Постанова № 43763725, 21.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015 року Справа № 904/9235/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

за участю представників сторін:

від відповідача: Савченко О.А. представник, ордер ДП 353/000042 від 21.04.15;

представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ та Фермерського господарства "Весна", с. Микільське Білозерського району Херсонської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2015 року у справі № 904/9235/14

за позовом Фермерського господарства "Весна", с. Микільське Білозерського району Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору купівлі -продажу від 22 лютого 2013 року №11203,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2015 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Загинайко Т.В., судді Колісник І.І., Юзіков С.Г.) в задоволенні позову про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі- продажу від 22 лютого 2013 року №11203 відмовлено, стягнуто з Фермерського господарства "Весна", с. Микільське Білозерського району Херсонської області, 121 км дороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ 1 500 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що коригування вартості товару, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України, зазначення сторонами у пункті 13.1 договору умови про те, що в частині розрахунків договорів діє до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором, не суперечить актам цивільного законодавства України.

Господарський суд дійшов висновку, що судові витрати у справі слід віднести на рахунок позивача, у тому числі витрати відповідача на послуги адвоката у розмірі 1 500 грн. 00 коп., замість заявлених відповідачем до стягнення 7 000 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" та Фермерське господарство "Весна" звернулися з апеляційними скаргами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" вважає, що господарським судом неповно з'ясовано матеріали справи, порушено норми матеріального права.

Відповідач не погоджується зі зменшенням розміру витрат на послуги адвоката і вважає, що з позивача слід стягнути ці витрати у повному обсязі, тобто 7 000 грн.

Понесення витрат на послуги адвоката у вказаній сумі, на думку відповідача, підтверджено належними доказами, договором про надання правової допомоги, платіжним дорученням про сплату 7 000 грн., актом приймання -передачі наданих послуг адвоката, участю адвоката Савченко О.А. в господарському процесі, тривалим розглядом справи у господарському суді першої інстанції.

Посилаючись на Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" відповідач стверджує, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати визначаються в договорі про надання правової допомоги. Отже, витрати сплачені за послуги адвоката у контексті ст.59 Конституції України підлягають відшкодуванню у повному розмірі.

Відповідач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2015 року частково в частині стягнення 1 500 грн. витрат на послуги адвоката і прийняти нове рішення у цій частині, яким стягнути 7 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Фермерське господарство "Весна" в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення господарського суду від 06 березня 2015 року не відповідає нормам матеріального права.

Позивач вважає, що в даному спорі про визнання недійсним договору купівлі -продажу пріоритетними є норми Господарського кодексу України.

Статтею 192 Господарського кодексу України визначено, що політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Посилаючись на ч.2 ст.10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" позивач стверджує, що ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішному ринку України установлюються виключно у валюті України, що також підтверджується листом Державної інспекції по контролю за цінами від 03 грудня 2009 року №200/7-6/6148 та Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року "Про вдосконалення порядку формування цін".

Позивач зазначає, що жодною нормою Господарського кодексу України не передбачено визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

Фермерське господарство "Весна" посилається на те, що у підпункті 13.1 спірного договору строк дії договору сторонами не узгоджено, згідно ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, або годинами, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Повне виконання сторонами своїх зобов'язань не є подією (це є дія), а тим більше не є подією, яка має неминуче настати.

Позивач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2015 року скасувати, позовні вимоги Фермерського господарства "Весна" задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 березня 2015 року вказані апеляційні скраги прийняті до розгляду, апеляційна скарга Фермерського господарства "Весна" приєднана до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" для спільного розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2015 року задоволено клопотання Фермерського господарства "Весна" щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача до господарського суду Херсонської області не прибув.

Як було з'ясовано у представника господарського суду Херсонської області, вранці 21 квітня 2015 року надійшло клопотання від представника позивача Клипко С.В. про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що директор Фермерського господарства "Весна" знаходиться у відрядженні, а представник Клипко С.В. захворіла.

Вказане клопотання засобами електронного зв'язку господарським судом Херсонської області було відправлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, отримано і долучено до матеріалів справи.

Враховуючи те, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, судове засідання 21 квітня 2015 року було проведено в загальному порядку.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, заслухавши з цього приводу представника відповідача, судова колегія дійшла висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що крім представника Клипко С.В., Фермерське господарство "Весна" за довіреністю від 30 вересня 2014 року, яка видана строком до 31 грудня 2015 року, представляє Хоменко Олександр Сергійович (а.с.114), який проживає в м. Дніпропетровську, вул. Володарського, буд. 67/2. Вказана особа знайомиться з матеріалами справи, отримує копії процесуальних документів, підписує апеляційну скаргу (а.с.160, 147, 128, 113, 36). Згідно довіреності Хоменко О.С. має право брати участь у судових засіданнях.

Таким чином, інший представник Фермерського господарства "Весна" мав право взяти участь в судовому засіданні 21 квітня 2015 року.

Крім того, до клопотання позивачем надано копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, яка не може бути належним доказом того, що захворілий не зміг прибути в судове засідання 21 квітня 2015 року. Лікарняний до клопотання не надавався.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" наполягає на задоволенні своєї апеляційної скарги, проти доводів апеляційної скарги позивача заперечує, посилається на те, що на підставі ст.ст.524, 533 Цивільного кодексу України сторони визначили в договорі ціну у гривні, грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті -доларі США, формулу зміни ціни в залежності від зміни погоджених показників.

Відповідач просить рішення в частині відмови в позові про визнання договору купівлі -продажу недійсним залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" задовольнити.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарства "Весна" задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 22 березня 2013 року між відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера", як продавцем, та позивачем -Фермерським господарством "Весна", як покупцем, було укладено договір купівлі -продажу №11203 (надалі договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив, іменованих в подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно з пунктом 13.1 договору договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором.

У пункті 3.1 договору сторони домовилися, що конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору; специфікації є невід'ємною частиною даного договору; ціна товару встановлена по домовленості сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США; оплата вартості товару (виконання зобов'язання) підлягає у гривні, згідно розділу 4 цього договору.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що якщо у періоди часу з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування покупцем товарним кредитом (як правомірне користування так і неправомірне), офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти - (долар США), що визначений у специфікації до договору на момент її підписання, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму вартості товару у гривні по договору, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах.

Відповідно до пункту 4.8 договору якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) А1 існуючий на певну дату в періодах, про які йдеться мова у п.4.7 договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), підтвердженого ПАТ „Актабанк" чи/або ПАТ „ПУМБ", чи/або ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" (банк обирається за вибором продавця), то продавець має право на індексацію суми вартості товару у гривні, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу).

Позивач вважає, що п.п.3.1, п.3 п.п.4.7, 4.8, п.4 договору суперечать чинному законодавству, оскільки ціна визначається у договорі виключно у гривнях і не повинна залежити від волевиявлення, при певних обставинах, від однієї зі сторін договору.

Крім того, Фермерське господарство "Весна" вважає, що сторони не встановили строк дії договору, що є обов'язковим для сторін у розумінні ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України, умова п.п.13.1 п.13 договору не визначає конкретну дату строку дії договору.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункт 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Статтею 180 Господарського кодексу України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна визначається у договорі в гривнях.

Відповідно до частини 7 статті 179 Цивільного кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статті 524 Цивільного кодексу України та 198 Господарського кодексу України визначають, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частина 2 статті 524 Цивільного кодексу України дозволяє сторонам зобов'язання визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно статті 533 цього ж Кодексу грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, з огляду на вимоги цієї статті, незалежно від фіксації грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, виконання такого зобов'язання є можливим виключно в гривнях за офіційним курсом іноземної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Наведені положення узгоджуються з положеннями статті 198 Господарського кодексу України та Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відтак, положення чинного законодавства визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, проте не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національного Банку України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Порядок визначення (фіксації) ціни договору, обумовлений сторонами в оспорюваному договорі, відповідає положенням статті 524 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 3, 7 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь -якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору; строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Також відповідно до частин 1,4 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вказано в пункті 32 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07 квітня 2008 року №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", строк дії господарського договору є його істотною умовою; разом з тим слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов'язані погодити, не обмежений будь -яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли.

Отже, зазначення сторонами у пункті 13.1 договору умови про те, що в частині розрахунків договір діє до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором, не суперечить актам цивільного законодавства України.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо відсутності правових підстав для визнання договору купівлі- продажу від 22 березня 2013 року №11203 недійсним.

Згідно клопотання від 27 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" просило стягнути з позивача Фермерське господарство "Весна" 7 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Виходячи з принципу співрозмірності опдати за надані послуги господарський суд задовольнив вказане клопотання частково у розмірі 1 500 грн. 00 коп.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з сум, що підлягають сплаті за оплату послуг адвоката.

Приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову -на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові -на позивача, а при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" та адвокатським об'єднанням "Адвокатське бюро"Баррістер" укладено договір про надання послуг адвоката у сфері права №74/14 від 08 грудня 2014 року, відповідно до якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надати замовнику послуги адвоката щодо захисту порушених майнових прав і законних інтересів замовника та представництва інтересів останнього у господарському суді Дніпропетровської області по господарській справі №904/9235/14 за позовом Фермерського господарства "Весна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" про визнання недійсним договору купівлі -продажу №11203 від 22 березня 2013 року, додатком №1 до договору сторони погодили, що вартість послуг адвоката (гонорару) складає 7000 грн., платіжним дорученням №1757 від 26 січня 2015 року вказана сума була перерахована адвокатському об'єднанню "Адвокатське бюро"Баррістер" (а.с.105), актом прийому -передачі від 27 січня 2015 року зафіксовано надання послуг адвоката у даній справі (а.с.106).

Судова колегія вважає, що співрозмірною в даному випадку буде сума витрат на послуги адвоката 3 500 грн.

При цьому судова колегія враховує, що спір був немайновим -адвокат Савченко С.О. був пристуній лише в одному судовому засіданні 18 грудня 2014 року, надав відзив на позовну заяву, заявив два письмових клопотання, розгляд справи тривав в господарському суді Дніпропетровської області з 21 листопада 2014 року по 06 березня 2015 року, тобто майже 3, 5 місяці.

З огляду на викладене, підстави для стягнення витрат на послуги адвоката у повному розмірі 7 000 грн. відсутні.

Судова колегія не погоджується з посиланням позивача, що в даному спорі пріоритетними є норми Господарського кодексу України.

Приписи ст.4 Господарського кодексу України не виключають одночасного поширення на майнові відносини з участю суб'єктів господарювання, що кваліфікуються як господарські, положень Цивільного кодексу, а також правил Господарського кодексу, які встановлюють певні особливості регулювання цих же відносин.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, норми Господарського кодексу України не містять положень, що регулюють відносини суб'єктів господарювання, які мають намір визначити ціну у вигляді грошового еквіваленту до іноземної валюти та порядок визначення суми, що підлягає сплаті у гривнях.

Натомість такі відносини врегульовані Цивільним кодексом України, окремі положення якого надають право сторонам договору визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Стаття 3 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлює, що законодавство про ціни і ціноутворення ґрунтується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, законів України "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", цього Закону та інших нормативно -правових актів.

Вказаний Закон не містить заборони на визначення ціни товару в гривні в грошовому еквіваленті до іноземної валюти.

Умова п.3.1 спірного договору про те, що в частині розрахунків договір діє до повного виконання зобов'язань узгоджується з приписами ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України.

З врахуванням викладеного, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2015 року в частині визначення розміру витрат на послуги адвоката підлягає зміні на підставі ч.1 п.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, в решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Весна", с. Микільське Білозерського району Херсонської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2015 року у справі № 904/9235/14 змінити.

Частину другу резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Фермерського господарства "Весна" (75033, с. Микільське Білозерського району Херсонської області, 121 км дороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, ЄДРПОУ 24110271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ЄДРПОУ 31320991) 3 500 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката. Видати наказ".

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2015 року у справі № 904/9235/14 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 24.04.15 р.)