Постанова № 43763953, 23.04.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р.Справа № 915/2140/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача:

- Островський С.Б., довіреність № б/н, дата видачі : 03.12.14 (в судових засіданнях від 09.04.2015 та 23.04.2015);

- Філєвський М.Є. (директор), наказ № 4-К від 03.09.02р.; протокол № 1 зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря - Сервіс» від 05.08.02р.; паспорт серія ЕО № 614293 від 06.10.98 (в судовому засіданні від 23.04.2015);

- Тарасюк М.К., довіреність № 1/12, дата видачі : 01.04.15 (в судовому засіданні від 09.04.2015);

від відповідача: Рябошапка Д.С. довіреність № 04/1095, дата видачі : 30.01.15 (в судових засіданнях від 09.04.2015 та 23.04.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015

по справі № 915/2140/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря - Сервіс"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"

про стягнення 100 000 грн.

В С Т А Н О В И В :

18.12.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря - Сервіс» (далі по тексту ТОВ «Зоря-Сервіс») звернулося до господарського суду Миколаївської області із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (далі по тексту ПАТ «Миколаївгаз») про стягнення боргу у сумі 100000 грн. за додатковою угодою від 05.07.07 р. до мирової угоди від 28.07.2004р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015р. (суддя Семенчук Н.О.) позов ТОВ «Зоря-Сервіс» задоволено, з ПАТ «Миколаївгаз» на користь позивача стягнуто 100000 грн. боргу за мировою угодою від 28.07.2004р. та 2000 грн. судового збору.

Зазначене рішення суду прийнято з огляду на те, що затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.07 р. додаткова угода від 05.07.2007 р. до мирової угоди, укладеної сторонами на стадії виконання судового рішення і затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 р., не містила всіх даних, зазначених у ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» і не мала статусу виконавчого документу, що стало підставою для відмови державною виконавчою службою у відкритті виконавчого провадження по її примусовому виконанню, а тому борг у сумі 100 000 грн., який не сплачений відповідачем за умовами вказаної додаткової угоди, підлягає стягненню з останнього. При цьому суд 1 інстанції дійшов висновку про те, що позов ТОВ «Зоря-Сервіс» подано в межах строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «Миколаївгаз» через господарський суд Миколаївської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015р. та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «Миколаївгаз» посилається на те, що місцевим господарським судом стягнуто 100000 грн. боргу за мировою угодою від 28.07.2004 р., в той же час в оскарженому рішенні суд 1 інстанції посилається на невиконання відповідачем додаткової угоди №4 від 05.07.2007 р., як на підставу для стягнення заборгованості у сумі 100000 грн.

На думку скаржника, суд 1 інстанції при прийнятті оскарженого рішення помилково послався на п.3.19 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання застосування ГПК України судами першої інстанції» №18 від 26.12.11р. та п.7.9 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання застосування рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.12р., які містять роз'яснення щодо виконання вимог ст. 78 та ст. 121 ГПК України та стосуються питання виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди, а у даній справі йдеться про виконання ухвали суду, якою мирова угода не затверджувалася, тому судом застосовані норми процесуального права, які не мають відношення до предмету спору.

Крім того, скаржник вважає, що суд 1 інстанції не врахував тієї обставини, що позивач пропустив строк позовної давності щодо заявлених ним позовних вимог про стягнення боргу, який за умовами угоди №4 від 05.07.2007 р. підлягав сплаті ще у серпні 2007 р., а тому безпідставно не застосував наслідки пропуску строку позовної давності і не відмовив у позові.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 18.02.15 р. без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.10.2003 року по справі №8/167 в позові ТОВ "Зоря-Сервіс" про стягнення з ПАТ "Миколаївгаз" 8 587 435,83 грн. - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2003 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.04 р., вказане рішення господарського суду Миколаївської області від 23.10.2003 р. у справі № 8/167 скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Зоря-сервіс"

- борг у сумі 7 512 118 грн. 08 коп.;

- збитки від інфляції у сумі 1 075 317 грн. 75 коп.;

- судові витрати на оплату державного мита у сумі 1 700 грн. і на оплату ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.

На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2003 по справі №8/167 господарський суд Миколаївської області видав відповідний наказ, згідно якого з боржника підлягало стягненню 8 589 253 грн. 83 коп. Вказаний наказ був пред'явлений до виконання, про що відділом Державної виконавчої служби Ленінського району управління юстиції м. Миколаєва було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2004.(а.с. 18).

На стадії виконання судового рішення позивач та відповідач підписали мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10 серпня 2004 року по справі № 8/167. У зв'язку із затвердженням судом мирової угоди державним виконавцем винесена постанова від 29 листопада 2004 року про закінчення виконавчого провадження (а.с.21).

В подальшому сторонами до мирової угоди укладались додаткові угоди, а саме:

- 01 серпня 2006 року сторонами була підписана додаткова угода № 1, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2006 року по справі № 8/167 (а.с. 23-24);

- 03 січня 2007 року сторони підписали додаткову угоду № 2, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20 лютого 2007 року по справі № 8/167 (а.с. 25-26);

- 30 березня 2007 року була підписана додаткова угода № 3, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18 квітня 2007 року по справі № 8/167 (а.с. 27-28) ;

- 05 липня 2007 року сторонами була підписана додаткова угода № 4, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19 липня 2007 року по справі № 8/167 (а.с. 29-30).

Внаслідок того, що з вересня 2007 року відповідач припинив виконувати графік погашення боргу, встановлений Додатковою угодою № 4 від 05 липня 2007 р. до Мирової угоди від 28.07.2004, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року, позивач звернувся до Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції з заявою №141 від 05.03.2008 про відкриття виконавчого провадження(а.с.31).

Постановою від 11 березня 2008 державний виконавець Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду від 19.07.2007 по справі №8/167 про затвердження Додаткової угоди №4 від 05.07.2007 до Мирової угоди від 28.07.2004.

Постановою від 25 березня 2008 року державний виконавець Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції зупинив виконавче провадження, оскільки ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" було внесено до Реєстру підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть учать у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу" (п.15 ст.34 ЗУ "Про виконавче провадження") (а.с.33).

Як вбачається з матеріалів справи, вказане виконавче провадження, постановою начальника відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області від 28.11.2008 , яке було зупинене, передано з Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції до Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області (а.с.35). Постановою від 16 грудня 2008 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області прийняв виконавче провадження з примусового виконання ухвали №8/167 від 19.07.2007 р. про затвердження Додаткової угоди №4 від 05.07.2007 до Мирової угоди від 28.07.2004 р., надавши йому номер ВП №10706927.

01 березня 2013 р. державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області виніс три постанови у виконавчому провадженні ВП №10706927: про поновлення виконавчого провадження; про зміну назви сторони виконавчого провадження та про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із порушенням відносно боржника справи про банкрутство.(а.с.36-38)

31.03.2014 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області поновив виконавче провадження ВП№10706927, про що виніс постанову (а.с. 39).

18.04.2014 року ПАТ "Миколаївгаз" звернулось до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив визнати неправомірною постанову про поновлення виконавчого провадження №10706927 від 31.03.2014 року з примусового виконання ухвали №8/167 від 19.07.2007 року, видану головним державним виконавцем Куліченко Д.О. відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01 липня 2014 року по справі № 8/167 скаргу ПАТ "Миколаївгаз" було задоволено. Визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області з поновлення виконавчого провадження ВП№10706927 з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 №8/167. Визнано недійсною постанову про поновлення виконавчого провадження ВП№10706927 від 31.03.2014 з примусового виконання ухвали №8/167 від 19.07.2007, видану Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2014 року, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01 липня 2014 року залишено без змін. Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що ухвала господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року по справі № 8/167 про затвердження додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року до мирової угоди від 28.07.2004 року не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в ній не зазначено строку пред'явлення її до виконання, а тому не могла бути підставою для відкриття виконавчого провадження.

В подальшому начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області здійснено контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання виконавчого провадження № 10706927 за результатами якого прийнято постанову від 22.10.2014 року, згідно якої скасовано:

- постанову від 11.03.2008 року про відкриття виконавчого провадження № 10706927;

- постанову від 25.03.2008 року про зупинення виконавчого провадження № 10706927;

- постанову від 16.12.2008 року про прийняття до виконання виконавчого

провадження № 10706927;

- постанову від 01.03.2013 року про поновлення виконавчого провадження №

10706927;

- постанову від 01.03.2013 року про зміну назви сторонами виконавчого

провадження № 10706927;

- постанову від 01.03.2013 року про зупинення виконавчого провадження № 10706927;

- постанову від 31.03.2014 року про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням № 10706927

- зобов'язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Куліченко Д.О. вжити заходи згідно до Закону України "Про виконавче провадження" в строк до 24.10.2014 року (а.с. 47-49).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управляння державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 24.10.2014 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року по справі № 8/167 та повернуто позивачу оригінал ухвали від 10.08.2004 року по справі № 8/167 та оригінал ухвали від 19.07.2007 року, згідно супровідного листа № 02.1-24/6210 від 24.10.2014 року (а.с.50 - 51).

Як вбачається з матеріалів справи, Мирова угода від 28.07.2004 року, яка укладена сторонами в процесі виконання рішення по справі № 8/167 та Додаткові угоди до неї були затверджені ухвалами господарського суду Миколаївської області від 10 серпня 2004 року, 23 серпня 2006 року, 20 лютого 2007 року, 18 квітня 2007 року, 19 липня 2007 року по справі № 8/167, які сторонами не оскаржувались, є чинними та обов'язковими до виконання.

Пунктом 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, встановлено, що наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

У відповідності до п. 7.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду. Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

Зміст вищенаведених норм права, вказаних у зазначених постановах Пленуму ВГС України свідчать про те, що вони правомірно застосовані судом 1 інстанції при вирішенні даного спору, оскільки у даній справі йдеться про необхідність виконання відповідачем додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною мирової угоди від 28.07.04 р., затвердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.04 р.

Таким чином, доводи скаржника про те, що судом 1 інстанції при прийнятті оскарженого рішення застосовані норми процесуального права, які не мають відношення до предмету спору, судовою колегією до уваги не приймаються.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 24.10.2014 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року по справі № 8/167 та повернуто позивачу оригінал ухвали від 10.08.2004 року по справі № 8/167 та оригінал ухвали від 19.07.2007 року, згідно супровідного листа № 02.1-24/6210 від 24.10.2014 року, які отримані позивачем 27.10.2014 року, що підтверджується довідкою з сайту "Укрпошта" та конвертом (а.с. 262, 263).

18.12.2014 року ТОВ "Зоря - Сервіс" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про спонукання відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення з ПАТ "Миколаївгаз" частини боргу за мировою угодую в сумі 100000,00 грн. за період з липня 2007 року по серпень 2007 року та частки боргу за вересень 2007 року.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно із позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача залишок заборгованості строк оплати якої настав у липні 2007 р. у сумі 14066,45 грн.; борг, який відповідач повинен був сплатити у серпні 2007 р. у сумі 71560 грн., частку боргу із строком оплати у вересні 2007 р. у сумі 14373,55 грн., що загалом складає 100000 грн.

Згідно із наявними матеріалами справи, а саме умовами додаткової угоди №4 від 05.07.07 р. до мирової угоди від 28.07.2004 р. (а.с.30), банківськими виписками з рахунку позивача (а.с.81-252) позивачем підтверджено заборгованість відповідача у спірний період у сумі 100000 грн.

Відповідно із ст.33 ГПК України відповідач не спростував вищенаведене, а тому судова колегія дійшла висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача є обґрунтованими.

Як вбачається з наявних матеріалів справи позивач звернувся із даним позовом 18.12.14 р., при цьому суд 1 інстанції приймаючи рішення по даній справі і задовольнивши позов дійшов висновку про те, що позивач не пропустив строк позовної давності при звернені до суду із даним позовом, виходячи із того, що строк позовної давності необхідно обчислювати з дати повернення державною виконавчою службою ухвал господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 р. та 19.07.2007 р.

Однак, судова колегія з врахуванням предмету даного позову та дати звернення позивача із цим позовом до суду вважає вищезазначений висновок суду 1 інстанції помилковим з наступних підстав.

Відповідно із п.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із змістом позовної заяви ТОВ «Зоря-Сервіс», останнє звернулося за захистом своїх прав, які випливають з мирової угоди і порушених відповідачем у зв'язку із несплатою відповідачем 100000 грн., отже позивач довідався про порушення свого права на отримання вказаних коштів з моменту, коли закінчився строк їх сплати. Як зазначалося вище строк оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, закінчився у 2007 р., а відповідно із цим і почався перебіг строку позовної давності. Отже строк позовної давності за заявленими позивачем позовними вимогами сплив у 2010 році.

У даному випадку позивач звернувся із позовом про захист своїх прав, порушених відповідачем, а не Державною виконавчою службою, яка не порушувала прав позивача відмовою у відкритті виконавчого провадження щодо виконання мирової угоди, а тому суд 1 інстанції помилково визначив початок перебігу строку позовної давності з дати повернення державною виконавчою службою ухвал господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 р. та 19.07.2007 р.

Згідно із наявними матеріалами справи строк позовної давності позивачем пропущено у зв'язку із тим, що він, отримавши ухвалу суду від 19.07.2007 р., якою було затверджено додаткову угоду №4 від 05.07.07 р. до мирової угоди від 28.07.04 р. і яка у відповідності із ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» не відповідала вимогам, встановленим до виконавчих документів, не оскаржив зазначену ухвалу суду та подав її до виконання до Державної виконавчої служби.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що позивач пропустив строк позовної давності внаслідок неправильної юридичної оцінки ухвали суду від 19.07.2007 р. та її примусового виконання, а тому юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною пропуску строку позовної давності, а відповідно із цим порушене право позивача не підлягає захисту, оскільки згідно із п.5 ст.267 ЦК України порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.

Незважаючи на те, що позивач наполягав на тому, що він не пропустив строк позовної давності, він одночасно просив суд відновити строк позовної давності.

Втім, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, а тому клопотання позивача про відновлення строку позовної давності не може бути задоволено.

Відповідно із пунктами 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відзиві на позовну заяву т.1 (а.с.264-265) відповідач просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, а тому судова колегія дійшла висновку про відмову у позові ТОВ «Зоря-Сервіс» на підставі п.4 ст.267 ЦК України у зв'язку із спливом строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.

За вищенаведених обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" підлягає задоволенню, рішення господарського суду Миколаївської області від 18.02.15 р. - скасуванню, а у позові ТОВ «Зоря-Сервіс» - відмовити

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача .

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" задовольнити, рішення господарського суду Миколаївської області від 18.02.15 р. скасувати, у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря - Сервіс" відмовити.

2.Стянути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря - Сервіс" (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 89, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 32143487) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (54008, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 05410263) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1000 грн. 00 коп.

3.Видачу наказів доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 24.04.2015 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.