Ухвала суду № 43764649, 16.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 рокусправа № 804/10766/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Целік Т.С. (довіреність від 01 квітня 2014 року),

відповідача: - Рябоконя С.В. (довіреність від 22 вересня 2014 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія», Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року

у справі № 804/10766/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 квітня 2013 року № 0000362201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 172172,27 грн.; № 0000352201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 180781,25 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року № 0000362201 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 49450,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12362,50 грн.; № 0000352201 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 51918,44 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12979,62 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» вимоги власної апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та заперечує проти вимог апеляційної скарги відповідача.

Представник Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області наполягає на доводах та вимогах власної апеляційної скарги та заперечує проти вимог апеляційної скарги позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, на підставі наказу від 11 березня 2013 року № 108, згідно положень підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Феріт-Д», товариством з обмеженою відповідальністю «Старт Д», товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Віконні системи» за період травень-листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 22 березня 2013 року № 113/221/23364394.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодекс України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 травня 2012 року по 30 листопада 2012 року на суму 137737,83 грн.; пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І-ІV квартали 2012 року на суму 144625,00 грн.

При цьому, позиція податкового органу про недійсність правочинів ґрунтується на висновках актів перевірок контрагентів позивача.

На підставі акту перевірки від 22 березня 2013 року Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 25 квітня 2013 року № 0000352201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 180781,25 грн., в тому числі 144625,00 грн. за основним платежем та 36156,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000362201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 172172,27 грн., в тому числі 137737,83 грн. за основним платежем та 34434,44 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» укладено договори купівлі-продажу від 20 серпня 2012 року № 87 та від 03 вересня 2012 року № 56, за умовами яких позивачем придбано товар (офісна техніка та офісні меблі). Виконання умов договорів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Суми податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за серпень-вересень 2012 року. Отримання товару відображено в бухгалтерському обліку по рахунку 631 за серпень-вересень 2012 року, а також у картці рахунку 10 за період з 01 січня 2012 року по 24 вересня 2013 року. Також, позивачем надано інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на складі станом на 30 вересня 2012 року, в якому обліковуються товари, отримані від товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д». Оплата товару здійснювалась в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою.

Також слід зазначити, що оскільки директор товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» - Лавринець Ю.О. особисто приймав товар від товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д», то довіреності на отримання цього товару не виписувались.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Віконні системи» укладено договір від 03 вересня 2012 року № 67-р, за умовами якого контрагентом виконано поточний ремонт приміщення за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 24а, відповідно до проектно-кошторисної документації. Виконання робіт по договору підтверджується актом форми №КБ-2в виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, довідкою форми №КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за вересень 2012 року, підсумковою відомістю ресурсів, договірною ціною на поточний ремонт приміщення за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 24а за 2012 рік, локальним кошторисом №2-1-1 на ремонтні роботи, податковою накладною.

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Віконні системи»укладено договір від 03 вересня 2012 року № 67-М, за умовами якого позивачем придбано будівельні матеріали. Факт виконання умов договору підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною. Оскільки Лавринець Ю.О. є директором товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» довіреність на отримання товару не виписувалась.

Також, 03 вересня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Віконні системи» укладено договір про виконання реконструкції орендованого приміщення № 67-ПР, за умовами якого контрагентом позивача здійснено роботи з розроблення проектної документації по реконструкції орендованого приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 24а. До складу проектної документації входять наступні розділи - архітектурні рішення. При цьому, позивачем надано договір оренди від 19 квітня 2010 року №12/02-3977-ОД, який згідно з Додатковою угодою про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 19 квітня 2010 року, строк його дії було пролонговано по 18 березня 2014 року включно. Виконання умов договору про виконання реконструкції орендованого приміщення № 67-ПР підтверджується актом виконаних робіт, податковою накладною, а також надано креслення з реконструкцію означеного вище приміщення.

Оплата за отримані згідно договорів з товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Віконні системи» товари та послуги проведена у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою.

Суми податку на додану вартість на додану вартість по зазначеним господарським операціям включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за вересень 2012 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріт Д» укладено договір від 10 травня 2012 року № 15, за умовами якого контрагентом надано послуги з проведення маркетингових досліджень з вивчення слухацьких переваг жителів м. Дніпропетровська, тип дослідження: опитування по телефону. В додатках до договору визначено методи дослідження, технологію опитування, порядок вибірки, розділи, які має містити звіт. На підтвердження реальності господарських операцій надано звіти, складені товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріт Д» щодо вивчення слухацьких вподобань мешканців міста Дніпропетровська за травень, серпень та жовтень 2012 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні. Оплата проведена у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою. Отримання придбаних послуг відображено в бухгалтерському обліку по рахунку 631 за травень-листопад 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» надано первинні документи, якими оформлені господарські операції та дійсно підтверджується реальність вчинених правочинів з контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» (за договорами купівлі-продажу від 20 серпня 2012 року № 87 та від 03 вересня 2012 року № 56), товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Віконні системи» (за договорами від 03 вересня 2012 року № 67-Р, № 67-М, № 67-ПР) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріт-Д» (за договором від 10 травня 2012 року № 15), що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати отриманих послуг (в тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, акти здачі-прийняття робіт).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

При цьому, посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів позивача не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 22 березня 2013 року № 113/221/23364394, оскільки він не спростовує дійсність укладених товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» з контрагентами правочинів придбання товарів та послуг, та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач правомірно відніс до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» (за договорами купівлі-продажу від 20 серпня 2012 року № 87 та від 03 вересня 2012 року № 56), товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Віконні системи» (за договорами від 03 вересня 2012 року № 67-Р, № 67-М, № 67-ПР) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріт-Д» (за договором від 10 травня 2012 року № 15) у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства, у зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 25 квітня 2013 року № 0000362201 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 49450,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12362,50 грн.; № 0000352201 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 51918,44 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12979,62 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні іншої частини позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріт Д» укладено договори від 24 травня 2012 року № 24/05/12 та від 01 червня 2012 року № 27, за умовами яких контрагент позивача зобов'язався надати замовнику рекламно-інформаційні послуги по розміщенню на радіостанціях (найменування товарів, робіт, послуг) в обсягу і на умовах, передбачених цими договорами.

При цьому, позивачем надано додаткові угоди до договору від 01 червня 2012 року № 27, згідно яких не пізніше 10 календарних днів до дати першого розміщення рекламно-інформаційного продукту замовник надає виконавцеві інформацію для виготовлення банерів з логотипом «Европа Плюс Днепропетровск» на вініловій основі розміром 3х6, а виконавець виготовляє і розміщує банери на рекламних конструкціях міста за переліченими адресами.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території АРК - Радою Міністрів АРК, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Разом з тим, позивачем не надано а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції доказів наявності або відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю «Ферріт Д» відповідного дозволу.

Крім того, з актів здачі-прийняття виконаних робіт за договором від 01 червня 2012 року № 27 зазначено лише те, що контрагентом надано рекламні послуги на певну суму, при цьому, вони не містять необхідних даних про зміст і обсяг господарської операції, згідно якої можливо зробити висновок щодо реального виконання цих робіт, їх складових та фактичної вартості.

Також, позивачем не надано на виконання ухвали суду першої інстанції від 22 жовтня 2013 року проектів (макетів) рекламно-інформаційного продукту, обов'язкове складання яких передбачено пунктом 2.4 договору від 01 червня 2012 року № 27.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія» були надані Додаткові угоди до договору від 24 травня 2012 року № 24/05/12, з яких вбачається умови надання послуг, а саме: надання виконавцеві не пізніше 10 календарних днів до дати першого розміщення рекламно-інформаційного продукту інформаційного ролику тривалістю 30 секунд, періодичністю кожні 60 хвилин з 08год.00хвил до 22год.00хвил. (інформаційний ролик записаний у форматі mp3), із зазначенням медіа-плану розміщення в засобах масової інформації роликів позивача.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано ефірні довідки та графіки трансляції рекламного продукту, згідно яких в радіоефірі транслювалися рекламні ролики «Priozerniy oselya 19s», «Priozerniy lito 17s», «Priozerniy shkola 19s», «Priozerniy cenopad», «Приозерній акція», «BMW_Х1», «BMW_5», «Мода рr», а також тексти рекламних роликів, один з яких стосується реклами «Indastrial Bank_Dnepropetrovsk_(18sec)», а інші «Priozerniy oselya 19s», «Priozerniy lito 17s», «Priozerniy shkola 19s», «Priozerniy cenopad», «Приозерній акція», «BMW_Х1», «BMW_5», «Мода рr».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що з наданих документів неможливо встановити, що саме за рекламно-інформаційний продукт було розповсюджено за договором від 24 травня 2012 року № 24/05/12 та чи має він відношення до господарської діяльності позивача. Також, позивачем не надано доказів відносно того, яким чином стосується його господарської діяльності рекламування «Priozerniy oselya 19s», «Priozerniy lito17», «Priozerniy shkola 19s», «Priozerniy cenopad», «Приозерній акція», «BMW_Х1», «BMW_5», «мода рr», «Indastrial Bank_Dnepropetrovsk».

При цьому, як зазначалося вище, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів з метою одержання прибутку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий кредит та витрати позивача за договорами з товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріт Д» укладено договори від 24 травня 2012 року № 24/05/12 та від 01 червня 2012 року № 27 про надання рекламно-інформаційних послуг, не є підтвердженими, оскільки акти здачі-прийняття виконаних робіт та податкові накладні не містять необхідних даних про зміст і обсяг цих господарських операцій, згідно яких можливо зробити висновок щодо реального виконання цих робіт, їх складових та фактичної вартості.

Так, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено обов'язкові реквізити первинних документів, якими, в даному випадку і є акти здачі-прийняття виконаних робіт та податкові накладні і які, згідно наведеної норми Закону, зокрема, повинні містити відомості щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції тощо.

Відсутність відомостей про повний зміст і обсяг господарських операцій за договорами з товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріт Д» укладено договори від 24 травня 2012 року № 24/05/12 та від 01 червня 2012 року № 27 в первинних документах, складених згідно цих договорів, а також не надання позивачем інших документів, які б розкривали це питання, в своїй сукупності не дають можливості стверджувати, що ці господарські операції є реальними.

Будь-які документи, в тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні тощо, мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що відповідачем правомірно збільшено позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем на суму 88287,83 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 22071,94 грн., а також з податку на прибуток на суму 92706,56 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 23176,63 грн., у зв'язку з чим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині є правомірними і скасуванню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Скіфія», Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим