Ухвала суду № 43765322, 16.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2015р. м. Київ К/800/9093/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гоклевер Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гоклевер Україна" (далі - ТОВ "Гоклевер Україна") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року позов ТОВ "Гоклевер Україна" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Печерському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Гоклевер Україна" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Печерському районі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Гоклевер Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Ферріт-Д". За результатами перевірки складено акт №188/22-3/37954461 від 01 березня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Гоклевер Україна" вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 220536, 00 грн.; пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 231563, 00 грн.

На підставі акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2013 року: №0003712203, яким ТОВ "Гоклевер Україна" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 231563, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57891, 00 грн.; №0003722203, яким ТОВ "Гоклевер Україна" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220536, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 55134, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Гоклевер Україна" мало господарські відносини з контрагентом ТОВ "Ферріт-Д" за договором поставки №0312-01 від 12 березня 2012 року, згідно якого поставлено товари на загальну суму 1323217, 20 грн., у т.ч. ПДВ 220536, 00 грн. Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими рахунками-фактурами, довіреностями на отримання ТМЦ, видатковими та податковими накладними. Оплата товарів та сплата у їх ціні ПДВ у розмірі 220536, 00 грн. підтверджена випискою по рахунку ТОВ "Гоклевер Україна" з відповідними відмітками банку.

Висновки ДПІ у Печерському районі про допущені порушення ґрунтуються на даних акта ДПІ у Бабушкінському районі №7210/224/36441206 від 21 листопада 2012 року, згідно якого операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) ТОВ "Ферріт-Д" порушують ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання до покупців.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Гоклевер Україна" віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ 220536, 00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ферріт-Д". На момент складання податкових накладних ТОВ "Ферріт-Д" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. На час підписання відповідних видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ "Ферріт-Д" не була припинена та відсутні вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва.

Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ТОВ "Гоклевер Україна" не порушено вимог податкового законодавства, так як суми включено до складе витрат та податкового кредиту на підставі наданих первинних документів, складених за наслідками реальних господарських операцій з контрагентом, а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Гоклевер Україна".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров