Рішення № 43771539, 16.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р.

Справа № 916/715/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд” Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг” до Публічного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод” про стягнення 455959,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство „ГСІ-Укрнафтогазбуд” Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод” про стягнення 455959,58 грн., у т.ч. 399760,01 грн. - інфляційних збитків, 56199,57 грн. – 3% річних, посилаючись на наступне.

23 січня 2013 року між Дочірнім підприємством „ГСІ-Укрнафтогазбуд” Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг” та Публічним акціонерним товариством „Одеський нафтопереробний завод” було укладено договір № 13/24 на виконання робіт по ремонту, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання по виконанню на протязі 2013-2014 рр. перелік робіт з ремонту, визначений додатком 1 до договору. Згідно до п.п. 2.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 04.09.2013 р. загальну вартість робіт визначено у розмірі 13 442 446,80 грн.

Так, позивач вказує, що всього за період з січня 2013 року по лютий 2014 року було виконано робіт на загальну суму 12260889,51 грн., які відповідачем були оплачені лише частково в сумі 10939240,00 грн. за період з січня по вересень 2013 р. Неоплаченими залишились роботи за період з жовтня 2013 року по лютий 2014 р., хоча роботи були виконані належним чином та відповідно до його умов, прийняті у повному обсязі та будь-яких застережень, про що свідчать реєстр № 2 актів виконаних робіт по ремонту в жовтні 2013 року на загальну суму 557636,16 грн., реєстр № 1 актів виконаних робіт по ремонту в листопаді 2013 року на загальну суму 147245,04 грн., реєстр № 2 актів виконаних робіт по ремонту в листопаді 2013 року на загальну суму 71910,48 грн., реєстр № 1 актів виконаних робіт по ремонту в грудні 2013 року на загальну суму 307839,84 грн., реєстр № 1 актів виконаних робіт по ремонту в січні 2014 року на загальну суму 216365,28 грн., реєстр № 1 актів виконаних робіт по ремонту в лютому 2014 року на загальну суму 137137,60 грн. Наразі позивач вказує, що податкові накладні на зазначені вище суми належним чином оформлені та підписані представниками сторін, а всього на суму 1438134,40 грн., з яких оплата була проведена частково та залишкова сума заборгованості за період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року включно лишилася в розмірі 1321649,44 грн.

Відповідно до п. 2.3. договору відповідач зобов'язаний щомісячно, протягом 10-ти банківських днів сплачувати виконані роботи відповідно складених актів за формою КБ-2В та довідки КБ-3.

При цьому, за ствердженнями позивача, направлений на адресу відповідача лист - вимога № 67/63 від 08.04.2014р. (з відміткою про отримання) щодо оплати заборгованості за договорами на загальну суму 1686306,19 грн., залишений без відповіді та задоволення.

Наразі позивач зазначає, що 08 жовтня 2014 року господарським судом Одеської області по справі № 916/1937/14 було прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивача за вказаним вище договором основний борг в сумі 1321649,44 грн., яке набрало законної сили 24.10.2014 р. Таким чином, з огляду на приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України, позивач вважає, що факт неналежного виконання відповідачем умов договору та належних до сплати сум є встановленими фактами, тому доказуванню не підлягають. Як вказує позивач, виданий судом наказ про примусове виконання вказаного рішення суду з 18.12.2014 р. перебуває на примусовому виконанні відповідно до постанови ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області від 18.12.2014р. про прийняття до виконання виконавчого провадження.

Разом з тим, за ствердженнями позивача, на момент подачі позову заборгованість відповідача залишилася незмінною, у зв'язку з чим відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України відповідач має відшкодувати збитки від інфляції та 3% річних від простроченої суми. Зокрема, як вказує позивач, інфляційні втрати розраховані відповідно до методики, викладеної в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” за період фактичного прострочення, тобто з жовтня 2013 року по лютий 2015 року, що становлять 399760,01 грн., а 3% річних за фактичний період прострочення з 15.02.2013р. по 28.02.2015 р. становлять 56199,57 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.2015 р. позовну заяву ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд” ВАТ „Глобалбуд-Інжинірінг” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/715/15-г, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.2015 р. позовну заяву ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд” ВАТ „Глобалбуд-Інжинірінг” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/715/15-г, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 10.03.2015 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2015 р. розгляд справи № 916/715/15-г було відкладено на 30.03.2015 р.

16.03.2015 р. представником позивача було подано до господарського суду Одеської області заяву про слухання справи без участі представника у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2015 р. розгляд справи № 916/715/15-г було відкладено на 16.04.2015 р. з огляду на заявлене у судовому засіданні представником відповідача клопотання про надання часу для проведення між сторонами звірки розрахунків.

08.04.2015 р. представником позивача було подано до господарського суду Одеської області заяву про слухання справи без участі представника у зв’язку з службовим відрядженням.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання 16.04.2015 р. не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача, який був присутній у судовому засіданні 30.03.2015 р., був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис на обкладинці справи.

При цьому подане представником відповідача до суду 15.04.2015 р. клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представника у службовому відрядженні судом відхилено з огляду на приписи ст. 69 ГПК України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

23.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” (замовник) та Дочірнім підприємством „ГСІ-Укрнафтогазбуд” Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг” (виконавець) було укладено договір № 13/24 на виконання робіт з ремонту, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи з ремонту майна, належного замовнику, а також роботи і послуги, пов'язані з ремонтом. Перелік робіт визначається і фіксується сторонами в додатку №1 до цього договору. Роботи виконуються на території замовника за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1.

Згідно п. 1.2. договору сторони до 20-го числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть виконуватися роботи, погоджують перелік майна замовника, що підлягає ремонту, обсяги, види робіт на відповідний місяць, які відображаються в дефектних відомостях (за формою додатка Ф14 СТО СМК-б.3-14-2012. затвердженого замовником, з текстом якого виконавець ознайомлений) і місячних замовленнях на технічне обслуговування та ремонт обладнання (ТОРО) за формою додатка №2 до цього договору, а також терміни виконання робіт.

За умовами п. 2.1. договору вартість конкретних робіт по ремонту обладнання і трубопроводів визначається в договірній ціні, що оформлюється сторонами за формою додатка № 4 до цього договору, яка розраховується з урахуванням показників, зазначених у протоколі узгодження порядку визначення договірної ціни (додаток № 5 до цього договору). Вартість робіт по ремонту резервуарів і насосів визначена сторонами в договірних цінах, що є додатками № 6-11 до цього договору. Загальну вартість робіт, що виконуються виконавцем в наступному місяці, сторони обумовлюють щомісячно, не пізніше 25-го числа місяця, що передує місяцю виконання робіт одночасно з обсягами, переліком майна замовника, що підлягає ремонту, і строками виконання робіт. Вартість незапланованих робіт, що виконуються за окремими замовленнями ТОРО, включається у вартість робіт наступного місяця в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору загальна вартість робіт за цим договором становить 4464046,80 грн., у тому числі ПДВ 20% - 744007,80 грн. Розрахунок за виконані роботи здійснюється на проводиться на підставі актів виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 (примірні форми затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р № 554). Вартість матеріалів і виробів (за винятком інструментів і оснащення), що буду придбані виконавцем за письмовим погодженням із замовником, враховується в акті по формі КБ-2в та довідці КБ-3 і сплачується замовником за цінами, підтвердженим відповідними документами.

Згідно п. 2.3. договору замовник проводить оплату виконаних виконавцем робіт, щомісяця, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання рахунку виконавця, виставленого на підставі підписаних сторонами акту за формою КБ-2в та довідки КБ-3.

За умовами п. 2.4. договору моментом виконання замовником своїх грошових зобов'язань за цим договором є момент списання грошових коштів з поточного рахунку замовника.

Відповідно до п. 3.1.2. договору виконавець зобов’язується надавати замовнику не пізніше 18 числа поточного місяця акти за формою КБ-2в та довідки КБ-3 на роботи, які виконувались в період з 19 числа попереднього місяця по 18 число поточного місяця, а також розшифровку вартості виконаних робіт в розрізі структурних підрозділів замовника (по роботам в кожному конкретному підрозділі замовника), а також надавати замовнику рахунки-фактури до 1 числа місяця наступного за місяцем, в якому виконувалися роботи.

В п. 6.1. договору визначено, що приймання виконаних робіт проводиться сторонами щомісяця. Закінчення місяця, в якому виконалися роботи оформляється актом за формою КБ-2в та довідкою КБ-3, який підписується уповноваженими представниками обох сторін. Протягом 3 робочих днів з моменту надання виконавцем акта по формі КБ-2в та довідки КБ-3, або впродовж іншого строку, письмово узгодженого сторонами, замовник перевіряє відповідність обсягів робіт, зазначених в акті фактично виконаним роботам, а також умовами цього договору, якість та строки виконання робіт. У разі відсутності претензій замовник підписує акт, який підтверджує прийом у виконавця виконаних робіт. При наявності у замовника претензій, замовник викладає їх у письмовому вигляді та направляє виконавцю, який зобов'язаний протягом 3 (трьох) календарних днів їх розглянути та усунути у зазначений замовником термін за свій рахунок.

Відповідно до п. 6.4. договору роботи вважаються виконаними з моменту підписання обома сторонами акту за формою КБ-2в та довідки КБ-3, які вважаються узгодженими за умови оформлення (заповнення) всіх необхідних реквізитів і підписів, передбачених відповідними формами, а також при виконанні таких умов: по динамічному обладнанню - після надання замовнику всієї ремонтної документації, обкатки обладнання згідно технічної документації на обладнання та підписання обома сторонами „Акту приймання обладнання з ремонту”; з технологічного устаткування - після випробування обладнання на міцність і щільність в ремонтному виробництві виконавця, надання ремонтної документації та підписання обома сторонами „Акту приймання обладнання з ремонту”; по ремонту нестандартного обладнання і деталей - після надання виконавцем необхідної документації на виготовлення обладнання і деталей та їх здавання по встановленою формою представника замовника.

Згідно п.11.1. договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року включно (за умови виконання виконавцем положень підпункту 3.1.21. договору) або до закінчення гарантійного терміну робіт в залежності від того, що настане пізніше.

В подальшому між сторонами вказаного договору були укладені додаткові угоди № 1 від 26.03.2013 року, № 3 від 14.08.2013 року, № 4 від 04.09.2013 року та № 5 від 20.12.2013 року, якими вносились зміни до вказаного договору. Зокрема, додатковою угодою № 3 від 14.04.2013 р. було змінено назву замовника – з ПАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” на ПАТ „Одеський нафтопереробний завод”. Згідно додаткової угоди № 4 було змінено п. 2.2. договору та викладено в такій редакції: „Загальна вартість робіт по даному договору складає 13442446,800 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2240407,80 грн. Розрахунок за виконані роботи проводиться на підставі актів виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 (примірні форми затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р № 554). Вартість матеріалів і виробів (за винятком інструментів і оснащення), що будуть придбані виконавцем за письмовим погодженням із замовником, враховується в акті по формі КБ-2в та довідці КБ-3 і сплачується замовником за цінами, підтвердженим відповідними документами”.

Додатковою угодою № 5 від 20.12.2013 року було змінено п. 11.1. договору та відповідно викладено його у наступній редакції: „Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01.03.2014 року включно, а частині гарантійних зобов’язань виконавець до закінчення гарантійного терміну на роботи”.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

При цьому з огляду на зміст правовідносин суд зазначає, що вказаний договір за своєю суттю відповідає зобов’язальним правовідносинам, що виникають з договорів підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Також за приписами ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

В силу положень ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положеннями ст. 843 України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Так, позивач вказує, що за період з січня 2013 року по лютий 2014 року ним були виконані обумовлені договором роботи на загальну суму 12260889,51 грн., про що свідчать реєстр № 2 актів виконаних робіт по ремонту в жовтні 2013 року на загальну суму 557636,16 грн., реєстр № 1 актів виконаних робіт по ремонту в листопаді 2013 року на загальну суму 147245,04 грн., реєстр № 2 актів виконаних робіт по ремонту в листопаді 2013 року на загальну суму 71910,48 грн., реєстр № 1 актів виконаних робіт по ремонту в грудні 2013 року на загальну суму 307839,84 грн., реєстр № 1 актів виконаних робіт по ремонту в січні 2014 року на загальну суму 216365,28 грн., реєстр № 1 актів виконаних робіт по ремонту в лютому 2014 року на загальну суму 137137,60 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані роботи на підставі оформлених сторонами актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2В, як це передбачено умовами договору та приписами чинного законодавства. Так, за умовами п. 2.3. договору відповідач зобов'язався щомісячно протягом 10-ти банківських днів сплачувати виконані роботи відповідно складених актів за формою КБ-2В та довідки КБ-3.

Однак, як стверджує позивач, виконані ним роботи відповідачем були оплачені лише частково в сумі 10939240,00 грн. за період з січня по вересень 2013 р., неоплаченими залишились роботи за період з жовтня 2013 року по лютий 2014 р., хоча роботи були виконані належним чином та відповідно до його умов, прийняті у повному обсязі та будь-яких застережень. Наразі позивач вказує, що податкові накладні на зазначені вище суми належним чином оформлені та підписані представниками сторін, а всього на суму 1438134,40 грн., з яких оплата була проведена частково, тому залишок заборгованості за період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року склав в розмірі 1321649,44 грн.

При цьому, за ствердженнями позивача, направлений на адресу відповідача лист - вимога № 67/63 від 08.04.2014р. (з відміткою про отримання) щодо оплати заборгованості за договорами на загальну суму 1686306,19 грн., залишений без відповіді та задоволення. У зв’язку з цим позивачем було подано до господарського суду Одеської області позов про стягнення з відповідача вказаної заборгованості за виконані роботи в сумі 1321649,44 грн.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 08.10.2014 року у справі № 916/1937/14 з відповідача було стягнуто на користь позивача основний борг в сумі 1321648,44 грн., а також витрати по сплаті судового збору. Вищевказане судове рішення набрало законної сили 24.10.2014 року, у зв'язку з чим господарським судом Одеської області було видано наказ про його примусове виконання, який перебуває на примусовому виконанні відповідно до постанови ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області від 18.12.2014р. про прийняття до виконання виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, з огляду на приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України факт неналежного виконання відповідачем умов договору та належних до сплати сум є встановленим, тому вказані обставини доведенню у даній справі .

Між тим, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, вказане рішення господарського суду відповідачем до теперішнього часу не виконано, сума заборгованості на виконані роботи не сплачена, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 399760,01 інфляційних збитків та 56199,57 грн. 3% річних, що були нараховані в результаті невиконання відповідачем умов договору, що підтверджено рішенням господарського суду від 08.10.2014 року.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на існування у відповідача заборгованості по спірному договору, що не спростовано відповідачем, про що також свідчить невиконання рішення господарського суду Одеської області від 08.10.2014 року у справі № 916/1937/14, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов’язання.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих йому позивачем послуг з перевезення вантажів не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в спірному договорі не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за спірним договором № 13/24, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних у період з 15.02.2013 року по 28.02.2015 року на відповідну несвоєчасно сплачену суму боргу по кожному платежу, що складають за наданим позивачем до позову розрахунком (а.с. 46) в розмірі 56199,57 грн.

Тим більш відповідачем не спростовано факт того, що при виконанні укладеного з позивачем договору з боку відповідача мало місце прострочення виконання зобов’язань з оплати виконаних робіт, що в свою чергу є порушенням зобов’язання. Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред’явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов’язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97р. N 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. N 52/30).

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення та ухвалення по ньому судового рішення.

З огляду на вказане та з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі від 03.04.1997 р. N 62-97р., судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань в сумі 399760,01 грн., що було додано до позову (а.с. 45) та встановлено, що вказаний розрахунок з жовтня 2013 року по лютий 2015 року на відповідну суму простроченого платежу здійснено цілком правомірно з обранням відповідного індексу інфляції у обраному періоді прострочення на відповідну суму боргу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд” Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд” Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг” до Публічного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод” про стягнення 455959,58 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод” (65041, м. Одеса, Шкодова гора, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 00152282; р/р 2600836329701 в ПАТ „Банк-Петрокомерц Україна” м. Київ, МФО 300120) на користь Дочірнього підприємства ГСІ-Укрнафтогазбуд” Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг” (65041, м. Одеса, Шкодова гора, буд. 3, код ЄДРПОУ 31640201; р/р 2600035719301 в ПАТ „Банк-Петрокомерц Україна” м. Київ, МФО 300120) інфляційні збитки в сумі 399760/триста дев’яносто дев’ять тисяч сімсот шістдесят/грн. 01 коп., 3% річних в сумі 56199/п’ятдесят шість тисяч сто дев’яносто дев’ять/грн. 57 коп., витрати на оплату судового збору в сумі 9119/дев’ять тисяч сто дев’ятнадцять/грн. 19 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21 квітня 2015 р.

Суддя В.С. Петров