Ухвала суду № 43771567, 21.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3267/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скриака І.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський завод «Трібо» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський завод «Трібо» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у задоволені позову в частині про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001962203/307 від 24 лютого 2014 року - відмовлено.

В частині позовних вимог про зобов'язання Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області провести податкову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський завод «Трібо» за період з 6 грудня 2012 року по 3 лютого 2014 року щодо дотримання валютного законодавства і розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності - провадження у справі закрито.

На вказану постанову представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Акта №247/10-02-22-32/35046274/8 від 8 лютого 2014 року, на підприємстві з 28 січня 2014 року по 3 лютого 2014 року проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 6 грудня 2012 року по 3 лютого 2014 року. За його висновками позивачем порушено вимоги статей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі Акта перевірки 24 лютого 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001962203/307 із визначенням пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 999337,4 грн.

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено твердження податкового органу про те, що позивач порушив встановлені законодавством строки розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу на наступне.

За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (частина перша статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

За правилами частини четвертої статтей 1 та 2 цього ж Закону Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частинами першими статті 1 та 2.

16 листопада 2012 року Правління Національного банку України прийняло постанову «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2012 року за №1921/22233, в якій установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана норма постанови діє протягом 6 місяців з моменту набрання нею чинності (з 19 листопада 2012 року).

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14 травня 2013 року №163, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14 травня 2013 року за №718/23250 і яка набрала чинності 20 травня 2013 року та діяла до 19 листопада 2013 року, також установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Такі ж самі строки визначені постановою Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14 листопада 2013 року №453, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 15 листопада 2013 року за №1951/24483, яка набирала чинності з 20 листопада 2013 року та діяла до 17 травня 2014 року.

За приписами статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Отже, положення частини четвертої статтей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» про право Національного банку України запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті таким чином, що такий банк має право запроваджувати інші строки розрахунків, зокрема і щодо зарахування виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках, які діють на строк до шести місяців. Тобто у разі прийняття рішення про запровадження відповідного строку, зазначений у ньому строк діє до шести місяців.

На час здійснення досліджуваних операцій товариство знало про зменшення строків розрахунків в іноземній валюті за операціями з експорту та імпорту товарів, крім того не оспорювало його.

Щодо розрахунків за операціями між ТОВ «Білоцерківський завод «Трібо» та ЗАТ «Енергетикос монтажас», колегія суддів звертає увагу на наступне.

За нормами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як закріплює пункт 44.6 цієї ж статті у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У цьому ж випадку під час проведення перевірки посадовим особам Інспекції договір про надання маркетингових послуг №11/01-13 від 11 січня 2013 року, акти здачі-приймання виконаних робіт за таким договором, а також акти про взаємозалік зустрічних однорідних вимог за таким договором та досліджуваним під час перевірки договором між цими ж суб'єктами господарювання №1010/12-3 від 10 жовтня 2012 року не надавалися. Заперечення на Акт перевірки не подавалися; крім того, до прийняття рішення відповідачем за результатами такої перевірки перераховані документи також не надавалися. У скарзі на податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Київській області від 7 березня 2014 року наявність таких документів не зазначена. Лише у доповненні до скарги на те ж саме повідомлення рішення від 22 квітня 2014 року вказано на відповідні договір №11/01-13 від 11 січня 2013 року і акти. Крім того, як вже зазначалося вище, 26 березня 2013 року товариством «Білоцерківський завод «Трібо» подано до Вільнюського комерційного арбітражного суду позовну заяву від №33/705 щодо стягнення суми боргу у розмірі 83641,80 євро із ЗАТ «Энергетикос монтажас» по договору №1010/12-3 від 10 жовтня 2012 року. Рішенням Вільнюського комерційного арбітражного суду від 18 жовтня 2013 року у справі №271 вимоги про стягнення цієї суми задоволено.

18 вересня 2013 року Вільнюським комерційним арбітражним судом прийнято до розгляду позовну заяву товариства «Білоцерківський завод «Трібо» щодо стягнення суми боргу (41820,90 євро) із Закритого акціонерного товариства «Энергетикос монтажас» по договору №1010/12-3 від 10 жовтня 2012 року.

При цьому сума коштів, зазначена у актах про залік зустрічних вимог від 4 березня та 30 квітня 2013 року відповідає заявленій до стягнення товариством «Білоцерківський завод «Трібо» сумі у позовах, поданих до Вільнюського комерційного арбітражного суду. При чому, як видно із примірників таких актів наданих до суду у цій справі, відповідний залік зустрічних вимог проведено раніше за подання позовів про стягнення суми заборгованості.

Тобто такий факт не узгоджується із звичайним порядком ведення господарської діяльності.

До того ж, у силу пункту 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо. У цьому ж випадку наявність спору підтверджується поданими до Вільнюського комерційного арбітражного суду позовами.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність взаємозаліку зустрічних вимог із ЗАТ «Энергетикос монтажас» і дотримання термінів розрахунків по зовнішньоекономічній операції за договором №1010/12-3 від 10 жовтня 2012 року.

Щодо розрахунку пені в пункті 2 розділу 4 додатку до оскаржуваного повідомлення-рішення (по контракту №3588д від 19 листопада 2012 року із РУП «Бобруйский завод») із використанням курсу Національного банку України станом на 11 березня 2013 року, то оскільки днем виникнення заборгованості є саме 11 березня 2013 року, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідна сума Інспекцією визначена правильно.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов позивача є безпідставним, оскільки ним було порушені встановлені законодавством строки розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський завод «Трібо» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: І.Л. Желтобрюх

А.М. Горяйнов

Ухвалу складено у повному обсязі 24.04.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Горяйнов А.М.