Рішення № 43764360, 21.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.15р. Справа № 904/1787/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смена", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець, Дніпропетровська область

про стягнення 3 338,99 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смена" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у сумі 3 338,99 грн., з яких: 3 127,68 грн. - основна сума боргу, 23,65 грн. - 3% річних, 187,66 грн. - інфляційні втрати. Судовий збір у сумі 1 827,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 179 від 28.04.2014 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача 23.03.2015 року подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також витребувані судом документи (а.с. 25 том 1).

Представник відповідача надав письмовий відзив на позов у якому позов не визнає з підстав його необґрунтованості. При цьому зазначає, що поставка спірного товару на суму 10425,60 грн. фактично здійснювалася на підставі специфікації № 2 від 29.09.2014 року відповідно до якої розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок постачальника 70% попередньої оплати згідно наданого рахунку та 30% оплати на рахунок постачальника протягом 14-ти календарних днів з моменту передачі права власності на товар покупцю при наданні рахунку-фактури, накладної, документу на якість товару, податкової накладної, оформленої згідно зі статтями 187, 201 Податкового кодексу України (а.с.43 том 1). Оплату спірного товару у повному обсязі підтверджує наданими копіями платіжних доручень № 1872 від 18.11.2014 року на суму 7 297,92 грн. та № 4422 від 23.03.2015 року на суму 3 127,68 грн. (а.с. 44, 45 том 1).

07.04.2015 року відповідач звернувся до суду з клопотанням згідно з яким останній підтримує свій відзив в частині відмови позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю та просить суд 22.04.2015 року справу № 904/1787/15 розглядати без участі представника відповідача.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 року та призначено до розгляду в засіданні на 25.03.2015 року.

У судовому засіданні 25.03.2015 року розгляд справи був відкладений на 22.04.2015 року.

У судовому засіданні 22.04.2015 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2014 року Публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Відповідач, Покупець) здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смена" (далі - Позивач, Постачальник) оплату на підставі рахунку-фактури № 65001364 від 09.10.2014 року у сумі 7 297,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1872 (а.с. 44 том 1).

26.11.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Смена" на підставі рахунку-фактури № 65001364 від 09.10.2014 року та замовлення № 65002042 від 15.09.2014 року поставило Публічному акціонерному товариству "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" товар (100731, рулонний склопластик РСТ-200 ЛКФ (100)) на суму 10 425,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 65001588 (а.с. 14, 31 том 1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення 28.04.2014 року між ним та відповідачем договору поставки № 179 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві товар відповідно до специфікацій (Додатків) до договору, а покупець - прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 10.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 року, а в частині гарантійних зобов'язань постачальника -протягом усього гарантійного строку на продукцію.

Будь-які зміни, доповнення та додатки до договору мають юридичну силу у разі, якщо вони оформлені у письмовій формі, підписані уповноваженими представника обох сторін і скріплені печатками обох сторін. Зміни, доповнення та додатки до договору викладаються виключно українською мовою (п. 10.3. договору).

До матеріалів справи позивачем на вимогу суду подано оригінал договору поставки №179 від 28.04.2014 року (а.с. 26 - 29 том 1) та оригінал специфікації № 1 від 07.05.2014 року (а.с. 30 том 1), які містять лише підписи голови правління Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" Зільберман О.Ю. та скріплені лише печатками зазначеного підприємства. З боку позивача вказані договір та специфікація не підписані та не скріплені печаткою.

25.03.2015 року відповідачем подано до матеріалів справи ксерокопію специфікації № 2 від 29.09.2014 року, яка належним чином не засвідчена та яка також містить лише підпис голови правління Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" Зільберман О.Ю. та скріплена лише печаткою зазначеного підприємства (а.с. 52 том 1).

Згідно з частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін (частина друга статті 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, з огляду на викладене доказів укладення між сторонами договору поставки №179 від 28.04.2014 року, специфікації № 1 від 07.05.2014 року та специфікації № 2 від 29.09.2014 року не надано.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За таких обставин дії позивача з передачі товару за видатковою накладною № 65001588 від 26.11.2014 року на суму 10 425,60 грн. та дії відповідача щодо прийняття товару, вказаного в накладній, свідчать про те, що у відповідача виникло зобов'язання з оплати отриманого у позивача товару.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (абз. 1 підпункту 1.7. пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

На час звернення позивача до суду отриманий відповідачем товар на загальну суму 10425,60 грн. був оплачений частково у сумі 7 297,92 грн., що і стало причиною виникнення спору. Несплачена відповідачем сума складала 3 127,68 грн. (10425,60 - 7297,92 = 3127,68), строк оплати якої відповідно до обставин справи та статті 692 Цивільного кодексу України настав, оскільки моментом прострочки в оплаті слід вважати 27.11.2014 року, тобто наступний день після поставки товару за видатковою накладною № 65001588 від 26.11.2014 року.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, яка за змістом узгоджується зі статтею 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач заявлену позивачем до стягнення суму боргу 3127,68 грн. оплатив, що підтверджується платіжним дорученням №4422 від 23.03.2015 року (а.с. 45 том 1).

З огляду на викладене предмет спору в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3 127,68 грн. відсутній, а тому судове провадження у цій частині підлягає припиненню відповідно до вимог пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

За частиною другою статті 80 цього Кодексу у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Положеннями статті 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних за порушенням відповідачем строків оплати за отриманий товар нараховані у сумі 23,65 грн. за період з 27.11.2014 року по 27.02.2015 року, а інфляційні втрати - у сумі 187,66 грн. за грудень 2014 року та січень 2015 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем здійснено правильно.

Що ж до нарахованих інфляційних втрат, то після здійсненого судом перерахунку за грудень 2014 року та січень 2015 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції за цей період (106,2%) інфляційні втрати будуть складати 193,92 грн. Проте відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо меж позовних вимог інфляційні втрати підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі - 187,66 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у загальній сумі 211,31 грн., з яких: інфляційні втрати у сумі 187,66 грн. та 3% річних у сумі 23,65 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 827 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 1, 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, буд. 62, ідентифікаційний код 00190911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смена" (адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, офіс 424; поштова адреса: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, 9а, офіс 2, ідентифікаційний код 38918728) інфляційні втрати у сумі 187,66 грн., 3% річних у сумі 23,65 грн., судовий збір у сумі 1 827,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 3 127,68 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.2015 року.

Суддя І.І. Колісник