Ухвала суду № 43765310, 14.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2015 р. м. Київ К/800/35584/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Приходько Л.В.

відповідача - Шевченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014

у справі № 826/14302/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29.05.2013 № 0005832220 та № 0005842220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2013 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПАТ «АК «Укртранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, складено акт № 280/1-22-20/22890514 від 26.04.2013, в якому зафіксовані порушення: ст. 187, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 121 807 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 41 971 грн.

Актом перевірки встановлено відсутність реального характеру господарських операцій між ПАТ «АК «Укртранс» та ТОВ «Айпі-Сервіс», а також між ПАТ «АК «Укртранс» та ТОВ «Будстар Плюс» і відхилення між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість контрагентів-постачальників.

На підставі результатів проведеної перевірки, 29.05.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005832220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 41 971 грн.;

- № 0005842220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152 259 грн., в т.ч.: 121 807 грн. основного платежу та 30 452 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ «АК «Укртранс» у перевіряємому періоді мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Айпі-Сервіс» відповідно до договору про надання юридичних послуг № 051112 від 05.11.2012, предметом якого було надання юридичних послуг, а саме: юридичне супроводження діяльності підприємства, надання юридичних консультацій з питань застосування податкового законодавства та оскарження неправомірних дій податкових органів та ТОВ «Будстар Плюс» згідно договору підряду № 1203 від 12.03.2012, за умовами якого підрядник (ТОВ «Будстар Плюс») з власних матеріалів та обладнання за рахунок власних сил та засобів виконує роботи по оздобленню парапетів та підпірних стінок житлового будинку на розі вулиць Димитрова та Анрі Барбюса в Печерському районі м. Києва, а замовник (ПАТ «АК «Укртранс») зобов'язується прийняти вказані роботи, вчасно та в повному обсязі оплатити їх вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються лише на відомостях, зазначених в актах: ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС від 13.11.2013 № 595/22-200/35840476 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Будстар Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012»; ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 04.01.2013 № 17/2240/38204492 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Айпі-Сервіс» з питань взаємовідносин з платниками податків за період вересень-листопад 2012 року»; чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів у останніх; платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань; за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що операції між позивачем та вищевказаними контрагентами не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, тому такі причини свідчать про те, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, наслідком якої є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Однак, такі висновки судів є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Айпі-Сервіс» та ТОВ «Будстар Плюс», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні робіт (послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише висновками акту про неможливість проведення зустрічної звірки даних контрагента платника податку на додану вартість.

Крім того, судами не було враховано, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 зазначеного Кодексу обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний