Ухвала суду № 43765628, 21.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2015 р. м. Київ К/800/14712/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 р. у справі

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

14.10.2013р. ОСОБА_3 звернулася до Харківського районного суду Харківської області з заявою про зміну порядку виконання постанови Харківського районного суду Харківської області від 05.05.2011р. шляхом стягнення з управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області (далі Пенсійний фонд) доплату до пенсії з підвищенням до 30 % мінімальної пенсії за віком 1351,39 грн.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28.10.2013 р. відмовлено у задоволенні заяви.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано, змінено спосіб виконання постанови Харківського районного суду Харківської області від 05.05.2011р. по справі № 2-а-1964/11 шляхом стягнення з управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області на користь ОСОБА_3 доплату до пенсії з підвищенням до 30 % мінімальної пенсії за віком у розмірі 1351,39 грн..

Не погодившись з рішенням апеляційного суду, Пенсійний фонд звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому, скаржник зазначив, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість вимог заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та задовольнивши заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, апеляційний суд виходив з того, що наявні підстави, які унеможливлюють виконання рішення суду.

У своїй постанові від 13.01.2015 року Верховний Суд України зазначив наступне: «Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом вищезазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Як і в цивільному судочинстві, поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 263 КАС містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 105 та 162 КАС, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.

Згідно з частиною четвертою статті 105 КАС адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 263 КАС передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Суди встановили, що Христинівський районний суд Черкаської області постановою від 31 грудня 2009 року, з урахуванням змін, внесених постановами апеляційного суду Черкаської області від 28 березня 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2013 року, зобов'язав відповідача провести заявнику перерахунок і виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідно до статті 50, пункту 4 статті 54, пункту 3 статті 67 та статті 71 Закону № 796-XII з 1 жовтня 2009 року із розрахунку 6 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян та 50 % мінімальної пенсії за віком за виключенням виплаченого підвищення. На виконаних судових рішень управління ПФУ нарахувало заявнику доплату по перерахунку пенсії за період з 1 жовтня 2009 року по 22 липня 2011 року в сумі 65 158 грн 94 коп. Зазначена сума на час звернення О.Є. Донець до суду не виплачена.

Встановлені судами обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 263 КАС було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум пенсії по інвалідності та додаткової пенсії буде здійснена управлінням ПФУ після надходження відповідних сум із державного бюджету.

Посилання ОСОБА_1 на неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо проведення соціальних виплат у зв'язку з відсутністю такого виду рішень у визначеному статтею 2 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» переліку рішень, виконання яких гарантовано державою, не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 КАС постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів).

У справі, що розглядається, суди для відновлення права ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, передбачене Законом № 796-XII, прийняли рішення про зобов'язання органу ПФУ перерахувати та виплатити пенсію по інвалідності та додаткову пенсію в установленому законом розмірі, що відповідало заявленим у позові вимогам. Розрахунок суми належної ОСОБА_1 виплати за спірний період суди не здійснювали.

За таких обставин та з урахуванням наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що зміна на підставі статті 263 КАС способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Таким чином, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовому висновку, висловленому у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року (справа № 21-394а14).»

Статтею 2442 КАС України обумовлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на висловлений Верховним Судом України висновок колегія суддів вважає, що апеляційним судом неправильно скасовано ухвалу місцевого суду.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області задовольнити.

Скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014р., залишивши в силі ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 28.10.2013р.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

ОСОБА_1

В.Ф. Мороз