Ухвала суду № 43765199, 09.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ К/800/44357/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року

у справі № 826/4704/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-Блок»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-Блок» (далі - ТОВ «КСК-Блок»; позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006462208 від 04 жовтня 2013 року. Присуджено судові витрати в розмірі 487,20 грн. на користь ТОВ «КСК-Блок» за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КСК-Блок» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамант Делюкс» за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2013 року, за результатами якої складено акт № 1481/26-58-22-08-11/31283761 від 20 вересня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006462208 від 04 жовтня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 399 413,00 грн. (266 275,00 грн. - основний платіж, 133 138,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Діамант Делюкс», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням акту № 447/22-3/37401164 від 01 лютого 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Діамант Делюкс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 вересня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, в якому зазначено про відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування товариства за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думку про те, що укладені зазначеною особою з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Крім того, відповідач посилався на результати почеркознавчої експертизи (висновок № 356 від 30 квітня 2013 року), відповідно до якої підпис від імені ОСОБА_3 (засновник та директор контрагента позивача) в Статуті ТОВ «Діамант Делюкс» виконано іншою особою.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, на підтвердження реального характеру господарських операцій з придбання в контрагента робіт з капітального ремонту скверу на вул. Глибочицькій, 20 - 22 у Шевченківському районі м. Києва позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат типової форми № КБ-3, податкові накладні, платіжні доручення, документи, що засвідчують придбання, транспортування та передачу будівельних матеріалів ТОВ «Діаманд Делюкс», копії титульних аркушів Технічного звіту про виконання інженерно-геологічних робіт по об'єкту: «Будівництво підпірних стінок терасного типу у парку по вул. Глибочицька, 20 - 22» та Робочого проекту «Капітальний ремонт скверу на вул. Глибочицькій, 20 - 22 у Шевченківському районі м. Києва», відповідні фотозвіти.

Придбані в контрагента роботи товариством використано у власній господарській діяльності, а саме - передано Представництву «Державна нафтова компанія Азербайджанської республіки» в рамках виконання договірних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

При цьому посилання контролюючого органу на висновок експерта № 356 від 30 квітня 2013 року, як на доказ неналежності первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано дані податкового обліку, обґрунтовано відхилено судовими інстанціями з огляду на те, що предметом експертного дослідження були установчі документи ТОВ «Діаманд Делюкс», а не первинні та розрахункові документи, складені за результатами проведених з позивачем господарських операцій.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.