Постанова № 43763746, 23.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015 року Справа № 904/10387/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

позивача - Жижин Р.В., ордер № ДП 353/000034 від 09.04.15р.;

відповідача - Малютов С.В., довіреність № 011501 від 15.01.15 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «АННА», с.Чернігівка Солонянського району Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року по справі № 904/10387/14

за позовом товариством з обмеженою відповідальністю «Агросфера», м.Дніпропетровськ

до Фермерського господарства «АННА», с.Чернігівка Солонянського району Дніпропетровської області

про стягнення 820 407,09 грн.

В судовому засіданні 21.04.2015р. була оголошена перерва до 23.04.2015р. (ст.77 ГПК України).

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі № 904/10387/14 (суддя Петренко І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера», м.Дніпропетровськ до Фермерського господарства «АННА», с.Чернігівка Солонянського району Дніпропетровської області про стягнення 820 407,09 грн. позовні вимоги були задоволені частково; стягнено з відповідача на користь позивача 575 312,67 грн. проіндексованої суми боргу, 222 916,89 грн. процентів за користування товарним кредитом, 20 484,96 грн. пені, 16 408,14 грн. судового збору, 16000 грн. втрат на послуги адвоката; в частині стягнення 1692,57 грн. основного боргу - провадження у справі припинено; в задоволені розстрочки - відмовлено (а.с.97-102).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань по повній та своєчасній оплаті вартості поставленого товару; в частині припинення провадження - фактом оплати відповідачем частини боргу після порушення провадження у справі; в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення - відсутністю правових підстав для задоволення такого клопотання; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.42, 44, 173, 174, 193, 218, 233 Господарського кодексу України, ст..ст.509, 525, 526, 530, 536, 551, 610, 617, 629, 655, 692, 694 ЦК України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач - Фермерське господарство «АННА» с.Чернігівка Дніпропетровської області, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом не було надано належної правової оцінки доказам, наданим відповідачем щодо неотримання прибутків від підприємницької діяльності на отримання яких вплинули погодні умови, а саме, актам, затвердженим начальником Управління агропромислового розвитку Солонянської РДА від 08.08.2014р., 01.09.2014р., довідки Дніпропетровського регіонального центру гідрометеорологічної Державної служби України від 14.08.2014р.;

- враховуючи вищевикладене, господарським судом помилково не було застосовано до спірних правовідносин ст..233 Господарського кодексу України, ст.617 ЦК України, оскільки порушення зобов`язань відповідачем сталось внаслідок обставин непереборної сили;

- крім того, господарським судом неправомірно відрахована сума 1692,57 грн., сплачена відповідачем 18.02.2015р. та 23.02.2015р., від загальної суми позову, а не від суми основної заборгованості, на підставі чого здійснений невірний розрахунок похідних від боргу сум (пені, відсотків тощо).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних відносин ст.617 ЦК України спростовує, зазначає, що скаржником не виконані умови договору, зокрема п.п.12.1-12.5, щодо доведення факту настання форс-мажорних обставин, не дотримано вимог ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»; також вказує на те, що для застосування господарським судом норми ст.233 ГК України підстави відсутні, оскільки відповідачем не надані докази його майнового стану.

21.04.2015р. до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення від скаржника, в яких останній зазначив, що індексації підлягає лише грошова одиниця України - гривня, тому не може бути застосована до спірних відносин формула, визначена п.4 договору; крім того, скаржник вважає, що нарахування процентів згідно з п.п.7.2, 7.3 договору за своєю правовою природою є пенею, а оскільки договором, зокрема п.7.1, вже передбачене стягнення пені, то можливо зробити висновок, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені, що суперечить вимогам законодавства, ст.61 Конституції України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, 13.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросфера» м.Дніпропетровськ («продавець» за договором, позивач по справі) та Фермерським господарством «АННА» («покупець» за договором, відповідач по справі, скаржник) було укладено договір купівлі-продажу №13266, відповідно до предмету якого «продавець» зобов'язався передати, а «покупець» зобов'язався прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного Договору (додаткових угод та специфікацій до нього) (п.1.1 р.1 договору (а.с.11-15)).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціна, строк, поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору; специфікації є невід'ємною частиною даного договору; ціна товару встановлена по домовленості сторін та сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті в доларах США до національної валюти України; оплата вартості товару підлягає у гривні відповідно до розділу 4 цього договору.

Згідно з пунктом 3.2 загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб передбачений пунктами 4.7, 4.8 та суми процентів за користування товарним кредитом.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до договору.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що «покупцеві» товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом; товарний кредит наданий «продавцем» (позивачем) «покупцю» (відповідачу) в межах строків визначених умовами оплати товару у специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування «покупцем» (відповідачем) товарним кредитом. У разі несвоєчасної сплати товарного кредиту, «покупець» (відповідач) продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно п. 7.2 (протягом 10-ти календарних днів), а далі - по ставці згідно п. 7.3 договору.

Відповідно до п. 4.3 договору нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто, на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період: з моменту фактичного відвантаження товару до дня фактичної оплати «покупцем» (відповідачем) суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній; якщо буде мати місце факт, що передбачений п. 4.7, 4.8 даного договору, то відповідно і нарахування процентів за користування товарним кредитом здійснюється на уже проіндексовану згідно п. 4.7 чи п. 4.8 суму вартості товару (боргу) по договору.

Відповідно до п. 4.6 договору плата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились та узгодили зміну ціни на товар в межах періоду часу, що вказаний у п. 4.7 та згідно способів викладених у п.п. 4.7, 4.8 договору.

Пунктом 4.7 договору купівлі-продажу передбачена зміна ціни на товар, якщо у періоди часу: з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування «покупцем» (відповідачем) товарним кредитом (як правомірне користування так і неправомірне), офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти - (долар США), що визначений у специфікації до договору на момент її підписання, «покупець» (відповідач) зобов'язаний сплатити «продавцю» (позивачу) проіндексовану суму вартості товару у гривні по договору, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах.

Пунктом 4.8. договору купівлі-продажу передбачено, що якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) А1 існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п. 4.7. договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), підтвердженого ПАТ "АКТАБАНК" чи/або ПАТ "ПУМБ", чи/або "ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Банк обирається за вибором «продавця» (позивача), то «продавець» (позивач) має право на індексацію суми вартості товару у гривні, а «покупець» (відповідач) зобов'язаний сплатити «продавцю» (позивачу) уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), згідно наступної формули: проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (М1:А0)хСП=ПСП, де:

М1 - міжбанківський курс гривні до долара США (курс продажу) на дату, коли мало місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0;

А0 - це:

- (при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти - Долара США визначений у специфікації до Договору;

- (при кожній черговій індексації) - це курс гривні до іноземної валюти - Долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу) був на місці показника М1.

СП - сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на:

- дату, коли грошові кошти від покупця (відповідача-1) (оплата по договору) зараховані на розрахунковий рахунок продавця (позивача);

- дату, вказану в умовах оплати у специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту;

- дату будь-яку послідуючу, яка йде після дати, вказаної в умовах оплати у специфікації, як строк погашення товарного кредиту.

ПСП - проіндексована сума вартості товару (боргу).

Міжбанківський курс гривні до Долара США (курс продажу) підтверджується довідкою ПАТ "АКТАБАНК" чи/або ПАТ "ПУМБ", чи/або ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (за вибором «продавця» (позивача). Кількість разів при яких може бути задіяна індексація суми вартості товару у гривні (боргу) є необмеженою і прямо пропорційно залежить від кількості разів зміни курсу гривні до долара США, згідно пунктів 4.7, 4.8 договору, у періоди: починаючи з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару покупцю), та протягом всього періоду користування покупцем (відповідачем) товарним кредитом (як правомірного користування так і не правомірного).

Пунктом 4.9 договору сторони домовились про те, що грошовий еквівалент суми вартості товару (зобов`язання) у іноземній валюті визначається у специфікації про офіційному курсу гривні до долара США на дату підписання специфікації; зміна ціни на товар при підписанні видаткової накладної (відвантаження товару) здійснюється у спосіб, передбачений пунктом 4.7 договору, а в подальшому ціна на товар коригується до міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курсу продажу) - М1, і здійснюється у спосіб передбачений пунктом 4.8, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - А1 на дату відвантаження товару буде величиною меншою, ніж міжбанківський валютний курс - М1 на ту ж дату.

Пунктом 4.13 договору встановлено, що «продавець» зобов`язаний надати «покупцю» наступні документи: рахунок, податкову накладну, накладну на передачу товару (видаткову), сертифікат якості на кожну партію товару; на вимогу «покупця» - товарно-транспортну накладну.

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що право власності на товар переходить до «покупця» (відповідача) в момент одержання ним товару, супровідних документів, та підписання накладних на передачу товару; базис поставки товару - EXW склад «продавця» (згідно Інкотермс у редакції 2010 року), якщо інші умови поставки не передбачені у специфікації.

Пунктом 5.4 договору сторони визначили, що прийом товару по кількості і якості та документів згідно п. 4.13. проводиться «покупцем» (відповідачем) у момент одержання товару від «продавця» (позивача). «Покупець» (відповідач) зобов'язаний перевірити комплектацію, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити «продавцю» (позивачу). При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим «покупцем» (відповідачем), а документи, передбачені 4.3 - йому переданими.

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили майнову відповідальність «покупця» у випадку порушення термінів оплати товару, у вигляді сплати «продавцю» пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення; сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору визначено, що якщо «покупець» прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховується 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3. цього договору.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що якщо «покупець» прострочив оплату товару, проданого в кредит, через десять днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом.

Пунктом 13.1. договору передбачено, що договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків - до повного виконання «покупцем» (відповідачем) своїх зобов'язань за цим договором.

Доказів визнання недійсним в встановленому законом порядку, внесення будь-яких змін сторонами до вищевказаного договору купівлі-продажу відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій сторонами відповідно до ст.33 ГПК України.

На виконання умов договору позивачем згідно специфікацій № 2 від 13.03.2014р., № 5 від 08.05.2014р. по видатковим накладним № 200309/00 від 20.03.2014р., № 40450/00 від 04.04.2014р., № 80577/00 від 08.05.2014р., № 80579/00 від 08.05.2014р. за довіреностями відповідача № 031701 від 17.03.2014р., № 040401 від 04.04.2014р., № 050701 від 07.05.2014р. поставив відповідачу продукції на загальну суму 346 936,01 грн. (а.с.16-24). Факт отримання товару по вищевказаним накладним в межах укладеного договору підтверджується підписами представника відповідача в отриманні товару, вищевказаними накладними, довіреностями, фактом часткової оплати відповідачем 18.02.2015р., 23.02.2015р. вартості поставленої продукції. Накладні в отриманні товару підписані представником відповідача без будь-яких зауважень щодо якості, кількості, вартості поставленого товару.

Відповідач оплату за отриманий товар, в строк передбачений договором (специфікаціями №№ 2,5) не здійснив, докази протилежного відсутні відповідно до ст..ст.32, 33, 36 ГПК України такі докази не надавались відповідачем судам обох інстанцій при розгляді справи.

Отже, заборгованість за поставлений товар відповідача перед позивачем становить загальну суму 346 936,01 грн. На підставі п.4.8 договору купівлі-продажу зазначену суму боргу було проіндексовано в гривнях до долару США та сума основного боргу з урахуванням передбаченої сторонами індексації склала 577 005,24 грн. Внаслідок сплати 18.02.2015р. платіжним дорученням № 452 та 23.02.2015р. за платіжним дорученням № 460 в ході судового розгляду цієї справи 1692,57 грн., сума вказаної заборгованості зменшилась, та становила з 24.02.2015р. 575 312 грн. 67 коп. (а.с.77-78).

При цьому міжбанківський курс гривні України до долару США за період з 16.10.2014р. по 31.10.2014р., з 16.12.2014р. по 16.01.2015р. підтверджено довідками від 21.01.2015р., 04.11.2014р. ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» (а.с.63-64).

Докази повної оплати вартості заборгованості за отриманий товар, виконання зобов`язаня відповідачем перед позивачем за договором купівлі-продажу в повному обсязі або докази повернення товару та прийняття його «продавцем» відсутні в матеріалах справи, не надавались сторонами по справі судам обох інстанцій при її розгляді відповідно до ст.33 ГПК України.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарських договорів.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України регламентовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України) та згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір № 13266 від 13.03.2014р. є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 5 ст.694 ЦК України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати; договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно зі ст.536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Частиною 3 ст.549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки докази погашення заборгованості за поставлений товар в порядку та строки, встановлені договором, відсутні, зобов`язання в повному обсязі не виконані, то господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та суми індексації боргу, річних та пені, як такі, що нараховані відповідно до умов договору та вищенаведених норм матеріального права, також обґрунтовано стягнено 16000 грн. витрат на послуги адвоката, відповідно до ст.44 ГПК України та п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України», оскільки вони підтверджені належними доказами, які містяться у справі (а.с.31-42).

При цьому колегія суддів зазначає, що розрахунок позовних вимог ніяким чином не спростовано відповідачем шляхом надання контррозрахунку (а.с.121 - ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2015р.), річні та пеня є за своєю правовою природою різними видами нарахувань (річні - є платою за користування коштами, а пеня - є засобом забезпечення зобов`язань (ст.546 ЦК України, ч.2 ст.551 ЦК України)), тоді як вже зазначалось вище жоден пункт договору, яким регламентовано правовідносини сторін, в встановленому законом порядку недійсним не був визнаний, докази протилежного відсутні.

Також господарським судом правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на ст.233 Господарського кодексу України та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, оскільки останній практично не приступив до виконання зобов`язань, взятих на себе за договором, а також не надав доказів того, що штрафні санкції, які нарахував позивач до стягнення, надмірно великі порівняно зі збитками, які він несе.

Щодо доводів скаржника про необхідність застосування ст.617 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки останнім підтверджується втрата врожаю актами, затвердженими начальником Управління агропромислового розвитку Солонянської РДА від 08.08.2014р. № 1, від 01.09.2014р. № 2, довідкою Дніпропетровського регіонального центру гідрометеорологічної Державної служби України від 14.08.2014р. № 05-30, то вони не приймаються судом апеляційної інстанції в силу наступного.

Згідно зі ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, законодавцем у спеціальному законі визначений орган, який засвідчує настання таких обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України» від 02.12.1997 року №671/97-ВР Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 цього Закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 вищевказаного Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту,регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, згідно з законодавством України, лише Торгово-промислова палата України, в силу вимог закону, засвідчує обставини форс-мажорного характеру, виключно відповідно до норм законодавства, де прямо визначено Торгово-промислову палату України, як уповноважений на ці дії орган.

В постанові Верховного Суду України від 09 січня 2010 року по справі № 20/236 (1/319-15/85; 15/153) зазначено, що єдиним належним документом, який підтверджує виникнення форс-мажору, є висновок Торгово-промислової палати України (ксерокопію долучено до матеріалів справи).

Крім того, розділом 12 договору № 13266 сторонами також визначені умови настання форс-мажорних обставин і дії, які необхідно виконати при їх настанні відповідачем. Докази про те, що у відповідності до р.12 договору відповідач повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин (п.п.12.3-12.5 р.12 договору) відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником судам обох інстанцій при розгляді справи.

Отже, відповідачем не надано доказів дотримання умов договору, зокрема, розділу 12, а тому посилання на докази настання форс-мажорних обставин не приймаються судом апеляційної інстанції, а господарським судом правомірно не було застосовано ст.617 ЦК України до спірних правовідносин.

Щодо звернення до господарського суду з заявою про надання розстрочки виконання цього судового рішення, то суд апеляційної інстанції зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не обмежена кількість звернень сторони до господарського суду з заявою про надання розстрочки при обґрунтуванні такої заяви належними доказами (ст.ст.32, 36 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, правові підстави зміни чи скасування постановленого судового рішення господарського суду Дніпропетровської області відсутні, а наведені в апеляційній скарзі доводи не є підставами його зміни чи скасування в апеляційному порядку.

Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі № 904/10387/14 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «АННА» с.Чернігівка Солонянського району Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.04.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко