Ухвала суду № 43765312, 09.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/70376/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представника позивача Горбатенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області та Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011

по справі №2а-5339/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Конструкція»

до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТС-Конструкція» (далі по тексту - позивач, ТОВ «СТС-Конструкція») звернулося до суду з позовом до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі по тексту - Малинська МДПІ Житомирської області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2009 №0001692301/0, №0001682301/0, №0001672301/0.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2011, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011, позов задоволено.

В касаційних скаргах Перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Малинської МДПІ Житомирської області та Малинська МДПІ Житомирської області просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «СТС-Конструкція» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.09.2006 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 26.11.2009 №106-23/035-34534654.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп. 8.2.1 п. 8.2, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8, пп. 11.2.1, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено значення податку на прибуток підприємства на суму 1169452,00 грн.; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено його заниження на суму 184787,00 грн. та ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині надходження товарів по імпортному контракту з порушенням законодавчо визначених термінів.

В акті перевірки зафіксовано, що ТОВ «СТС-Конструкція» до складу податкового кредиту включено суму ПДВ по контрагенту ВАТ «Укрпромтеплиця» у сумі 8333,33 грн. за придбання товарно-матеріальних цінностей (будівельні матеріали). Включення даної суми податку до складу податкового кредиту не підтверджено податковими накладними. В результаті чого ТОВ «СТС-Конструкція» завищено податковий кредит.

На підставі висновків акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.12.2009: №0001692301/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1535225,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 1169452,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 365773,00 грн.; №0001682301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 277181,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 184787,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 92394,00 грн.; №0001672301/0, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 26045,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не було доведено порушень позивачем вимог податкового законодавства, тому прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними та необґрунтованими.

Оцінивши висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій в своїх рішеннях про задоволення позову викладені висновки є передчасними та такими, що не ґрунтуються на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті Закону.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом, а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей, питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні поставлених товарів та наданих послуг, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням. При цьому, для встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, судам попередніх інстанцій необхідно було встановити: рух коштів між позивачем та його контрагентом при виконанні умов укладених договорів; зміст проведених позивачем операцій, їх обсяг, форми викладення, тобто, ознаки, які б свідчили про реальність таких операцій; чи пов'язані проведені позивачем операцій з його господарською діяльністю; чи відбулися реальні зміни в майновому статі платника податку внаслідок використання результатів отриманих робіт.

Крім того, судами слід визначити правильність нарахування відповідачем позивачу пені та штрафних санкцій, які застосовуються до платників податків за порушення у сфері ЗЕД.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору в частині оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області та Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров