Рішення № 43764603, 20.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р.Справа № 922/833/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Семенов О.Є.

розглянувши справу

за позовом Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ до Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос", с. Гоптівка 3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ про стягнення коштів у розмірі 1 962 082,19 грн. за участю представників:

позивача - Йосипишин Р.В., за дов. № 764 від 25.12.2014 року

відповідача - Давидюк О.М., за дов. від 02.02.2015 року

третьої особи - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова компанія України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос", про стягнення заборгованості у розмірі 1 962 082,19 грн. з яких: 1 200 000,00 грн. основної заборгованості, 206 400,00 грн. пені, 360 000,00 грн. штрафу, 195 682,19 грн. 24% за користування чужими грошовими коштами. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 39 241,64 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням з боку відповідача договору поставки зерна майбутнього врожаю № 51-К від 29 квітня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 лютого 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/833/15 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 25 лютого 2014 року.

25 лютого 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області розгляд даної справи відкладено до 16 березня 2015 року о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 березня 2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна"; розгляд справи відкладено на 06 квітня 2015 року.

06 квітня 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору (вх. № 13436 від 06 квітня 2015 року). Продовжено строк розгляду спору на 15 днів, до 25 квітня 2015 року та відкладено розгляд даної справи до 20 квітня 2015 року.

08 квітня 2015 року судом долучено до матеріалів справи подані третьою особою через канцелярію суду: письмові пояснення по справі з додатками (вх. № 13456 від 06 квітня 2015 року) та клопотання третьої особи (вх. № 13462 від 06 квітня 2015 року) про проведення судового засідання 06.04.2015 р. без представника ПрАТ СК "ПЗУ України" та про повідомлення підприємства про дату та час наступного засідання суду.

20 квітня 2015 року від третьої особи надійшло клопотання (вх. № 15550 від 20 квітня 2015 року) про проведення судового засідання 20.04.2015 р. без представника ПрАТ СК "ПЗУ України" та про повідомлення підприємства про дату та час наступного засідання суду; дане клопотання долучено судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 20 квітня 2015 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити та представник відповідача, який просив суд долучити до матеріалів справи: відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та відсотків за користування чужими грошовими коштами (даний відзив судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 15754 від 20 квітня 2015 року), та клопотання про зменшення штрафних санкцій та встановлення порядку виконання рішення суду у справі № 922/833/15 - відстрочення виконання зобов'язання щодо оплати (дане клопотання судом також долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 15759 від 20 квітня 2015 року); представник відповідача позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення 1 200 000,00 грн. основної заборгованості, в решті позову заперечує в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов.

Третя особа свого уповноваженого представника в засідання суду не направила.

Суд, розглянувши клопотання представника третьої особи (вх. № 15550 від 20 квітня 2015 року) про проведення судового засідання без участі представника ПрАТ СК "ПЗУ України", проти задоволення якого не заперечували сторони, з огляду на виконання третьою особою вимог ухвали суду про відкладення розгляду справи від 16 березня 2015 року - надання витребуваних судом документів, вважає за можливе задовольнити клопотання представника третьої особи про проведення судового засідання без його присутності.

В судовому засіданні 20 квітня 2015 року представник позивача та представник відповідача не виявили намір подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29 квітня 2014 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки майбутнього врожаю № 51-К.

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах даного договору постачальник у визначений сторонами строк поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження (надалі - товар): найменування товару - зерно кукурудзи 3 класу; одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 1 200,00 (одна тисяча двісті); а покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.

Термін поставки по 01 листопада 2014 року включно. Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки, передбачених цим договором. Умови поставки: EХW - Золочівське ХПП, ТОВ, адреса: 62203, вул. Привокзальна, буд 1, смт. Золочів, Харківська обл. (згідно ІНКОТЕРМС 2010), якщо інший сертифікований зерновий склад (зерносховище) не вказаний(е) у листі покупця, який направлений на адресу для листування постачальнику, який є невід'ємною частиною цього договору (п. п. 1.2, 1.2.1, 1.3 договору).

Попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладання договору), яка складає 1 000,00 грн. за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 166,67 грн. Сума попередньої оплати за товар становить 1 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ (п. п. 3.1, 3.1.1 договору).

Покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені п. 3.1.1 договору на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього), за вирахування грошової суми передбаченої у п. 4.1.1 цього договору. Постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує їз коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п. 4.1 цього договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (далі - договір комплексного страхування), який є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п. 4.1.1 договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту оплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування).

Згідно п. п. 5.4, 5.5 договору, у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п. 5.5 договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п. 5.5 договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, в т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п. 4.1.1 договору (передплата), і проценти у розмірі 24 % річних за період з дня одержання передплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця. Постачальник зобов'язаний укласти із страховою компанією, яка погоджена покупцем, договір комплексного страхування, умовами якого передбачити, що вигодонабувачем за таким договором є покупець. Покупець сплачує за постачальника страховий платіж по договору комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування), на умовах, в порядку та у розмірі передбаченому згідно п. 4.1.1 договору.

Відповідно до п. 6.3 договору, у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім пені, сплачує штраф у розмірі 30 % від суми, що визначена п. 3.1.1 цього договору.

29 квітня 2014 року, на виконання п. 5.5 договору поставки зерна майбутнього врожаю № 51-К від 29 квітня 2014 року, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" було укладено договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 220.994015161.0086.

Відповідно п. п. 6.3. 6.3.1, 6.3.2 договору комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 220.994015161.0086 від 29 квітня 2014 року, страховий платіж по договору складає 42 595,74 грн. Порядок сплати страхового платежу - страхова премія підлягає сплаті на розрахунковий рахунок страховика в повному обсязі впродовж 20 робочих днів. Платником страхового платежу по договору поставки зерна майбутнього врожаю є ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки зерна майбутнього врожаю № 51-К від 29 квітня 2014 року, позивач здійснив передплату у розмірі у розмірі 1 157 404,26 грн., даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 86 від 29 травня 2014 року на суму 1 157 404,26 грн. Водночас, на виконання п. 5.5 договору, позивачем перераховано Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЗУ України" страховий платіж у розмірі 42 595,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 87 від 29 травня 2014 року на суму 42 595,74 грн. Всього позивачем перераховано кошти на суму 1 200 000 грн. Втім відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, товар а ні по строку 01 листопада 2014 року, а ні в подальшому не поставив.

27 січня 2015 року позивачем було направлено відповідачу лист-вимога № 130-2-12/397 від 26.01.2015 р., в якому, на підставі п. п. 5.4 та 6.3 договору поставки та ст. 693 ЦК України, вимагав від відповідача протягом 3 банківських днів перерахувати на поточний рахунок позивача суму попередньої оплати у розмірі 1 200 000,00 грн., штрафу у розмірі 360 000,00 грн., пеню у розмірі 204 000,00 грн. та проценти у розмірі 190 947,95 грн. Однак відповідач вимог даного листа-вимоги не виконав, кошти не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з позовною заявою до господарського суду Харківської області.

Надаючи кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно п.п. 1.5.1. п. 1.5 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" форвардний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 632 від 19 квітня 1999 року "Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів" зазначено, що форвардний контракт - це двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.

Отже, форвардний контракт - це цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із форвардного контракту.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Питання купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України, зокрема відповідно до статті 693 вказаного Кодексу, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець на свій вибір має право вимагати передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.

Згідно приписів п. 2. Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 23.03.2012 р., рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, враховуючи лист-вимогу позивача № 130-2-12/397 від 26.01.2015 р., а також те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки зерна майбутнього врожаю № 51-К від 29 квітня 2014 року не спростував, суму у розмірі 1 200 000 грн. визнав перед позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 200 000,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено неналежне виконання з боку відповідача зобов'язань за договором поставки зерна майбутнього врожаю № 51-К від 29 квітня 2014 року у зв'язку із чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 206 400,00 грн. пені, 360 000,00 грн. штрафу та 195 682,19 грн. процентів за користування чужими коштами, які нараховано на підставі п. п. 5.4, 6.3 договору поставки зерна майбутнього врожаю № 51-К від 29 квітня 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено види забезпечення виконання зобов'язання, а саме, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком; договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В розумінні статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання; у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення не грошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Умовами п. 6.3 договору сторонами передбачено відповідальність постачальника (відповідача у справі) у вигляді пені у розмірі 0,2 % від суми, визначеної у п. 3.1.1 договору (попередньої оплати у розмірі 1 200 000 грн.), а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів постачальник, крім пені, сплачує також штраф у розмірі 30% від суми попередньої оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з врахуванням ст. 204 ЦК України, та з огляду на викладені вище обставини, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення на його користь з відповідача 206 400,00 грн. пені за період з 02 листопада 2014 року по 26 січня 2015 року та 360 000,00 грн. штрафу обґрунтованими та задовольняються судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду (справа № 3-127гс11 від 28.11.2011 р.) та Вищого господарського суду України (справа № 911/288/13-г від 01.10.2013 р.), а також у висновках Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст.111-16 ГПК України, за ІІ півріччя 2013 р.

Згідно п. 5.4 договору поставки зерна майбутнього врожаю № 51-К від 29 квітня 2014 року, сторони узгодили, що у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або у повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п. 4.1.1 договору (попередня оплата) та проценти у розмірі 24 % річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому.

Згідно частини 3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

В розділі 6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на умови п. 5.4 договору, яким сторонами визначено період нарахування процентів, перевіривши зроблений позивачем розрахунок процентів за користування грошовими коштами, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 195 682,19 грн. процентів за період з 29 травня 2014 року по 31 січня 2015 року є обґрунтованою та такою, що не суперечать вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши клопотання представника відповідача (вх. № 15759 від 20 квітня 2015 року) про зменшення штрафних санкцій та встановлення порядку виконання рішення суду у справі № 922/833/15, проти задоволення якого заперечував представник позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормами права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу. пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 ГК України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" надано роз'яснення за якими, згідно п. п. 7.1.1, 7.1.2 та 7.2 Постанови, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом; розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Підставою для відстрочки, розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, згода сторін на вжиття даних заходів не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем визначено в клопотанні відстрочення виконання, при цьому фактично відповідач за наданим графіком ставить питання щодо розстрочення виконання рішення суду, водночас з цієї підстави суд не відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання внаслідок помилки відповідача щодо визначення способу.

Враховуючи вище викладене та приймаючи до уваги те, що відповідачем не доведено саме винятковості випадку зменшення розміру штрафних санкцій та не надано жодних доказів в обґрунтування, а також враховуючи ненадання доказів на підтвердження конкретних обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, суд відмовляє відповідачу в задоволенні вказаного клопотання (вх. № 15759 від 20.04.2015 р.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 39 241,64 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 193, 216, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 525, 526, 536, 546, 549, 551, 598, 610, 611, 693 Цивільного кодексу України. статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 27, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос", 62313, Харківська область, Дергачівський район, село Гоптівка, вулиця Радянська, будинок 1, (код ЄДРПОУ 32938560) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1 (код ЄДРПОУ 37243279) 1 200 000,00 грн. грошових коштів, 206 400,00 грн. пені, 360 000,00 грн. штрафу, 195 682,19 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 39 241,64 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 24.04.2015 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/833/15