Постанова № 43763795, 21.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа№ 910/440/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Кучкова Ю.В. - представник за довіреністю № 91/2014/12/26-11 від 26.12.2014;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ель-фаран Гані Ахмед Жаудат

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2015

у справі № 910/440/15-г (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Фізичної особи-підприємця Ель-фаран Гані Ахмед Жаудат

про стягнення 6 340,90 грн.,

В судовому засіданні 21.04.2015 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Ель-фаран Гані Ахмед Жаудат (далі - відповідач) про стягнення 6 340,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що представниками ПАТ "Київенерго" було зафіксовано порушення Правил користування електричною енергією ФОП Ель-фаран Гані Ахмед Жаудат, з подальшим складанням акту та нарахуванням вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ у розмірі 6 340,90 грн. За доводами позивача, відповідачем рішення комісії з розгляду актів порушень у судовому порядку не оскаржено, а також не сплачено виставлений рахунок, що стало підставою для звернення з позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2015 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача нарахування за недораховану електроенергію, внаслідок порушення ПКЕЕ на суму 6 340,90 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП Ель-фаран Гані Ахмед Жаудат звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2015 та відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення було прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, суд не врахував, що позивач не мав права для застосування оперативно-господарських санкцій до відповідача, не дослідив, що відповідач не підписував акт про порушення, а також прийняв рішення за відсутності представника відповідача, чим, на думку сторони, порушив її процесуальні права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.04.2015.

У судовому засіданні 21.04.2015 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 21.04.2015 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, направленням на адресу відповідача копії вищезазначеної ухвали від 26.03.2015. Вказана ухвала (яка була надіслана стороні рекомендованим листом на адресу її місцезнаходження згідно відомостей ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також відповідно інформації, зазначеної самим відповідачем в апеляційній скарзі) повернулася до суду з поміткою: «по закінченню встановленого терміну зберігання».

Так, пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (далі - Постанова Пленуму)визначає, що в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Належною адресою є адреса, яка повідомлена суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Разом з цим, пункт 3.12. Постанови Пленуму зазначає, що неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні в матеріалах справи копії документів, засвідчені позивачем частково з недотриманням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55. Разом з цим, при дослідженні в судовому засіданні оригіналів документів з'ясована відповідність копій цим оригіналам, а тому в силу ст. ст. 32-34, 36 ГПК України, п. 2.2 Постанови Пленуму, наявні в матеріалах справи копії документів є належними доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.07.2014 ПАТ "Київенерго" було проведено контрольний огляд та технічну перевірку торгівельного кіоску, розташованого за адресою м. Київ, вул. Костянтинівська, 1. Під час перевірки було зафіксовано порушення Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 (далі - ПКЕЕ) ФОП Ель-фаран Гані Ахмед Жаудат, а саме - самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника за адресою: вул. Костянтинівська, 1 (торгівельний кіоск), про що було складено акт порушення ПКЕЕ № 36379 від 29.07.2014 року.

З матеріалів справи також вбачається, що комісією з розгляду актів порушень ПКЕЕ прийнято рішення провести нарахування за актом № 36379 від 29.07.2014 року, згідно з п. 2.6 та за формулою п. 2.7. Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 року № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 року за № 782/12656 (далі - Методика), за період з 05.07.2014 (з дати наряд - завдання № 991 від 04.07.2014 про усунення порушення ПКЕЕ п. 7.6) по 29.07.2014 р. - дата складання акта порушення, враховуючи режим роботи: 12 годин на добу, 7 днів на тиждень.

За розрахунком комісії вартість електроенергії, спожитої без обліку (договору) за вказаний період становить 6 340,90 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки, позивач виявив та зафіксував бездоговірне споживання електричної енергії відповідачем, а останнім не надано будь-яких доказів щодо оскарження або скасування рішення комісії з розгляду актів порушень, а також не сплачено виставлений рахунок, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, що тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 6.41. ст. 6 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень ПКЕЕ.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що акт про порушення ПКЕЕ № 36379 від 29.07.2014 року містить помітку про те, що споживач відмовився від підпису. Враховуючи викладене, суд зазначає про обґрунтованість доводів позивача в частині того, що можливість відмовитися від підписання акту, є правом споживача, яке жодним чином не впливає на дійсність та правомірність такого документу, згідно приписів законодавства.

Пунктом 6.42. ПКЕЕ визначено, що на підставі актів уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до вищезазначених вимог ПКЕЕ 09.09.2014 відбулось засідання комісії, без участю споживача, який був належним чином повідомлений про час та дату проведення засідання комісії, що супроводжувалось веденням протоколу № 2925.

Доводи апелянта про те, що він не мав можливості бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ через неповідомлення його про час та місце засідання, а також ненадання акту про порушення, є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що листом від 01.08.2014 № 030/31/7.8762 відповідачу було запропоновано бути присутнім в засіданні комісії, а також надіслано акт про порушення ПКЕЕ. Направлення вказаних документів на адресу відповідача 04.08.2014 (тобто більш ніж за місяць до засідання комісії) підтверджується належними доказами, зокрема, чеком про відправку та списком згрупованих поштових відправлень (копії яких наявні в матеріалах справи, а.с. 27).

Матеріалами справи підтверджується, що 09.09.2015 відбулося засідання комісії, на якому був розглянутий акт про порушення ПКЕЕ № 36379 від 29.07.2014 та прийнято рішення, яке оформлене протоколом засідання комісії № 2925.

Відповідно до п. 6.40 ПКЕЕ обсяг електричної енергії, спожитої внаслідок порушення ПКЕЕ, розраховується відповідно до Методики.

Методика застосовується енергопостачальником при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення ПКЕЕ та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку (п. 1.2).

Згідно з розрахунку комісії всього підлягає до сплати за недовраховану електроенергію 6340,90 грн. При цьому правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що рішення рішення комісії від 09.09.2014, яке оформлене протоколом засідання комісії № 2925 не було оскаржено відповідачем у встановленому законом порядку, а відтак є чинним та підлягає виконанню.

Відповідно до п. 6.43 ПКЕЕ, споживач зобов'язаний оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Суд апеляційної інстанції зазначає по необґрунтованість доводів апелянта в частині того, що він не мав можливості своєчасно оскаржити рішення комісії про нарахування вищезазначеної суми, з посиланням на той факт, що позивач не повідомив його про прийняття такого рішення та не надіслав відповідний протокол.

Так, в матеріалах справи (а.с. 27) наявний лист позивача від 10.09.2014, яким відповідач повідомляється про те, що з приводу порушення ним ПКЕЕ, на підставі відповідного акту, комісією було прийняте відповідне рішення, яким відповідачу нараховано до сплати 6340,90 грн.

При цьому направлення на адресу відповідача зазначеного листа, копії протоколу, розрахунку та рахунку-фактуру підтверджується поштовим чеком та списком простих поштових відправлень від 12.09.2014 (копії наявні в матеріалах справи, а.с. 28). Вручення поштового повідомлення 06.10.2014 особисто відповідачу підтверджується витягом з офіційного веб-сайту УДПЗЗ «Укрпошта» від 08.01.2015 (а.с. 36).

Доказів оплати нарахованої позивачем суму відповідачем надано не було, крім того в матеріалах справи відсутні докази оскарження у судовому порядку вищезазначеного рішення комісії з розгляду актів порушень.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 6340,90 грн. (нарахування вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ) є обґрунтованими, доведеними, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі апелянт також зазначав, що місцевий господарський суд прийняв рішення за відсутності представника відповідача, чим порушив його процесуальні права.

В цій частині суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва по даній справі про порушення провадження по справі від 14.01.2015 надсилалася відповідачу (та було отримано останнім) за належною адресою. При цьому, у судовому засіданні по даній справі в суді першої інстанції, яке відбулося 11.02.2015 були присутні представники обох сторін, і саме представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с. 56). Так, судом першої інстанції було задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву в судовому засіданні до 25.02.2015. В свою чергу, відповідач не скористався власним процесуальним правом бути присутнім під час слухання справи та не з'явився на розгляд справи, на якому було проголошено оспорюване рішення.

Як було вищезазначено, згідно частини 3 пункту 3.12. Постанови Пленуму неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів апелянта щодо порушення його процесуальних прав та законних інтересів (враховуючи встановлене у даній постанові), а відтак про правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та задоволення позову повністю.

Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ель-фаран Гані Ахмед Жаудат на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2015 у справі № 910/440/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2015 у справі № 910/440/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/440/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 23.04.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім