Рішення № 43771546, 21.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р.Справа № 916/1644/13

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді В.С. Петрова

суддів Ю.А. Шаратова

Ю.О. Зайцева

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від прокуратури - Малєєв О.М.,

від позивача - Пасічняк Л.П.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю „Реставратор-1946" про стягнення 602867,28 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Реставратор-1946" до Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації про зобов'язання виконати договірні зобов'язання,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю „Реставратор-1946" про стягнення 602867,28 грн., у т.ч. 552183,14 грн. - невикористаного авансу за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 192 від 22.12.2010 р., 50684,14 грн. - пені, посилаючись на наступне.

За результатами проведеної Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації процедури закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти з переможцем конкурсних торгів Товариством з обмеженою відповідальністю „Реставратор-1946" було укладено договір від 22.12.2010 р. № 192 про закупівлю робіт за державні кошти. Предмет закупівлі - будівництво лікувального корпусу на 297 ліжок Одеської обласної дитячої клінічної лікарні по вул. Академіка Воробйова, 3, житловий район „Слобідка-2", Суворовський район м. Одеси.

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ „Реставратор-1946" (генпідрядник) зобов'язується виконати роботи з будівництва, зазначені у проектній документації, згідно з умовами даного договору, а Головне управління капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є департамент (замовник), - прийняти та оплатити такі роботи.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник здійснює авансування в розмірі 30% річного обсягу робіт на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів строком на три місяці. Генпідрядник повинен використати аванс протягом трьох місяців після одержання. По закінченні тримісячного терміну, невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Додатковою угодою від 21.08.2012 р. № 31, укладеною між Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (замовник) та ТОВ „Реставратор-1946" (генпідрядник), пункт 4.2 договору деталізовано і доповнено підпунктом 4.2.2, згідно з яким замовник приймає на себе зобов'язання перерахувати генпідряднику аванс у розмірі 30% від вартості обсягу робіт 2012 року, що становить 2 300 тис. грн. (два мільйони триста тисяч гривень) на придбання та доставку матеріалів, конструкцій, виробів, що потрібні для виконання робіт. Генпідрядник повинен використати аванс протягом 3-х місяців після одержання. Замовник здійснює попередню оплату лише тих товарів і робіт, що передбачається поставити та виконати протягом поточного бюджетного року (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 р. № 1404 зі змінами і доповненнями).

Як вказує прокурор, проведеною прокуратурою області перевіркою встановлено, що на виконання підпункту 4.2.2 договору Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є департамент, упродовж вересня 2012 року здійснено 6 господарських операцій з перерахування ТОВ „Реставратор-1946" платіжними дорученнями від 05.09.2012 р. № 32, 34-37 та від 26.09.2012 р. № 50 авансу на загальну суму 2 253 420,40 грн., із зазначенням призначення платежів як аванс за будівництво лікувального корпусу на 297 ліжок Одеської обласної дитячої клінічної лікарні. Оплату зазначеної суми авансу підтверджено Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області від 07.09.2012 р. (200 тис. грн.), 11.09.2012 (200 тис. грн.), від 14.09.2012 р. (653 420,40 грн.) та від 27.09.2012 р. (1,2 млн. грн.).

Додатковою угодою від 21.08.2012 р. № 31 пункт 5.1 договору деталізовано та доповнено підпунктом 5.1.2, відповідно до якого строк виконання робіт у 2012 році становить серпень-грудень 2012 року.

Як вказує прокурор, на закриття частини авансу в розмірі 1701237,26 грн. ТОВ „Реставратор-1946" надано довідку форми № КБ-3 про вартість виконаних за грудень будівельних робіт від 10.01.2013 р. на суму 1 511 567,66 грн. (з урахуванням податку на додану вартість) та акт передачі обладнання в монтаж від 10.01.2013 р. на суму 189669,60 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

Між тим, за ствердженнями прокурора, в порушення вимог норм права і пункту 4.2 договору ТОВ „Реставратор-1946" не повернуло Департаменту невикористаний аванс у розмірі 552183,14 грн.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань при закупівлі робіт за бюджетні кошти генпідрядник сплачує замовнику штрафні санкції (пеня) у розмірі двох облікових ставок Національного банку України за кожний день затримки виконання своїх зобов'язань.

На підставі цього пункту договору, з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та положень параграфів 1-2 глави 49 ЦК України, ТОВ „Реставратор-1946" несе відповідальність і зобов'язаний сплатити на користь Департаменту пеню від невикористаної суми авансу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, за кожний день прострочення.

Як зазначає прокурор, за період з 08.12.2012 р. по 31.05.2013 р. облікова ставка НБУ не змінювалась та становила 7,5 %, відповідно загальний борг зі сплати пені складає 50 684,14 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості, яка заявлена прокурором до стягнення складає 602 876,28 грн.

Разом з тим у позовній заяві прокурор просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ „Реставратор-1946", що обліковуються на його рахунках, у розмірі суми пред'явленого позову та можливих судових витрат. При цьому прокурор зазначив, що перевіркою, проведеною прокуратурою Одеської області, встановлено, що ТОВ „Реставратор-1946" відкрито 5 банківських рахунків у національній валюті. Оскільки відповідач у справі має реальну змогу у разі прийняття судом рішення про стягнення з нього оспорюваних коштів перерахувати грошові суми, що обліковуються на зазначених рахунках, на інші рахунки або іншим шляхом унеможливити виконання судового рішення на стадії його примусового виконання, прокурор вважає, що є необхідність у вжитті заходів до забезпечення цього позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2013 р. позовну заяву Заступника прокурора Одеської області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1644/13, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Клопотання прокурора про забезпечення позову судом залишено без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Так, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зазначене знайшло своє відображення у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" N 16 від 26.12.2011 року.

При цьому заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом з тим в заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача прокурор вказує, що є ймовірність перерахування відповідачем наявних на його банківських рахунках коштів на інші або іншим шляхом. Однак, прокурор не навів та не надав жодних доказів в обґрунтування свого клопотання щодо існування необхідності вжиття відповідних заходів, зокрема доказів щодо можливості вчинення відповідачем певних дій, спрямованих на ухилення від сплати боргу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення заявленого позову.

Позивач позовні вимоги прокурора підтримує повністю.

Відповідач - ТОВ „Реставратор-1946" не погодилось із заявленими позовними вимогами та заперечує проти задоволення позову, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 62-64 т. 1).

При цьому 10.07.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Реставратор-1946" було подано до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву до Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації про зобов'язання останнього виконати зобов'язання за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 192 від 22.12.2010 р., а саме зобов'язання відповідача зарахувати виконані роботи на суму 552183,13 грн. в рахунок авансу, перерахованого Департаментом на розрахунковий рахунок ТОВ „Реставратор-1946".

Як вказує відповідач, 22.12. 2010 р. між Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації та ТОВ „Реставратор-1946" було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 192, предметом якого було будівництво шквального корпусу на 297 ліжок Одеської обласної дитячої клінічної лікарні по вул. Академіка Воробйова,3 житловий район „Слобідка-2", Суворовський район м. Одеси. Відповідно до п. 4.2.2. договору, замовник приймає на себе зобов'язання перерахувати генпідряднику аванс у розмірі 30 % від вартості обсягу робіт 2012 року, що становить 2300,00 тис.грн. (два мільйони триста тисяч грн.) на придбання та доставку матеріалів, конструкцій, виробів що потрібні для виконання робіт. Генпідрядник повинен використати аванс протягом трьох місяців після одержання. Замовник здійснює попередню оплату лише тих товарів і робіт, що передбачається поставити та виконати протягом поточного бюджетного року (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 р. № 1404 зі змінами і доповненнями).

Наразі відповідач вказує, що аванс в сумі 2253420,40 грн. було перераховано ТОВ „Реставратор-1946" та використано у повному обсязі за призначенням, також ТОВ „Реставратор-1946" відповідно до умов договору на об'єкті були виконані роботи по влаштуванню монолітних залізобетонних конструкцій ростверків фундаментів на загальну суму 552 183 тис. грн., що підтверджується актами виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). Зазначені первинні документи були передані до Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації для підписання. Однак, Департаментом, всупереч приписам чинного законодавства та умовам договору акти приймання-здачі робіт підписані не були, вмотивована відмова від їх підписання не надавалася, перелік претензій (дефектів), необхідних доробок (які підрядник відповідно до приписів чинного законодавства та умов договору зобов'язаний усунути) не складався, вимоги щодо неякісного виконання підрядних робіт та усунення дефектів не заявлялися. Зазначені об'єми виконаних робіт передбачені та виконані у повній відповідності до договірної ціни, протокол погодження якої є невід'ємною частиною договору про закупівлю робіт за державні кошти № 192 від 22.12.2010 р. Так, відповідач наголошує, що наслідки непідписання акту приймання-здачі робіт або ненадання мотивованої відмови від підписання такого акту обумовлені ч. 4 ст. 882 ЦК України, в силу якої акт підписаний другою стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Оскільки підстав для визнання актів приймання-передачі на суму 552183 грн. недійсним (відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України) не вбачається, визначені в акті роботи слід вважати виконаними, а самі акти належить вважати підставою для взаєморозрахунків між сторонами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2013 р. по справі № 916/1644/13 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Реставратор-1946" до Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації про зобов'язання виконати договірні зобов'язання було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - Департамент капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації зустрічні позовні вимоги не визнає, про що зазначено у поясненнях на зустрічний позов (а.с. 119-122 т. 1).

В ході розгляду справи відповідачем було подано до суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої просив доручити експертам-працівникам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. При цьому відповідач просив на вирішення експертизи поставити питання щодо встановлення фактичного виконання робіт, визначених в акті виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2012 р. на суму 552183,13 грн., відповідності об'ємів фактично виконаних робіт об'ємам, визначеним в акті виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2012 р. на суму 552183,13 грн., а також встановлення вартості фактично виконаних робіт, визначених в акті виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2012 р. на суму 552183,13 грн., згідно договірної ціни; визначення періоду, в якому були виконані роботи, визначені в акті виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2012 р. на суму 552183,13 грн.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 24.07.2013 р. по справі № 916/1644/13 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено спеціалістам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, також провадження у справі було зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

23.10.2014 р. до господарського суду Одеської області надійшло від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз повідомлення про неможливість виконання судової будівельно-технічної експертизи № 4304/24 від 07.10.2014 р. по справі № 916/1644/13 з огляду на ненадання у повному обсязі матеріалів для проведення дослідження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2014 р. провадження у справі № 916/1644/13 поновлено та розгляд справи призначено в засіданні суду.

11.11.2014 р. відповідачем було подано до господарського суду Одеської області клопотання про повторне призначення експертизи, в якому відповідач наполягає на призначенні будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручити експертам-працівникам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. При цьому відповідач просив на вирішення експертизи поставити питання, які були визначені в ухвалі суду від 24.07.2013 р.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 12.11.2014 р. по справі № 916/1644/13 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено спеціалістам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, також провадження у справі було зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

13.01.2015 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання від судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, призначеної господарським судом Одеської області по справі № 916/1644/13.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.01.2015 р. провадження у справі № 916/1644/13 було поновлено для розгляду вищевказаного клопотання експерта, при цьому з огляду на особливу складність спору вказану справу призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 20.01.2015 р. було здійснено автоматичний розподіл справи щодо визначення складу колегії суддів для розгляду справи № 916/1644/13, внаслідок чого було визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Петров В.С., судді - Шаратов Ю.А. і Зайцев Ю.О.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 20.01.2015 р. справу № 916/1644/13 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Петрова В.С., суддів - Шаратова Ю.А. і Зайцева Ю.О., та справу призначено до розгляду в засіданні суду

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.02.2015 р. у справі № 916/1644/13 за результатами розгляду вказаного клопотання експерта зобов'язано сторін надати до суду витребувані експертом додаткові документи для проведення судової будівельно-технічної експертизи, провадження у справі зупинено до закінчення проведення вказаної експертизи.

До господарського суду Одеської області надійшло від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз повідомлення № 6202 від 27.03.2015 р. про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи по справі № 916/1644/13.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 08.04.2015 р. провадження у справі № 916/1644/13 поновлено та розгляд справи призначено в засіданні суду на 21.04.2015 р.

В засідання суду 21.04.2015 р. представник відповідача не з'явився.

При цьому подане відповідачем до суду 20.04.2015 р. клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншій цивільній справі судом відхилено у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки доказів на підтвердження неможливості представника прийняти участь в судовому засіданні для розгляду даної справи відповідачем не надано.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

22.12.2010 року між Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Реставратор-1946" (генпідрядник) було укладено договір № 192 про закупівлю робіт за державні кошти, відповідно якого (генпідрядник) зобов'язується виконати роботи з будівництва, зазначені у проектній документації, згідно з умовами даного договору, а Головне управління капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є департамент (замовник), - прийняти та оплатити такі роботи.

Згідно п. 1.2. договору предмет закупівлі - будівництво лікувального корпусу на 297 ліжок Одеської обласної дитячої клінічної лікарні по вул. Академіка Воробйова, 3, житловий район „Слобідка-2", Суворовський район м. Одеси.

Відповідно п. 3.1. договірна ціна є динамічною, визначається на підставі переговорів між замовником і генпідрядником та затверджується протоколом погодження договірної ціни на закупівлю робіт та становить 366 202 083,00 грн. (триста шістдесят шість мільйонів двісті дві тисячі вісімдесят три гривні 00 копійок) з ПДВ, у тому числі: договірна ціна будівельно-монтажних робіт 178 906,993 тис. грн.; придбання обладнання на суму - 187 168,940 тис. грн.; договірна ціна пусконалагоджувальних робіт - 126,150 тис. грн. Протокол погодження договірної ціни є невід'ємною частиною цього договору. Розрахунок ціни має бути наданий у друкованому вигляді та додатково на магнітному носії (СД диск) бажано у програмному комплексі АВК-5 або у програмному комплексі, який взаємодіє з ним в частині передачі кошторисної документації та розрахунків договірних цін. Погодження договірної ціни замовником здійснюється з урахуванням затвердженого складу та вартості матеріальних ресурсів Держбудекспертизою, з урахуванням коштів, що враховують інфляційні процеси.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення типових форм - Кб-3, Кб-2в (розрахованої за допомогою програмного комплексу АВК-5 або у програмному комплексі, який взаємодіє з ним з частині передачі кошторисної документації та розрахунків договірних цін), підписаними представниками сторін при умові наявності коштів на рахунку замовника.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник здійснює авансування в розмірі 30% річного обсягу робіт на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів строком на три місяці. Генпідрядник повинен використати аванс протягом трьох місяців після одержання. По закінченні тримісячного терміну, невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Відповідно п. 4.7. договору приймання актів виконаних робіт здійснюється замовником до 25 числа звітного місяця з наступною перевіркою фактичних витрат генпідрядника.

Строк виконання робіт визначено в п. 5.1 договору та становить 36 місяців (грудень 2010 року - грудень 2013 року) з моменту укладання цього договору.

В подальшому між Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (замовник) та ТОВ „Реставратор-1946" (генпідрядник) було укладено додаткову угоду № 31 від 21.08.2012 р. № 31, якою пункт 5.1 договору доповнено підпунктом 5.1.2, відповідно до якого строк виконання робіт у 2012 році становить серпень-грудень 2012 року.

Також вказаною додатковою угодою від 21.08.2012 р. № 31 пункт 4.2 договору доповнено підпунктом 4.2.2, згідно з яким замовник приймає на себе зобов'язання перерахувати генпідряднику аванс у розмірі 30% від вартості обсягу робіт 2012 року, що становить 2 300 тис. грн. (два мільйони триста тисяч гривень) на придбання та доставку матеріалів, конструкцій, виробів, що потрібні для виконання робіт. Генпідрядник повинен використати аванс протягом 3-х місяців після одержання. Замовник здійснює попередню оплату лише тих товарів і робіт, що передбачається поставити та виконати протягом поточного бюджетного року (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 р. № 1404 зі змінами і доповненнями).

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

При цьому з огляду на зміст правовідносин суд зазначає, що вказаний договір за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з договорів підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Також за приписами ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

В силу положень ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положеннями ст. 843 України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Як з'ясовано судом та визнається відповідачем, на виконання умов п.п. 4.2.2 вказаного договору Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є Департамент капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації, впродовж вересня 2012 року було здійснено перерахування ТОВ „Реставратор-1946" авансу на загальну суму 2 253 420,40 грн. згідно платіжних доручень від 05.09.2012 р. № 32, 34-37 та від 26.09.2012 р. № 50, в яким призначенням платежів вказано як аванс за будівництво лікувального корпусу на 297 ліжок Одеської обласної дитячої клінічної лікарні. Здійснення оплати вказаної суми авансу підтверджено також Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області від 07.09.2012 р. (200 тис. грн.), 11.09.2012 (200 тис. грн.), від 14.09.2012 р. (653 420,40 грн.) та від 27.09.2012 р. (1,2 млн. грн.).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем як підрядником від замовника відповідної суми авансу є підставою виникнення у відповідача зобов'язання здійснити виконання робіт у встановлений договором строк, що має бути підтверджено оформленим сторонами актом приймання виконаних робіт, як це передбачено умовами договору та приписами чинного законодавства.

Як вказує прокурор та не спростовано відповідачем, на закриття частини авансу в розмірі 1701237,26 грн. ТОВ „Реставратор-1946" надано довідку форми № КБ-3 про вартість виконаних за грудень будівельних робіт від 10.01.2013 р. на суму 1 511 567,66 грн. (з урахуванням податку на додану вартість) та акт передачі обладнання в монтаж від 10.01.2013 р. на суму 189669,60 грн. (з урахуванням податку на додану вартість). При цьому, за ствердженнями прокурора та позивача, в порушення вимог п. 4.2 договору ТОВ „Реставратор-1946" не повернуло Департаменту невикористаний аванс у розмірі 552183,14 грн. Факт неповернення позивачу вказаної суми невикористаного авансу відповідачем не оспорюється. Проте, відповідач вказує, що аванс в сумі 2253420,40 грн. було використано ТОВ „Реставратор-1946" у повному обсязі за призначенням, також ТОВ „Реставратор-1946" відповідно до умов договору на об'єкті були виконані роботи по влаштуванню монолітних залізобетонних конструкцій ростверків фундаментів на загальну суму 552 183 тис. грн., що підтверджується актами виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). Наразі слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені представниками обох сторін (замовника і підрядника) акти виконаних робіт форми КБ-2в, які є підтвердженням факт виконання обумовлених робіт на спірну суму.

Зокрема, відповідач стверджує, що вказані первинні документи ним були передані до Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації для підписання, однак останнім всупереч приписам чинного законодавства та умовам договору акти приймання-здачі робіт підписані не були, вмотивована відмова від їх підписання не надавалася, перелік претензій (дефектів), необхідних доробок (які підрядник відповідно до приписів чинного законодавства та умов договору зобов'язаний усунути) не складався, вимоги щодо неякісного виконання підрядних робіт та усунення дефектів не заявлялися. Тому відповідач вважає, що зазначені об'єми виконаних робіт передбачені та виконані у повній відповідності до договірної ціни, протокол погодження якої є невід'ємною частиною договору про закупівлю робіт за державні кошти № 192 від 22.12.2010 р.

Разом з тим вказані ствердження відповідача суд вважає необґрунтованими з огляду на наступні обставини. Так, по-перше належних доказів надання відповідачем до позивача як замовника оформлених належним чином актів виконаних робіт у встановлений договором строк (грудень 2012 року) відповідачем до суду не було надано. Наданий відповідачем акт виконаних робіт за квітень 2013 року підтверджує виконання робіт на суму незакритого авансу саме у квітні 2013 року, а не в грудні 2012 року, як обумовлено умовами спірного договору. Доказів виконання вказаних робіт саме у грудні 2012 року відповідач не надав, також внаслідок непроведення призначеної судом будівельно-технічної експертизи вказаний факт не підтвердився. По-друге, як було встановлено судом в ході розгляду справи, при оформленні актів виконаних робіт, на які посилається відповідач, заперечуючи проти позову, відповідачем було продубльовано виконання робіт на суму 229 тис.грн., у зв'язку з чим вказаний акт був повернутий від імені позивача відповідальною особою для переоформлення, з чим відповідач не погодився. Однак, такі акти на вказану суму відповідачем не були складені, обґрунтовуючи це тим, що акти мали бути підписані виключно на суму 552183,14 грн., тоді як позивач під час розгляду справи погодився про прийняття частини робіт на суму 333 тис. грн.

Більш того, як вказує позивач, за спірним договором позивачем перераховувались кошти як за виконання робіт, так і в якості авансування. При цьому фіксування всього обсягу робіт задокументовано в журналі обліку виконаних робіт форми КБ-6, який ведеться по накопичувальній схемі. За нормами ДБН вказаний журнал має вестися підрядником. Проте, на вимогу суду, а також на вимогу експерта вказаний журнал відповідачем не було надано до суду. Наразі, як було з'ясовано судом, вказаний журнал є в наявності у виробничому відділі позивача, проте у цьому журналі виконання відповідачем робіт на спірну суму у грудні 2012 року не зафіксовано.

З огляду на вказане, суд доходить до висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог ТОВ „Реставратор-1946" про зобов'язання Департаменту виконати зобов'язання за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 192 від 22.12.2010 р., а саме зарахувати виконані роботи на суму 552183,13 грн. в рахунок авансу, перерахованого Департаментом на розрахунковий рахунок ТОВ „Реставратор-1946", оскільки належних доказів на підтвердження виконання робіт на вказану суму (у т.ч. акт КБ-2в) заявником не надано.

Поряд з цим виходячи з вищенаведеного, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги заявлені прокурором вимоги в інтересах позивача про стягнення з відповідача невикористаного авансу за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 192 від 22.12.2010 р. в сумі 552183,14 грн. на підставі п. 4.2 вказаного договору, за яким відповідач зобов'язався повернути по закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу.

Так, з огляду на те, що вся сума авансу в розмірі 2253420,40 грн., від якої розраховувалась спірна сума залишку невикористаного авансу, була зарахована остаточно згідно платіжного доручення від 26.09.2012 р. № 50, відповідно тримісячний строк на використання авансу сплинув 26.12.2012 р. В свою чергу обов'язок по поверненню спірної суми вказаного авансу виник 27.12.2012 р., а не з 08.12.2012 р., як зазначає прокурор. Отже, прострочення платежу також виникло з 27.12.2012 р. Наявні в матеріалах справи листи позивача (зокрема лист від 05.12.2012 р. № 8-2167) свідчать про неодноразове звернення до відповідача з вимогами про повернення авансу.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, пунктом 7.2 спірного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань при закупівлі робіт за бюджетні кошти генпідрядник сплачує замовнику штрафні санкції (пеня) у розмірі двох облікових ставок Національного банку України за кожний день затримки виконання своїх зобов'язань.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Так, на підставі п. 7.2 договору з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" прокурор вважає, що ТОВ „Реставратор-1946" зобов'язано сплатити на користь Департаменту пеню від невикористаної суми авансу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, за кожний день прострочення за період з 08.12.2012 р. по 31.05.2013 р. Однак, у зв'язку встановленням судом факту прострочення платежу саме з 27.12.2012 р., суд вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо нарахування пені за період прострочення з 27.12.2012 р. по 31.05.2013 р., що складає 35303,51 грн.(552183,14 х 2/7,5% / 365д н. х 156 дн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги прокурора обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (із змінами та доповненнями) господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Так, суд вважає представництво прокуратурою інтересів держави в особі Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації, що виконує функції з реалізації державної політики в галузі будівництва, цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява, тобто у 2015 році - 1218,00 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповн.), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Враховуючи вищенаведене та те, що рішення відбулось на користь держави, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору до бюджету за первісний позов покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявленої до стягнення суми. З огляду на те, що рішення в частині зустрічних вимог відбулось не на користь заявника цих вимог, відповідно до 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені при подачі зустрічного позову, відносяться за рахунок позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом).

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю „Реставратор-1946" про стягнення 602867,28 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Реставратор-1946" (65023, м. Одеса, вул. Садова, 21; код ЄДРПОУ 02497950) на користь Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 33656763) невикористаний аванс в сумі 552183/п'ятсот п'ятдесят дві тисячі сто вісімдесят три/грн. 14 коп., пеню в сумі 35303/тридцять п'ять тисяч триста три/грн. 51 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю „Реставратор-1946" відмовити.

4. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Реставратор-1946" (65023, м. Одеса, вул. Садова, 21; код ЄДРПОУ 02497950) на користь державного бюджету (рахунок № 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 11749,73 грн.

5. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Реставратор-1946" до Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації про зобов'язання виконати договірні зобов'язання відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 24 квітня 2015 р.

Головуючий суддя В.С. Петров

Суддя Шаратов Ю. А.

Суддя Зайцев Ю.О.