Постанова № 43764051, 22.04.2015, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/48/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участю секретаря - Терегері С.В.,

представника відповідача - Григоренка С.В. (довіреність від 25.02.2015 № 777/03-15/4),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови від 06.03.2015 про відмову у відкритті виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області (далі - позивач, УПФУ в Старобільському районі Луганської області) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції (далі - ВДВС Старобільського РУЮ), в якому просило визнати постанову ВДВС Старобільському РУЮ від 06.03.2015 про відмову у відкритті виконавчого провадження за заявою управління на підставі вимоги про сплату боргу № ф-591.1 від 14.05.2013 незаконною та скасувати її. В обґрунтування позову зазначено наступне.

На виконанні у відповідача знаходилося виконавче провадження № 38613766 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № ф-591.1 від 14.05.2013 щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків з ОСОБА_2 в сумі 4572,42 грн.

За заявою позивача від 14.06.2013 до ВДВС Старобільського РУЮ було направлено вимогу про сплату боргу від 14.05.2013 № ф-591.1 щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків з ОСОБА_2 в сумі 4572,42 грн.

06.02.2015 до УПФУ в Старобільському районі Луганської області надійшла постанова відповідача від 30.11.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

За заявою позивача від 27.02.2015 № 1725/08 до ВДВС Старобільського РУЮ на примусове виконання було вдруге направлено вимогу про сплату боргу від 14.05.2013 № ф-591.1.

17.03.2015 управлінням було отримано постанову від 06.03.2015 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), в якій ВДВС Старобільського РУЮ зазначено, що відповідно до п. 13 наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2011 № 3593/5 «Про затвердження порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України», при повторному пред'явленні до виконання виконавчого документа, який було повернуто стягувану у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, управління не надало державному виконавцю іншу наявну додаткову інформацію про виявлене у боржника майно, на підставі чого, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Позивач не погоджується з даною постановою, зазначає, що ані положеннями Закону України «Про виконавче провадження», ані положеннями Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України не визначено правових наслідків у випадку неподання додаткової інформації, а тим більше, прийняття державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

На думку позивача, неподання стягувачем інформації щодо наявного у боржника майна в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження та не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог з наступних підстав. Державним виконавцем було відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з порушенням наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2011 № 3593/5 «Про затвердження порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України». Відповідно до пункту 13 вказаного Порядку при повторному пред'явленні до виконання виконавчого документа, який було повернуто стягувану у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, органи Пенсійного фонду України надають державному виконавцю іншу наявну додаткову інформацію про виявлене у боржника майно. УПФУ в Старобільському районі Луганської області до ВДВС Старобільського РУЮ не надало наявну додаткову інформацію про виявлене у боржника майно.

Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.11.2014 виконавчий документ було повернуто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» за відсутністю майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення, а заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

На підставі викладеного відповідач вважає, що оскаржену постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження винесено правомірно. Просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що УПФУ в Старобільському районі Луганської області 25.06.2013 звернулося до ВДВС Старобільському РУЮ з заявою щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу від 14.05.2013 № ф-591.1 щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків з ОСОБА_2 в сумі 4572,42 грн. (арк. справи 5).

Постановою державного виконавця ВДВС Старобільського РУЮ від 30.11.2014 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (арк. справи 7).

05.03.2015 УПФУ в Старобільському районі Луганської області повторно звернулося до ВДВС Старобільського РУЮ з заявою про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 14.05.2013 № ф-591.1 щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків з ОСОБА_2 в сумі 4572,42 грн. (арк. справи 8).

Постановою державного виконавця ВДВС Старобільського РУЮ від 06.03.2015 ВП № 46807580 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги від 14.05.2013 № ф-591.1 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (арк. справи 10). В даній постанові зазначено, що порушено наказ МЮУ № 3593/5 від 26.12.2011 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України», оскільки УПФУ в Старобільському районі не надало наявну додаткову інформацію про виявлене у боржника майно.

Суд не погоджується з такими висновками державного виконавця з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-IV (далі - Закон № 606).

Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону № 606 на державного виконавця, покладено, зокрема, обов'язок здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Стаття 17 Закону № 606 встановлює, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Органами державної виконавчої служби підлягають виконанню, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, накази господарських судів та рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Статтею 18 Закону № 606 передбачені вимоги до виконавчого документу.

Порядок прийняття виконавчого документа до виконання визначено статтею 25 Закону № 606, відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином, законодавцем чітко визначено підстави, при яких виконавчий документ приймається до виконання та відкривається виконавче провадження.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 606 Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2011 № 3593/5 затверджено Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2011 року за № 1523/20261 (далі - Порядок). Відповідно до пункту 13 Порядку при повторному пред'явленні до виконання виконавчого документа, який було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, органи Пенсійного фонду України надають державному виконавцю іншу наявну додаткову інформацію про виявлене у боржника майно.

Судом установлено, що вимога УПФУ в Старобільському районі Луганської області про сплату боргу від 14.05.2013 № ф-591.1 відповідає вимогам, встановленим до виконавчого документа статтею 18 Закону № 606.

Як уже зазначив суд, в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВДВС Старобільського РУЮ посилається на наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, зокрема, обставини, які передбачені Порядком взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України.

Суд зауважує, що вказаний Порядок є актом рекомендаційного характеру, що спрямований на покращення взаємодії державних органів, невиконання приписів яких не тягне за собою жодних правових наслідків для сторін.

Підстав, передбачених статтею 26 Закону № 606, для відмови у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) судом не було встановлено. Натомість, необґрунтоване застосування відповідачем ст. 26 Закону № 606 тягне за собою неможливість подальшого звернення виконавчого документа до виконання, що є порушенням прав УПФУ в Старобільському районі Луганської області, як стягувача, та унеможливлює стягнення узгодженої суми боргу.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач у встановленому законом порядку звільнений від їх сплати, а стягнення їх у даному випадку Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.

Керуючись статтями 2, 17, 18, 71, 94, 105, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови від 06.03.2015 про відмову у відкритті виконавчого провадження задовольнити повністю.

Визнати протиправною і скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 06.03.2015 ВП № 46807580.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2015 року.

Суддя І.О. Свергун