Рішення № 43765061, 21.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015Справа №910/1941/14

За позовом Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД"

2) Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 1) Державна реєстраційна служба України

2) Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Бризгіна Єлизавета Вікторівна (третя особа 3), Козіонов Роман Миколайович (третя особа 4),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ремпінський Ярослав Олександрович (третя особа 5), Вівдиченко Тетяна Романівна (третя особа 6), Брияк Оксана Йосифівна (третя особа 7), Бабій Алла Юріївна (третя особа 8), Бабій Артур Денисович (третя особа 9), Борисенко Ірина Іванівна (третя особа 10), Масол Олександр Валентинович (третя особа 11) Котенко Наталія Григорівна (третя особа 12), Калашнік Надія Григорівна (третя особа 13), Брушко Даніела Олександрівна (третя особа 14), Чорноус Любов Миколаївна (третя особа 15), Чорноус Тетяна Григорівна (третя особа 16), Овчаренко Марія Антонівна (третя особа 17), Янішевська Анна Олегівна (третя особа 18), Худоба Іван Станіславович (третя особа 19), Янішевська Ярослава Олегівна (третя особа 20), Янішевська Катерина Іванівна (третя особа 21), Малий Леонід Антонович (третя особа 22), Мала Юлія Леонідівна (третя особа 23), Кравченко Поліна Ігорівна (третя особа 24), Кравченко Дмитро Ігорович (третя особа 25), Мала Валентина Іванівна (третя особа 26), Кравченко Світлана Леонідівна (третя особа 27), Мала Олена Леонідівна (третя особа 28), Чабанюк Констянтин Олександрович (третя особа 29), Ярош Георгій Володимирович (третя особа 30), Ярош Анна Георгіївна (третя особа 31), Ярош Анастасія Георгіївна (третя особа 32), Ярош Катерина Геннадіївна (третя особа 33), Фелонюк Анна Юріївна (третя особа 34), Фелонюк Діана Леонідівна (третя особа 35), Фелонюк Юрій Васильович (третя особа 36), Дем'янюк Денис Олегович (третя особа 37), Дем'янюк Кіра Денисівна (третя особа 38), Дем'янюк Ганна Олександрівна (третя особа 39), Кучук Євгеній Русланович (третя особа 40), Кучук Руслан Миколайович (третя особа 41), Кучук Марія Іванівна (третя особа 42), Висоцький Іван Іванович (третя особа 43), Висоцька Тетяна Євгеніївна (третя особа 44), Висоцький Іван Іванович (третя особа 45), Висоцький Володимир Іванович (третя особа 46), Ящук Ольга Віторівна (третя особа 47), Шапкін Сергій Борисович (третя особа 48), Поплавський Олександр Петрович (третя особа 49), Косяк Ольга Олександрівна 50), Максимчук Олександр Володимирович (третя особа 51), Шепель Михайло Миколайович (третя особа 52), Хоменко Ігор Петрович (третя особа 53), Онашко Лариса Федорівна (третя особа 54), Степанова Наталія Вікторівна (третя особа 55), Новікова Діана Вадимівна (третя особа 56), Сергієнко Галина Павлівна (третя особа 57), Гінайко Надія Андріївна (третя особа 58), Кисилевич Олена Юрівна (третя особа 59), Кужавська Катерина Сергіївні (третя особа 60), Бартош Сергій Володимирович (третя особа 61), Сукманюк Володимир Васильович (третя особа 62), Кудрявська Ганна Михайлівна (третя особа 63), Макаренко Олександра Володимирівна (третя особа 64).

за участю Прокуратури міста Києва

про визнання договору недійсним

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Демидов В.О.

Марченко О.В.

Представники:

від позивача: Горбенко К.О., Яцко В.В., Аніщенко В.П.

від відповідача 1: Раілко С.В.

від відповідача 2: не з'явились

від третьої особи 1-4: не з'явились

від третьої особи 5: Ремпінський Я.О.

від третьої особи 6-42: не з'явились

від третьої особи 43: Висоцький І.І.

від третьої особи 44-64: не з'явились

від прокуратури: Греськів І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" про визнання недійсним інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. та усіх додатків до нього з моменту укладання; визнання недійсною передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнових прав на об'єкти нерухомості відповідно до актів прийому-передачі майнових прав від 03.07.2013 р., що підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на виконання умов інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р.; визнання довіреності від 12.06.2013 р. недійсною в частині уповноваження Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р. інвестиційних договорів.

Позовні вимоги обґрунтовані укладенням оспорюваного договору всупереч приписам вимогам чинного законодавства України, оскільки вказаним договором не передбачено визначеного ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» порядку інвестування та фінансування будівництва, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України тягне наслідком недійсність договору.

Позов в частині визнання недійсною довіреності від 12.06.2013 р. мотивований відсутністю у Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" повноважень щодо укладення інвестиційних договорів та, відповідно, неможливістю делегування таких повноважень на підставі довіреності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2014 р. порушено провадження у справі № 904/1365/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. у справі № 910/1941/14 визнано недійсним інвестиційний договір № 1 від 17.06.2013 р. разом з усіма додатками, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", з моменту укладання; визнано недійсною передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнових прав на об'єкти нерухомості відповідно до актів прийому-передачі майнових прав від 03.07.2013 р., підписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на виконання умов інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р.; визнано довіреність № б/н від 12.06.2013 р. недійсною в частині уповноваження Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р. інвестиційних договорів; присуджено до стягання з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" на користь Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп.;присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на користь Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. у справі № 910/1941/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. у справі № 910/1941/14 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

06.08.2014 р. матеріали справи № 910/1941/14 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 р. справу № 910/1941/14 призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.09.2014 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" подало відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що на момент укладення оспорюваного інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. адміністративно-житловий комплекс по вул. О.Туманяна, 15а у Дніпровському районі міста Києва був зданий в експлуатацію, а квартири та нежитлові приміщення у ньому складали окремі об'єкти нерухомого майна, у зв'язку з чим застосування механізму інвестування будівництва житла, встановленого ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» не було обов'язковим для сторін договору.

Також відповідач 1 зазначає, що позовна вимога Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" про визнання недійсною передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнових прав на об'єкти нерухомості відповідно до актів прийому-передачі майнових прав від 03.07.2013 р., не відповідає встановленим способами захисту порушених прав.

Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" подало відзив на позовну заяву, відповідно до якого вимоги Закону України «Про інвестиційну діяльність» не були обов'язковими для сторін інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р., оскільки на момент його укладення житловий комплекс по вул. О.Туманяна, 15а у Дніпровському районі міста Києва був зданий в експлуатацію.

Крім того, відповідач 2 відзначає, що Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" не є стороною оспорюваного договору, у зв'язку з чим обраний позивачем зобов'язальний спосіб захисту не регулює спірні відносини.

Позивач подав пояснення по справі, у яких вказує, що норми чинного законодавства України не виключають можливості оспорення правочину особо, яка не є його стороною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 р. призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 14.10.2014р. визначено колегіальний склад суду для розгляд справи № 910/1941/14 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Бондаренко Г.П.

Склад суду у даній справі змінювався.

Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що інвестиційний договір № 1 від 17.06.2013 р. укладено з порушенням Закону України «Про інвестиційну діяльність» та на момент його укладення квартири, які відповідно до акту розподілу часток сторін від 03.06.2008 р. мали бути передані у власність Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм", останньою фактично були передані до Головного управління житлового забезпечення.

Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" подала пояснення по справі, у яких зазначає про доцільність обраного позивачем спосіб захисту прав, оскільки визнання недійсним інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. у подальшому буде підставою для скасування державної реєстрації рішень про державну реєстрації права власності на спірні квартири за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" в той час як застосування до спірних правовідносин ст. 388 Цивільного кодексу України не вбачається можливим.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.12.2014р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Гулевець О.В. колегіальний склад суду у даній справі змінено наступним чином - Пригунова А.Б. (головуюча), Демидов В.О. та Марченко О.В.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

21.04.2015. р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Прокуратури міста Києва надійшло клопотання про припинення провадження у справі № 910/1941/14 в частині визнання недійсним інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. щодо передачі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та визнання відсутнім у нього права на 28 квартир в адміністративно-житловому комплексі по вул. О.Туманяна, 15а у Дніпровському районі міста Києва на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2014 р. у справі № 910/2322/14 за позовом Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД", Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві визнано недійсним інвестиційний договір № 1 від 17.06.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерного товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", в частині передачі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнових прав на об'єкти нерухомого майна - 28 квартир (№№ 318, 409, 412, 416, 417, 439, 450, 448, 454, 472, 474, 483, 487, 488, 505, 508, 537, 538, 539, 552, 553, 555, 567, 570, 571, 578, 580 та 587) вартістю 24 658 060, 00 грн., що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі міста Києва та визнано відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" права власності на об'єкти нерухомого майна - 28 квартир (№№ 318, 409, 412, 416, 417, 439, 450, 448, 454, 472, 474, 483, 487, 488, 505, 508, 537, 538, 539, 552, 553, 555, 567, 570, 571, 578, 580 та 587), що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі міста Києва.

Відповідно до ст. п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Під предметом позову слід розуміти певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення та яка кореспондує із встановленими законом способами захисту порушених прав.

Водночас суд відзначає, що вимога про визнання відсутнім власності на об'єкти нерухомого майна - 28 квартир (№№ 318, 409, 412, 416, 417, 439, 450, 448, 454, 472, 474, 483, 487, 488, 505, 508, 537, 538, 539, 552, 553, 555, 567, 570, 571, 578, 580 та 587), що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі міста Києва не є предметом позову у даній справі.

Також суд відзначає, що у справі № 910/2322/14 інвестиційний договір № 1 від 17.06.2013 р. визнано недійсним лише в частині передачі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнових прав на певні об'єкти нерухомості, що зазначені у додатку до спірного договору, в той час як сам договір не визнаний судом недійсним.

Крім того, склад сторін у справі № 910/2322/14 не є тотожним складу сторін у справі № 910/1941/14, що виключає можливість застосування приписів п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, суд відмовив Прокуратурі міста Києва у задоволенні клопотання про припинення провадження у даній справі в частині визнання недійсним інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. щодо передачі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та визнання відсутнім у нього права на 28 квартир в адміністративно-житловому комплексі по вул. О.Туманяна, 15а у Дніпровському районі міста Києва.

21.04.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Сергійко Г.П та Кисилевич О.Ю. надійшли заяви про роз'яснення на стороні кого з відповідачів останніх залучено до участі у справі відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 р. у даній справі.

Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Роз'яснення рішення, ухвали - засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, тобто викладення його у більш ясній і зрозумілій формі.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» № 6 від 23.03.2012 р. здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 р. у даній справі вказано про залучення заявників до участі у розгляді даної справи третіми особами на стороні відповідача; при цьому, нормами процесуального законодавства передбачено лише обов'язок суду зазначити на стороні кого - позивача або відповідача залучається третя особа у справі, без персональної конкретизації учасника провадження у справі. Тож, у даному випадку відсутні неясності з приводу судового акту, а тому суд відмовляє у задоволенні поданих заяв.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представники відповідача 2 та третіх осіб 1-4, 6-42, 44-64 на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.04.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2004 р. між Закритим акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "МІК "Інтерінвестсервіс" (оператор) та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи метою якого є забезпечення спільного інвестування та залучення коштів щодо об'єкту інвестування, здійснення спільного будівництва об'єкту інвестування, ведення спільної господарської діяльності по продажу та іншій реалізації приміщень об'єкту інвестування та отримання прибутку для його учасників.

29.05.2004 р. між Закритим акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "МІК "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" укладено додаткову угоду № 1 до договору про спільну діяльність від 30.01.2004 р., відповідно до якої під об'єктом інвестування розуміється адміністративно-житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 1, 45 га у Дніпровському районі міста Києва по вул. Ованеса Туманяна, 15-А.

За змістом п. 2.2 договору про спільну діяльність в редакції додаткової угоди № 1 від 29.05.2004 р. внески до спільної діяльності визначають розподіл часток спільної власності між учасниками в наступній пропорції: Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" - 13,5%; Приватне акціонерне товариство "МІК "Інтерінвестсервіс" - 86,5%.

За змістом п. 13.4 договору про спільну діяльність від 30.01.2004 р., у редакції додаткової угоди від 07.06.2005 р. кожна сторона має право передавати майнові права на свою частку в спільному майні для залучення фінансових ресурсів.

Рішенням Київської міської ради № 80/2656 від 27.01.2005 р. Українській студії телевізійних фільмів (Укртелефільм), за умови виконання пункту 3 цього рішення, передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,45 га для будівництва адміністративно-житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Ованеса Туманяна, 15-а у Дніпровському районі міста Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 31.03.1959 № 484 "Про відвід земельної ділянки комітету по радіомовленню і телебаченню при Раді Міністрів Української радянської соціалістичної республіки під будівництво кінозйомочного комплексу в Дарницькому районі".

Пунктом 3.9 рішення Київської міської ради № 80/2656 від 27.01.2005 р. зобов'язано Українську студію телевізійних фільмів (Укртелефільм) передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 5 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 р. № 267/1142 "Про бюджет міста Києва на 2004 рік".

03.06.2008 р. Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Приватним акціонерним товариством "МІК "Інтерінвестсервіс" підписано акт розподілу часток сторін в адміністративно-житловому комплексі за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі міста Києва, відповідно до п. 1 якого у зв'язку з наявністю технічної документації по адміністративно-житловому комплексу за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі міста Києва у власність позивача переходить 13, 5 % житлових та нежитлових площ; у власність відповідача 2 - 86, 5% житлових і нежитлових площ.

Згідно акту № 196 від 15.11.2010 р. Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" передала, а Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняло 28 квартир (№№ 318, 409, 412, 416, 417, 439, 450, 448, 454, 472, 474, 483, 487, 488, 505, 508, 537, 538, 539, 552, 553, 555, 567, 570, 571, 578, 580 та 587) загальною площею 3 041,94 кв.м в рахунок 5 % відрахувань за житловий будинок по вул. О. Туманяна, 15-А згідно рішення Київської міської ради № 80/2656 від 27.01.2005 р.

24.02.2009 р. Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Приватним акціонерним товариством "МІК "Інтерінвестсервіс" підписано акт розподілу квартир в адміністративно-житловому комплексі за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі міста Києва, відповідно до якого у між сторонами розподілені житлові та нежитлові площі, які переходять у власність позивача та відповідача.

12.06.2013 р. Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" в особі виконуючого обов'язки генерального директора Петренка Віктора Михайловича видано довіреність, якою уповноважено Приватне акціонерне товариство «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», яке є оператором згідно договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р., вчиняти дії, що передбачені вказаним договором, зокрема, укладати від імені учасників договори, що стосуються будівельних робіт, інвестиційні договори, договори на придбання товарів, робіт, послуг та додаткові угоди до них для задоволення потреб спільної діяльності за договором, а також за власний рахунок здійснювати розрахунки за вказаними договорами.

17.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "МІК "Інтерінвестсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" укладено інвестиційний договір № 1 відповідно до п. 1.1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" зобов'язалось інвестувати грошові кошти в об'єкт інвестування - майнові права на об'єкти нерухомості, що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в Дніпровському районі міста Києва по вул. Ованеса Туманяна, 15-А, а Публічне акціонерне товариство "МІК "Інтерінвестсервіс" - прийняти від інвестора інвестиційний внесок в порядку та на умовах, визначених цим договором, та передати інвестору у власність об'єкт інвестування.

Відповідно до п. 1.2. інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. під об'єктом інвестування мається на увазі майнові права на об'єкти нерухомості, що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в Дніпровському районі міста Києва по вул. Ованеса Туманяна, 15-А.

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.4 об'єкт інвестування передається відповідачем 2 відповідачу 1 шляхом підписання актів прийому-передачі майнових прав. Право власності на об'єкт інвестування переходить від відповідача 2 до відповідача 1 після підписання вказаного акту. Оформлення права власності інвестора на об'єкт інвестування завершується видачею органами реєстраційної служби України свідоцтва про право власності на це майно, як на об'єкт нерухомого майна, на підставі цього договору та акту прийому-передачу.

При цьому, додатками №1 та №2 до вищевказаного договору сторони за договором узгодили номери квартир, секції, поверхи, кількість кімнат, площа, вартість житлових та нежитлових приміщень що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в Дніпровському районі міста Києва по вул. Ованеса Туманяна, 15-А та які є об'єктом інвестування згідно з ст. 1 договору та майнові права на які передаються Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД".

Виходячи зі змісту інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р., об'єктами інвестування грошових коштів фактично є майбутні об'єкти нерухомості в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в Дніпровському районі міста Києва по вул. О.Туманяна, 15-А, будівництво якого здійснюється позивачем згідно договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р., що укладений між Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм".

Як встановлено судом, у подальшому було змінено техніко-економічні показники адміністративно-житлового комплексу за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі міста Києва,у зв'язку зі зміною нумерації та площі квартир відповідно до технічних паспортів бюро технічної інвентаризації, про що сторонами складено та підписано порівняльну відомість від 26.06.2013 р.

Як вбачається із порівняльної відомості від 26.06.2013 р., на підставі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р. та акту розподілу квартир від 24.02.2009 р. позивач набув у власність майнові права на квартири №№, 2, 38, 3, 1, 5, 25, 29, 61, 65, 69, 126 в секції «А», 138, 150, 93, 121, 149, 108, 144, 148 в секції «Б», №№ 162, 170, 194, 202, 235, 239, 165, 197, 221, 237 в секції «В», №№ 259, 291, 299, 318, 256, 280, 306, 308, 249, 281 в секції «Г», №№ 333,393, 323, 359, 324, 332, 364, 380, 396 в секції «Д», №№ 409, 417, 450, 454, 474, 419, 427, 439, 448, 472, 483, 487, 488, 412, 416 в секції «Є», №№ 505, 537, 538, 553, 570, 578, 539, 555, 567, 571, 587 в секції «Ж», що становить 13, 5 % від загальної житлової площі будинку.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що інвестиційний договір від 17.06.1013 р. суперечить нормами Закону України «Про інвестиційну діяльність» (в редакції, чинній на момент його укладення), що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України тягне наслідком недійсність договору.

Крім того, позивач зазначає, що укладаючи оспорюваний договір, Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" розпорядилось майновими правами, які фактично йому не належать, оскільки відповідач 2 за відсутності відповідних повноважень передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнові право на об'єкти нерухомості, які раніше були розподілені у власність позивача відповідно до акту розподілу квартир від 24.02.2009 р.

В обґрунтування заявлених вимог про визнання недійсною довіреності від 12.06.2013 р. позивач зазначає, що договором про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р. не передбачено право сторін на укладення інвестиційних договорів, що зумовлює неможливість делегування таких повноважень іншій особі.

Також позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" відповідно до актів прийому-передачі майнових прав від 03.07.2013 р., що підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на виконання умов інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. передало майнові права, які фактично йому не належать, що зумовлює недійсність такої передачі.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

У відповідності до ч. 1 ст. 245 Цивільного кодексу України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

За правилами ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Довіреністю від 12.06.2013 р. Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" було уповноважено вчиняти дії, що передбачені договором про спільну діяльність в межах, передбачених вказаним договором та цією довіреністю від 12.06.2013 р.

Довіреністю від 12.06.2013 р. Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" уповноважено на укладання договорів від імені учасників (а не від імені одного учасника) договору про спільну діяльність та проведення розрахунків за укладеними договорами за власний рахунок відповідача 2; проведення остаточних розрахунків з інвесторами по інвестиційним договорам в межах частки житлових, офісних та виробничих приміщень, котрі належать відповідачу 2, що становить 86, 5 % від загальної площі адміністративно-житлового комплексу.

Тобто, Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" було уповноважене виконувати тільки дії, пов'язані з організацією та веденням спільної діяльності, що одночасно передбачені договором про спільну діяльність від 30.01.2004 р. та довіреністю від 12.06.2013 р.

При цьому, повноважень на виконання укладених за довіреністю договорів, а також на підписання документів на таке виконання позивачем не надавалось, а відтак - укладення Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" оспорюваного інвестиційного договору та інших документів (правочинів) на його виконання суперечать як положенням довіреності, так і положенням договору про спільну діяльність.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених норм, а також враховуючи умови договору про спільну діяльність від 30.01.2004 р., обсяг повноважень за довіреністю не може перевищувати обсяг повноважень, встановлених договором про спільну діяльність.

В той же час, договором про спільну діяльність від 30.01.2004 р не передбачено права жодної із його сторін на укладення інвестиційних договорів, що, в свою чергу, зумовлює, неможливість делегування такого права іншій особі.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину та набула чинності з 14.01.2006 р.) інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань, за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.

З огляду на вищевикладене та враховуючи на приписи ст.ст. 203, 215, 237 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що довіреність від 12.06.2013 р. в частині надання Приватному акціонерному товариству "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" повноважень на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р. інвестиційних договорів, суперечить ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" та не відповідає загальним вимогам щодо укладення правочину в частині необхідного обсягу дієздатності особи, яка його укладає, у зв'язку з чим такий правочин визнається судом недійсним на підставі ст. 215 кодексу України.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України врегульовані Законом України "Про інвестиційну діяльність", який спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) визначено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

В той же час, як вже зазначалось вище, за змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину та набула чинності з 14.01.2006 р.) інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань, за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.

Таким чином, з 14.01.2006 р. законодавством встановлено особливий порядок інвестування та фінансування будівництва - за посередництвом вищезгаданих організацій (фондів фінансування будівництва, фондів операцій з нерухомістю, інститутів спільного інвестування) або шляхом емісії цільових облігацій.

Дослідивши зміст інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. та додаткових угод, які є його невід'ємною частиною, судом встановлено, що останній не передбачає визначеного ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) порядку інвестування та фінансування, що свідчить про недотримання Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" норм законодавства України, що регулює спірні відносини та є спеціальним нормативним актом в галузі інвестиційної діяльності.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені цим кодексом. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, судом встановлено, що на підставі інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р., Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнові права на об'єкти нерухомості, що знаходяться в адміністративно-житловому комплексі за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі міста Києва, які відповідно до договору від 30.01.2004 р. та акту розподілу квартир від 24.02.2009 р. були розподілені у власність Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм".

Зазначене підтверджується додатком до інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р., що є його невід'ємною частиною (відповідно до п. 1.3. договору).

При цьому, як зазначалось вище, частину квартир, які були розподілені Українській студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" відповідно до договору про спільну від 30.01.2004 р. та акту розподілу квартир від 24.02.2009 р., позивачем передано Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за актом № 196 від 15.11.2010 р. у відповідності до рішення Київської міської ради № 80/2656 від 27.01.2005 р. - 28 квартир загальною площею 3 041,94 кв.м.

У статті 319 Цивільного кодексу України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

У відповідності до ст. 367 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Тож, виходячи з аналізу вищенаведених норм, розпорядження майном є прерогативою власника такого майна.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ст. 319, 321, 67 Цивільного кодексу України, укладаючи інвестиційний договір № 1 від 17.06.2013 р., Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" розпорядилось майновими правами на об'єкти нерухомості, які фактично йому не належать та за відсутності повноважень щодо такого розпорядження, наданих Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм".

Приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на висновку суду щодо невідповідності інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р. нормами чинного законодавства України, враховуючи передбачені законом наслідки такої невідповідності, суд дійшов висновку про його недійсність, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що передача Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнових прав на об'єкти нерухомості, які визначені в інвестиційному договорі № 1 від 17.06.2013 р., фактично здійснена шляхом підписання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" додатків №1 та №2, які є невід'ємними частинами договору, а відтак - недійсність договору зумовлює недійсність і його додатків.

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, спори про визнання недійсними актів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Тобто, за змістом наведених норм до компетенції господарського суду належить, зокрема, розгляд спорів про визнання недійсних актів суб'єктів господарювання, які відповідно до закону або їх установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

При цьому, обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Вищенаведеними нормами права до способів захисту порушених прав віднесено, зокрема, визнання правочину недійсним, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Водночас, передача Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнових прав на об'єкти нерухомості не є ані правочином, ані актом у розумінні приписів ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, та крім того, суд не вбачає наслідком визнання недійсною такої передачі відновлення порушених прав позивача.

Тож, здійснивши оцінку вищенаведених законодавчих норм та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про відмову за задоволенні вимоги позивача про визнання недійсною передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" майнових прав на об'єкти нерухомості, які визначені в інвестиційному договорі № 1 від 17.06.2013 р.

Згідно зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Розглядаючи даний спір по суті. суд приймає до уваги висновки та вказівки Вищого господарського суду України, що викладені у постанові від 31.07.2014 р. у справі № 910/1941/14, однак вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено сторони правочину, або іншої заінтересованої сторони на оспорення такого правочину з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства України.

Тобто, закон не містить імперативних приписів щодо кола суб'єктів оспорення відповідного правочину, а відтак - таке право належить особі, права та інтереси якої такий правочин зачіпає.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у постанові № 3-55гс12 від 04.12.2012 р., права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

В той же час, виходячи із предмету заявлених позивачем вимог, наведених ним обґрунтувань та встановлених у процесі розгляду даної справи обставин, суд відзначає, що наведена норма у даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки передбачає право саме власника майна витребувати його від набувача у разі вибуття такого майна з володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, не з їхньої волі.

В той же час, суд звертає увагу, що Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" обґрунтовує позов саме порушенням відповідачами вимог чинного законодавства України під час укладення інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р., що регулюють спірні правовідносини, а також розпорядження відповідачем 2 майновими правами, що останньому не належить та не заявляє вимог про витребування майна.

При цьому, з наявних у справі документів вбачається, що власниками частини нерухомого майна, майнові права на яке є предметом оспорюваного інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р,. на час розгляду даного спору є фізичні особи, які залучені до участі у розгляді спору третіми особами.

Тож, у даному випадку відсутні обставин, за наявності яких майно підлягає витребуванню у порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

Водночас, обраний позивачем спосіб захисту його прав шляхом визнання недійсним інвестиційного договору № 1 від 17.06.2013 р., відповідає правовому змісту правовідносин, з яких виник спір, що є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" задовольнити частково.

2. Визнати недійсною довіреність від 12.06.2013 р. в частині уповноваження Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на укладення від імені учасників договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004 р. інвестиційних договорів.

3. Визнати недійсним інвестиційний договір № 1 від 17.06.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілтек ЛТД" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та додатки до нього з моменту укладання.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.04.2015 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Демидов В.О.

Марченко О.В.