Ухвала суду № 43765455, 18.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2015р. м. Київ К/9991/21146/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника відповідача - Титаренка Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусмаркет-Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року

у справі № 2а-334/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусмаркет-Україна»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бусмаркет-Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі - відповідач) про: скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 18 вересня 2008 року № 0003442302/0, № 0003452302/0 та від 01 грудня 2008 року № 0003442302/0, № 0003452302/0; скасування рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 19 листопада 2008 року № 24741/10/25-10 «Про результати розгляду первинної скарги».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2010 року позов був задоволений частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 0003442302/0 від 18 вересня 2008 року та № 0003442302/1 від 01 грудня 2008 року, якими нараховано суму податкового зобов'язання (податок на прибуток) за основним платежем 150625,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 75312,00 грн. в частині нарахування 70833,00 грн. (за основним платежем) та 35416,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 0003452302/0 від 18 вересня 2008 року та № 0003452302/1 від 01 грудня 2008 року, якими нараховано суму податкового зобов'язання (податок на додану вартість) за основним платежем 120500,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 60250,00 грн. в частині нарахування 40000,00 грн. (за основним платежем) та 20000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позову було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Бусмаркет-Україна», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2010 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва провела невиїзну документальну перевірку ТОВ «Бусмаркет-Україна» з питань правових відносин з ТОВ «Продснаб-Трейдінг» та ТОВ «Елліт-Промторг» за період з 01 січня 2005 року по 01 липня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 9659/23-02/31456527 від 04 вересня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ,в результаті чого товариством занижено податок на прибуток у таких розмірах: за 2005 рік - 70833,00 грн., за 1 квартал 2006 року - 17292,00 грн., за півріччя 2006 року - 17292,00 грн., за 3 квартали 2006 року - 58958,00 грн., за 2006 рік - 79792,00 грн.; підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість у таких розмірах: за грудень 2005 року - 40000,00 грн., за січень 2006 року - 30500,00 грн., за лютий 2006 року - 16667,00 грн., за жовтень 2006 року - 33333,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів за господарськими операціями з ТОВ «Продснаб-Трейдінг» (згідно агенської угоди № 11.1-05/Х від 24 листопада 2005 року) та з ТОВ «Елліт-Промторг» (згідно договорів доручення № 66.1/05 від 11 жовтня 2005 року, № 69.1/05 від 01 листопада 2005 року, № 64.1/05 від 03 жовтня 2005 року, № 75.1/05 від 28 листопада 2005 року), оскільки: постановою Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2008 року у справі № 1-252/08 ОСОБА_2 (засновника та власника ТОВ «Продснаб-Трейдінг») було визнано винним за частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 358, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України; згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_3 (директора та засновника ТОВ «Елліт-Промторг») по кримінальній справі № 50-4591, що знаходиться в провадженні Генеральної прокуратури України, зазначена особа не має відношенні до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Елліт-Промторг», не складала та не підписувала від імені цього товариства жодних документів. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що первинні бухгалтерські, виписані ТОВ «Продснаб-Трейдінг» та ТОВ «Елліт-Промторг», не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, як наслідок, не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту.

18 вересня 2008 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003442302/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Бусмаркет-Україна» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 225937,50 грн., у тому числі: 150625,00 грн. - за основним платежем, 75312,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

18 вересня 2008 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003452302/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Бусмаркет-Україна» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 180750,00 грн., у тому числі: 120500,00 грн. - за основним платежем, 60250,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 19 листопада 2008 року № 24741/10/25-10 «Про результати розгляду первинної скарги» скаргу позивача було залишено без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2008 року № 0003442302/0, №0003452302/0 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: на запит суду Прокуратура міста Києва повідомила, що матеріали кримінальної справи № 50-4591, які надійшли з Генеральної прокуратури України для проведення подальшого досудового слідства, не містять протоколу допиту засновника ТОВ «Елліт-Промторг» - ОСОБА_3, з огляду на що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах по господарських операціях з ТОВ «Елліт-Промторг» на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виписаних належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що: позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах по господарських операціях з ТОВ «Продснаб-Трейдінг» на підставі виписаних вказаним суб'єктом господарювання первинних бухгалтерських документів, з огляду на наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки та збори, а саме - постанови Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2008 року про закриття кримінальної справи № 1-252/08 за нереабілітуючими підставами щодо ОСОБА_2, який здійснював фіктивну фінансово-господарську діяльність ТОВ «Продснаб-Трейдінг»; рішення податкового органу, прийняте за результатами розгляду скарги платника податків, не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, було спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і мало обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформлених первинних бухгалтерських документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що первинні бухгалтерські документи, виписані на користь позивача ТОВ «Продснаб-Трейдінг» та ТОВ «Елліт-Промторг», не мають статусу первинних бухгалтерських документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки складені та підписані від імені зазначених товариств особами, які не мають відношення до фінансово-господарської діяльності вказаних суб'єктів господарювання, що виключає значення таких документів як документів, з якими закон пов'язує юридичні наслідки.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на запит суду Прокуратура міста Києва повідомила, що матеріали кримінальної справи № 50-4591, які надійшли з Генеральної прокуратури України для проведення подальшого досудового слідства, не містять протоколу допиту засновника ТОВ «Елліт-Промторг» - ОСОБА_3 (арк. справи 181).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах по господарських операціях з ТОВ «Елліт-Промторг» на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виписаних належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що інших належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з вказаним контрагентом податковий орган в процесі розгляду справи судам не надав. Не додано таких доказів ДПІ у Солом'янському районі м. Києва і до касаційної скарги.

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2008 року у справі № 1-252/08 ОСОБА_2 (засновника та власника ТОВ «Продснаб-Трейдінг») було визнано винним за частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 358, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України та звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з застосуванням до нього пункту «б» статті 1 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року. Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 358, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України, було закрито. Зокрема, в мотивувальній частині вказаної постанови було вказано, що ОСОБА_2, не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність, усвідомлюючи, що запропоноване йому особами на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підприємство створюється для прикриття незаконної діяльності інших осіб та що в результаті діяльності фіктивного підприємства інтересам держави буде заподіяна велика матеріальна шкода, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та вирішив зареєструвати на своє ім'я фіктивне підприємство, виступивши одночасно його засновником та директором, для чого надав вказаним особам свій паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. справи 151-158).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах по господарських операціях з ТОВ «Продснаб-Трейдінг» на підставі виписаних вказаним суб'єктом господарювання первинних бухгалтерських документів, з огляду на наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки та збори, з урахуванням того, що інших належних та допустимих доказів на підтвердження правомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з вказаним контрагентом позивач в процесі розгляду справи судам не надав. Не додано таких доказів ТОВ «Бусмаркет-Україна» і до касаційної скарги.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення податкового органу, прийняте за результатами розгляду скарги платника податків, не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, було спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і мало обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційних скарг викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та касаційна скарга ТОВ «Бусмаркет-Україна» підлягають залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусмаркет-Україна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна