Постанова № 43775862, 20.04.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2015 року № 813/930/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Єдинак Г.Б.

за участю

представника позивача - Павлюченкової Т.О.

представника відповідача - Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львові адміністративну ,праву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-Захід» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт-Захід» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000232204, № 0000242204 від 27.01.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковим органом проведено перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських фінансово-господарських взаємовідносин із ТзОВ «Діслав» за липень 2014 року, за результатами якої складено акт та винесено податкові повідомлення-рішення №0000232204, № 0000242204 від 27.01.2015 року, якими донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 27638,00 грн., а також штрафні санкції в сумі 6909,5 грн. та штрафні санкції в сумі 510 грн. Вважає, що вказані висновки в акті перевірки про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем і ТзОВ «Діслав» не відповідають дійсності, оскільки первинні документи, надані при проведенні перевірки в повній мірі підтверджують обставини щодо постачання товарно-матеріальних цінностей та є такими документами на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік. З прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями не згідний, вважає їх незаконними та такими, що повинні бути скасовані.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що у результаті здійсненої перевірки податковим органом встановлено, що взаємовідносини між позивачем і його контрагентом - ТзОВ «Діслав» не підтверджено та визнано такими, що не мали реального товарного характеру. Встановлено, що підприємством проведено документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались. Зокрема виявлено, що ТзОВ «Діслав» не придбавало ТМЦ у суб'єктів господарювання та не могло здійснювати реалізацію такої продукції. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Просив задоволити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених в запереченні. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Граніт Захід» (код ЄДРПОУ 35186324) з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТзОВ «Діслав» (код ЄДРПОУ 38075051) за період липень 2014 року за наслідками якої складено Акт № 5/13-03-22-04/35186324 від 12.01.2015 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0000232204 та № 0000242204 від 27.01.2015 року, якими донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 27638,00 грн., а також штрафні санкції в сумі 6909,5 грн. та штрафні санкції в сумі 510 грн.

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіркою встановлено порушення:

- п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, безпідставно включено до Податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 27637,63 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 27637,63 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового періоду) за липень 2014 року на суму 27637,63 грн.;

- п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85, п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.

В процесі перевірки податковим органом встановлено факт безпідставного відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій з ТзОВ «Діслав», оскільки такі фактично не відбулись.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено висновки, встановлені відповідно до бази даних ІС «Податковий блок», по проведенню перевірки контрагента ТзОВ «Діслав» - ТОВ «Капрод».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт та іншими письмовими документами.

На підтвердження проведення господарських операцій з ТзОВ «Діслав» позивачем надано суду:

- Копію Договору поставки №08/07 від 08.07.2014р. про купівлю позивачем шпал дерев'яних відповідно до специфікації в додатку 1.

- Копію податкової накладної №87 від 09.07.2014р.;

- Копію товарно-транспортної накладної №Р87 від 09.07.2014р.;

- Копію видаткової накладної № 87 від 09.07.2014р.;

- Копію податкової накладної №88 від 10.07.2014р.;

- Копію товарно-транспортної накладної № Р88 від 10.07.2014р.;

- Копію видаткової накладної №88 від 10.07.2014р.;

- Копію податкової накладної №89 від 11.07.2014р.;

- Копію товарно-транспортної накладної №Р89 від 11.07.2014р.;

- Копію видаткової накладної №89 від 11.07.2014р.;

- Копію податкової накладної № 86 від 08.07.2014р;

- Копію видаткової накладної №86 від 08.07.2014р.;

- Копію оборотно-сальдової відомості №361 за липень 2014р.;

- Копію оборотно-сальдової відомості № 631 за липень 2014р.;

- Договір №14 оренди складського приміщення від 30.01.2014 року;

- Виписки з банківських рахунків щодо оплати.

Як встановлено в судовому засіданні позивач даний товар продав ТзОВ «Західспецбудмеханізація» та отримав прибуток, для підтвердження чого суду надано: податкові накладні від 08.07.2014 р. №1, 09.07.2014 р. №2, 10.07.2014 р. №3, 11.07.2014 р. №4, видаткові накладні від 08.07.2014 р. №4, 09.07.2014 р. №5, 10.07.2014 р. №6, 11.07.2014 р. №7.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару. За наслідком виконання робіт позивач отримав податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Суд вважає необґрунтованим пояснення представника відповідача про те, що відсутність ТТН від 08.07.2014 року свідчить про нереальність здійснення господарської операції, так як суд оцінює реальність здійснення господарської операції з урахуванням її специфіки, на підставі усіх доказів, при цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податків у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд вважає, що позивач проявив належну обачність при виборі контрагента, так як на час здійснення господарських операцій, контрагент позивача - ТзОВ «Діслав» був зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі, мав Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Слід зауважити, що згідно з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі "Булвес" АД проти Болгарії та ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В акті перевірки відповідач посилається на інформацію з бази даних ІС «Податковий блок» щодо контрагента ТзОВ «Діслав», з яким позивач не мав господарських відносин.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання позивачем у ТзОВ «Діслав» шпал дерев'яних мали реальний характер.

Відповідно до п.85.2 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.85.4ПК України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п. 85.8 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з п.85.6 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Як вбачається, у акті перевірки не зазначено яких документів не надано позивачем, акту про відмову позивача надати для перевірки документи суду не надано, тому податкове повідомлення-рішення №0000242204 підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000232204, № 0000242204 від 27.01.2015 року є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2015 року №0000232204, № 0000242204, винесені Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Стягнути з Державного бюджету України на Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-Захід» судовий збір в сумі 182,70 (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.) грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної карги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кухар Н.А.

Повний текст постанови виготовлено 24.04.2015 року.