Рішення № 43763636, 20.04.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2015 р.Справа № 924/157/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави та органу державного управління, який її уособлює, - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ, публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка

про стягнення 7257613,47 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України: не з'явився

від позивача - ПАТ "НАК "Нафтогаз України": Конопліцький І.В. - за довіреністю №14-10 від 14.01.2015 року

від відповідача: Гусар З.В. - за довіреністю №798 від 13.08.2014 року

від прокуратури: Симчак О.В. - за посвідченням №031941 від 02.02.2015 року

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 02.03.2015 р.) 7257613,47 грн., з яких 5064601,79 грн. заборгованості за газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р., 341301,85 грн. 3% річних, 1195608,10 грн. інфляційних втрат, 656101,73грн. пені, нарахованих у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору. В обґрунтування позову посилається на умови договору, ст. ст. 525-527, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повноважного представника у судове засідання не направило; у письмових поясненнях від 11.02.2015 р. № 17/0318, 16.03.2015 р. позовні вимоги підтримало.

Повноважний представник позивача ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та прокурор у судовому засіданні надали письмові пояснення, в яких повідомили, що остаточний розрахунок суми основного боргу становить 4998650,91 грн. Різницю розміру суми основного боргу пояснюють перенесенням оплати в розмірі 65950,88грн. з розрахункового рахунку НАК "Нафтогаз України" 36-1-08-8-3 на рахунок 36-1-08-8-7 як переплати в результаті погашення боргу згідно з наказом господарського суду Хмельницької області від 28.07.2014 р. № 924/501/13 по договору № 12/806-БО-34. Ця переплата зарахована в рахунок погашення основного боргу у справі № 924/157/15 по договору від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34.

Відповідач у письмовому відзиві на позов від 04.03.2015 р. та повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили. Відповідач звертає увагу, що прокурором та позивачем не враховано сплату відповідачем відповідно до платіжного доручення №3 від 01.10.2014 р. заборгованості за спожитий газ згідно з договором №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р. на суму 3931031,84 грн., що на 511819,72 грн. більше, ніж за рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.07.2014 р. по справі № 924/501/13. Робить висновок, що нарахування 656101,73 грн. пені, 3% річних у сумі 341301,85грн., індексу інфляції у сумі 1195608,10 грн. проведене позивачем невірно, оскільки відповідно до ст. 614 ЦК України підставою для відповідальності за порушення зобов'язань є вина, проте вина в діях відповідача відсутня, так як за період з 2012 року по 2014 рік відповідачеві протоколами засідань комісії з питань погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу постійно узгоджувались обсяги заборгованості з різниці в тарифах на теплопостачання, що виникала у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуги з централізованого опалення затвердженим тарифам, а плата за послуги, спожиті бюджетними установами міста, здійснювалась після закінчення бюджетного року, що призводило до виникнення заборгованості споживачів бюджетної сфери за отримані послуги. Посилаючись на п. 3 ч. 1 ст.83 ГПК України, ст. 551 ЦК України, п. 3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р., скрутне фінансове становище та обставини, які призвели до виникнення заборгованості, звертає увагу на зменшення неустойки, заявленої до стягнення. Зазначає, що доказом перебування відповідача в скрутному матеріальному становищі внаслідок наявності кредиторської заборгованості є те, що у зв'язку з передачею у концесію цілісних майнових комплексів "Шепетівське підприємство теплових мереж" та "Шепетівське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства" до відповідача перейшли усі боргові зобов'язання комунальних підприємств, що відображено в п. п. 1.4.1, 1.4.2 Статуту ТОВ "Шепетівка Енергоінвест". Крім того, за актом прийому-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж від 24.05.2012 р. відповідачу передано кредиторську заборгованість у сумі 17713742,37 грн., що встановлено рішенням від 17.07.2014 р. по справі № 924/501/13. Також посилається на фінансову звітність товариства.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

28.12.2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (покупець) укладено договір №13/30-25-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

За умовами п. 2.1 цього договору продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ в обсязі до 8400 тис.м3 із визначенням по місяцям кварталів.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (пп. 2.1.1 договору).

Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., ПДВ - 20% - 218,20 грн., а всього з ПДВ -1309,20 грн.

У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3 договору).

Загальна вартість договору на дату його укладення становить 10997280,00 грн. (в т. ч. ПДВ) (п. 5.5 договору).

Відповідно до вимог п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У п. 6.3 договору передбачено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснено оплату. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.2 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

21.10.2013 р. між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р., відповідно до якої викладено п. 4.1 ст. 4 "Порядок обліку газу" договору у новій редакції: "Кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця".

31.12.2013 р. сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р., відповідно до якої п. 1.1 ст. 1 "Предмет договору" викладено у наступній редакції: "Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році та 1 півріччі 2014 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 210000, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору";

доповнено п. 2.1 ст. 2 "Кількість та якість газу" абзацом у наступній редакції: "Продавець передає покупцеві у січні - червні 2014 року газ, спожитий покупцем за цим договором у грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за цим договором у 2014 році, зазначаються помісячно в актах приймання-передачі природного газу";

замінено в п. 11.1 ст. 11 "Строк дії договору" фразу "діє в частині поставки газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення" словами "діє в частині передачі газу до 30 червня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

Ця додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін (п. 5 додаткової угоди).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу газ у січні 2013 року 1463,387 тис. куб.м. на суму 1915866,26 грн., лютому 2013 р. - 1148,224 тис. куб.м. на суму 1503254,86 грн., березні 2013 р. -1350,201 тис. куб.м. на суму 1767694,94 грн., квітні 2013 р. - 469,745 тис. куб.м. на суму 614990,14 грн., жовтні 2013 р. - 433,773 тис. куб.м. на суму 567895,61 грн., листопаді 2013 р. - 820,986 тис. куб.м. на суму 1074834,86 грн., грудні 2013 р. - 1184,767 тис. куб.м. на суму 1551096,96 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу від 26.09.2013 р., 31.10.2013 р., 30.11.2013 р., 24.01.2014 р., всього на суму 8995633,63 грн.

Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 17.07.2014 р. по справі №924/501/13 за позовом Шепетіського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" з відповідача, зокрема, було стягнуто на користь позивача 3419121,12 грн. заборгованості за газ, поставлений відповідно до договору №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р. протягом січня-лютого 2013 р.

26.09.2014 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (стороною першою), Департаментом фінансів у Хмельницькій облдержадміністрації (стороною другою), товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (стороною третьою) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (стороною останньою) укладено договір №438/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") (далі - договір про організацію взаєморозрахунків).

Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 (п. 1 договору про організацію взаєморозрахунків).

Відповідно до п. п. 4, 5 договору про організацію взаєморозрахунків сторона перша перераховує на рахунок сторони другої, а сторона друга - на рахунок сторони третьої кошти у сумі 3931031,84 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

Згідно з п. 6 договору про організацію взаєморозрахунків сторона третя перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 3931031,84 грн., у тому числі податок на додану вартість 655171,97 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ 2013 року згідно з договором від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34.

З метою виконання договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язуються, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, перерахувати кошти наступній стороні (пп. 2, пп. 3 п. 9 договору про організацію взаєморозрахунків).

В п. 14 договору про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Відповідно до п. п. 12, 13 договору про організацію взаєморозрахунків він набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, є дійсним у разі проведення відповідного фінансування. При цьому договір вважається укладеним, якщо він підписаний сторонами без розбіжностей та інших додаткових умов (п. 17 договору про організацію взаєморозрахунків).

Договір про організацію взаєморозрахунків підписаний усіма сторонами, скріплений їхніми печатками.

Відповідно до платіжного доручення № 3 від 01.10.2014 р. відповідач перерахував ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3931031,84 грн. в рахунок погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34. Зазначене платіжне доручення містить відмітку про проведення його банком 15.10.2014 р.

Отримані кошти в сумі 3931031,84 грн. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі п. 6.3 договору від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34 зарахувало в рахунок погашення заборгованості за газ, спожитий у січні 2013р. - в сумі 1915866,26 грн., у лютому 2013 р. - в сумі 1503254,86 грн. та частково у березні 2013 р. - в сумі 511910,72 грн. (службова записка заступника директора Департаменту реалізації газу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 25.02.2015 р.).

У зв'язку із неповною сплатою відповідачем поставленого газу прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.03.2015 р.) 7257613,47 грн., з яких 5064601,79 грн. заборгованості за газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р. за період з березня по грудень 2013 р., 341301,85 грн. 3% річних, 1195608,10 грн. інфляційних втрат, 656101,73 грн. пені (згідно з поданим розрахунком).

В ході судового розгляду (в засіданні 20.04.2015 р.) прокурором та позивачем зазначено, що в результаті погашення боргу згідно з наказом господарського суду Хмельницької області від 28.07.2014 р. по справі №924/501/13 по договору № 12/806-БО-34 переплата в сумі 65950,88 грн. була перенесена 30.03.2015р. з розрахункового рахунку НАК "Нафтогаз України" 36-1-08-8-3 на рахунок 36-1-08-8-7 в рахунок погашення основного боргу за договором від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34. Тому сума основного боргу за договором від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34 склала 4998650,91 грн. В підтвердження подано довідку "Операції по підприємству ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" з 01.01.2013 р. по 31.03.2015 р. за підписом головного бухгалтера позивача, відповідну сальдову відомість за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2015 р. Також відповідачем надано виписку з рахунку від 27.03.2015 р. щодо стягнення коштів ДВС на виконання рішення суду у справі № 924/501/13.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" було укладено договір №13/3025-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

На підставі договору №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р. купівлі-продажу природного газу позивач продав відповідачу природний газ у січні 2013 року в кількості 1463,387 тис. куб.м. на суму 1915866,26 грн., лютому 2013 р. - 1148,224 тис. куб.м. на суму 1503254,86 грн., березні 2013 р. -1350,201 тис. куб.м. на суму 1767694,94 грн., квітні 2013 р. - 469,745 тис. куб.м. на суму 614990,14 грн., жовтні 2013 р. - 433,773 тис. куб.м. на суму 567895,61 грн., листопаді 2013 р. - 820,986 тис. куб.м. на суму 1074834,86 грн., грудні 2013 р. - 1184,767 тис. куб.м. на суму 1551096,96 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу від 26.09.2013 р., 31.10.2013 р., 30.11.2013 р., 24.01.2014 р., всього на суму 8995633,63 грн.

Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 17.07.2014 р. по справі №924/501/13 за позовом Шепетіського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" з відповідача, зокрема, було стягнуто на користь позивача 3419121,12 грн. заборгованості за поставлений відповідно до договору №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р. протягом січня-лютого 2013 р. газ.

Таким чином, вартість газу поставленого відповідачу за договором №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р. у березні, квітні, жовтні, листопаді, грудні 2013 р., склала 5576512,51 грн.

Відповідач відповідно до платіжного доручення № 3 від 01.10.2014 р. перерахував ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 3931031,84 грн. в рахунок погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34. Зазначені кошти були зараховані банком 15.10.2014 р.

З приводу моменту зарахування вищевказаних коштів суд враховує п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", враховуючи положення п. 6.3 договору, зарахувало частину зазначених коштів в рахунок повного погашення 3419121,12 грн. заборгованості за січень-лютий 2013 р., стягнутої рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.07.2014 р. по справі №924/501/13, а решту коштів в сумі 511910,72 грн. - в рахунок часткового погашення заборгованості за березень 2013 р. У зв'язку з цим заборгованість за березень-грудень 2013 р., що залишилась відповідачем несплаченою, склала 5064601,79 грн., які були заявлені до стягнення (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог).

30.03.2015 р., тобто після подання позову до суду та порушення провадження у справі, в рахунок погашення основної заборгованості за договором від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34 було зараховано кошти в сумі 65950,88 грн. як переплату, що виникла в результаті погашення боргу згідно з наказом господарського суду Хмельницької області від 28.07.2014 р. № 924/501/13 по договору № 12/806-БО-34, що підтверджується поясненнями та уточненим розрахунком основного боргу, наданими позивачем НАК "Нафтогаз України", сальдовою відомістю, випискою по операціях ТОВ "Шепетівка Енергоінвест", випискою з рахунків від 27.03.2015 р. Сума боргу за поставлений в березні-грудні 2013 р. газ становить 4998650,91 грн., що відображено в розрахунку заборгованості, сальдовій відомості та не заперечується сторонами.

Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому суд враховує положення п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до яких припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

У зв'язку з наведеним, провадження у справі в частині стягнення 65950,88 грн. заборгованості за газ підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4998650,91 грн. заборгованості за природний газ є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Доказів, які б свідчили про сплату заборгованості в сумі 4998650,91грн., суду не подано.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прокурором в інтересах позивача заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 341301,85 грн. (згідно з розрахунком за зобов'язаннями січня 2013 р. - 93693,73 грн., лютого 2013 р. - 70055,79 грн., березня 2013 р. - 77875,44 грн., квітня 2013 р. - 25576,85 грн., жовтня 2013 р. - 15029,79 грн., листопада 2013р. - 25796,04 грн., грудня 2013 р. - 33274,22 грн.). Нарахування 3% річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Також прокурором заявлено до стягнення з відповідача 1195608,10 грн. втрат від інфляції (згідно з розрахунком: за зобов'язаннями січня 2013 р. - 253719,79 грн., лютого 2013 р. - 200781,35 грн., березня 2013р. - 236101,13 грн., квітня 2013 р. - 82140,80 грн., жовтня 2013 р. - 77806,47 грн., листопада 2013 р. - 144822,10 грн., грудня 2013 р. - 200236,47 грн.). Нарахування інфляційних втрат здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п. 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Прокурор в інтересах позивача просить стягнути з відповідача пеню в сумі 656101,73 грн. (згідно з поданим розрахунком за зобов'язаннями січня 2013 р. - 139044,65 грн., лютого 2013 р. - 108399,09 грн., березня 2013 р. - 123835,51 грн., квітня 2013 р. - 42291,10 грн., жовтня 2013 р. - 39317,05 грн., листопада 2013 р. - 80273,97 грн., грудня 2013 р. - 122940,37 грн.).

Однак, при вирішенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих 3 % річних, інфляційних втрат та пені суд враховує те, що сторони , уклавши договір про організацію взаєморозрахунків № 438/30 від 26.09.2014 р., тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. №13/3023-ТЕ-34.

Таким чином, для застосування санкцій, передбачених п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків № 438/30 від 26.09.2014 р., відповідно до підпункту 2 п. 9 якого сторони засвідчили, що з метою виконання договору зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а також те, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору (п. 14 договору № 438/30 від 26.09.2014 р.).

Як убачається зі змісту договору про організацію взаєморозрахунків № 438/30 від 26.09.2014 р., строк виконання зобов'язання за цим договором пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету, тому в даному випадку розрахунок за поставлений у січні (на суму 1915866,26 грн.), лютому (на суму 1503254,86 грн.) та березні 2013 р. (на суму 511910,72 грн.) природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків, як наслідок, в позивача відсутні підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне проведення відповідачем оплати за зобов'язаннями січня, лютого та частково (на суму 511910,72 грн.) березня 2013 р.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 09.09.2014 р. у справі 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 16.09.2014 р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 23.09.2014 р. у справі №5011-35/1271-2012, від 30.09.2014 р. у справі 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 30.09.2014 р. у справі №922/2339/13, позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 25.02.2015 р. у справі №922/3596/14, від 19.02.2015 р. у справі №925/1052/14, від 12.02.2015 р. у справі №922/3289/14, а також позицією Рівненського апеляційного господарського суду, викладеною в постанові від 17.02.2015 р. у справі №924/1808/14.

Зважаючи на вищезазначене, проаналізувавши подані розрахунки, суд доходить висновку, що правомірним є нарахування відповідачу 3% в розмірі 155000,22 грн. (за зобов'язаннями березня 2013 р. (на суму заборгованості 1255784,22 грн.) - в сумі 55323,32 грн., квітня 2013 р. - 25576,85 грн., жовтня 2013 р. - 15029,79 грн., листопада 2013 р. - 25796,04 грн., грудня 2013 р. - 33274,22 грн.) та 672733,92 грн. інфляційних втрат (за зобов'язаннями березня 2013 р. (на суму заборгованості 1255784,22 грн.) - в сумі 167728,08 грн., квітня 2013 р. - 82140,80 грн., жовтня 2013 р. - 77806,47 грн., листопада 2013 р. - 144822,10грн., грудня 2013 р. - 200236,47 грн.). Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% в розмірі 155000,22 грн. та інфляційних втрат в розмірі 672733,92 грн. підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат необхідно відмовити.

Аналогічно, беручи до уваги договір про організацію взаєморозрахунків № 438/30 від 26.09.2014 р., проаналізувавши поданий розрахунок пені, суд доходить висновку, що правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 372796,20 грн. (з них за зобов'язаннями березня 2013 р. (на суму заборгованості 1255784,22 грн.) - в розмірі 87973,71 грн., квітня 2013 р. - 42291,10 грн., жовтня 2013 р. - 39317,05 грн., листопада 2013 р. - 80273,97 грн., грудня 2013 р. - 122940,37 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача. Решта позовних вимог щодо стягнення пені є необґрунтованими.

Водночас, з огляду на доводи відповідача щодо винятковості обставин, які б слугували підставою для зменшення штрафних санкцій, суд враховує, що пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. При цьому згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. Схоже правило міститься і в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, враховуючи надані відповідачем докази щодо свого скрутного матеріального стану (звіт про фінансовий стан на 31.12.2014 р., згідно з яким за відповідачем рахуються довгострокові зобов'язання на суму 2826 тис. грн., поточна кредиторська заборгованість на суму 31642 тис. грн.; звіт про фінансові результати за 2014 р.), передачу відповідачу від Шепетівського підприємства теплових мереж боргових зобов'язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування та постачання, зокрема, кредиторської заборгованості за придбані товари, роботи, послуги в сумі 17713742,37 грн. (акт від 24.05.2012 р.), а також те, що з відповідача підлягає стягненню, окрім пені, ще 3% річних та інфляційні нарахування, і беручи до уваги ту обставину, що споживачами теплової енергії, яка виробляється з придбаного у позивача природного газу, згідно з п. 1.2 договору є населення, релігійні організації та національні творчі спілки і їх регіональні осередки, а також те, що порушення строків оплати за поставлений позивачем природний газ відбулось не з вини комунального підприємства, оскільки розрахунки за природний газ на виробництво теплової енергії здійснюються за особливим алгоритмом розрахунків і регулюються державою, а заборгованість за договором поставки природного газу виникла у зв'язку з різницею в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності її фактичної вартості тарифам, що затверджені НКРЕ, і на відшкодування яких із державного бюджету не перераховувались субвенції відповідно до ст. 20 Закону України „Про теплопостачання", те, що відповідач частково погасив заборгованість, суд доходить висновку про можливість зменшення пені на 50 % (від суми 372796,20 грн.), що становить 186398,10 грн.

Отже, з огляду на вищезазначене, з відповідача підлягає стягненню 186398,10 грн. пені, тому у позові про стягнення 186398,10 грн. пені необхідно відмовити у зв'язку зі зменшенням її розміру на підставі ст. 83 ГПК України.

Враховуючи вказане вище, положення ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 4998650,91 грн. заборгованості, 186398,10 грн. пені, 155000,22 грн. 3% річних, 672733,92 грн. інфляційних втрат. Провадження у справі щодо стягнення 65950,88 грн. боргу підлягає припиненню. В задоволенні решти позовних вимог потрібно відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд враховує п. п. 4.3, 4.7 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. та припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 83, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави та органу державного управління, який її уособлює, - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ, публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка про стягнення 7257613,47 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Судилківська, 9, офіс 203 (код 37587657) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (код 20077720) 4998650,91 грн. (чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч шістсот п'ятдесят гривень 91 коп.) боргу, 155000,22 грн. (сто п'ятдесят п'ять тисяч гривень 22 коп.) 3% річних, 672733,92 грн. (шістсот сімдесят дві тисячі сімсот тридцять три гривні 92 коп.) інфляційних втрат, 186398,10 грн. (сто вісімдесят шість тисяч триста дев'яносто вісім гривень 10 коп.) пені.

Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 65950,88 грн. заборгованості припинити.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Судилківська, 9, офіс 203 (код 37587657) в доход Державного бюджету України (по коду класифікації доходів бюджету 22030001, р/р 31218206783002, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013) судовий збір в розмірі 63086,28 грн. (шістдесят три тисячі вісімдесят шість гривень 28 коп.).

Видати наказ.

Стягнути публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (код 20077720) в доход Державного бюджету України (по коду класифікації доходів бюджету 22030001, р/р 31218206783002, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013) судовий збір в розмірі 9993,72 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто три гривні 72 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 24.04.2015 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 5 прим.: 1 - до справи; 2 - Міністерству енергетики та вугільної промисловості України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30); 3 - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (01001, вул. Б. Хмельницького, 6); 4 - відповідачу (30400, м. Шепетівка, вул. Судилківська, 9, офіс 203); 5 - прокуратурі (30400, м. Шепетівка, вул. Червоноармійська, 43).