Ухвала суду № 43763580, 22.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"22" квітня 2015 р.Справа № 922/5169/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши матеріали скарги вх. № 51 від 02.03.2015 року Прокурора Дзержинського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області на дії державного виконавця відділу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області

розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова, м. Харків в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків до Фізичної особи-підприємця Демидова Дмитра Юрійовича, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від скаржника: Сосіна І.О. (дов. № 01/01-24/05-14 від 08.01.2014 року);

від (боржника) відповідача: не з'явився;

від відділу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області: Лозова А.І. (дов. № 08.01/в-9 від 21.01.2015 року);

Прокурор: Кравцов В.І. (посвідчення № 026175 від 14.05.2014 року).

Вільні слухачі: Білоусенко Н.О., Боброва С.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.02.2014 року у справі № 922/5469/13 (суддя Погорелова О.В.) відмовлено у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову. Позов задоволено повністю.

На примусове виконання рішення господарського суду Харківської області 21.02.2014 року видано відповідні накази.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 04 лютого 2014 року у справі 922/5169/13 змінено, викладено абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з ФОП Демидова Дмитра Юрійовича (61003, м. Харків, вул. Університетська, 2, кв. 4, ідентифікаційний номер 20019059919, ІПН 2642110691, п/р26001799987435 ПАТ КБ "Правекс-Банк", МФО 380838) до спеціального фонду Державного бюджету України, до спеціального фонду обласного бюджету Харківської обласної ради та до спеціального фонду місцевого бюджету Дзержинської районної ради м. Харкова шкоду, заподіяну державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в сумі 3 515 080, 69 грн., із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Харківській області за балансовим рахунком 3311." В іншій частині Рішення господарського суду Харківської області від 04 лютого 2014 року залишити без змін.

На примусове виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду 04.07.2014 року видано відповідний наказ.

02.03.2015 року Прокурора Дзержинського району звернулась до господарського суду із скаргою на дії державного виконавця відділу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області в якій просить суд:

- визнати бездіяльність посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області у виконавчому ровадженні № 44617057 при виконанні наказу господарського суду Харківської області у справі № 922/5169/13 від 04.07.2014 року незаконно.

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області здійснити усі заходи, направлені на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/5169/13 передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

У зв"язку із відсутністю повноважень у судді Погорелової О.В. розпорядженням № 384 від 02.03.2015 року призначено повторний автоматичний розподіл скарги у справі № 922/5169/13 та призначено до розгляду судді Ємельяновій О.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області прийняти скаргу вх. № 51 від 02.03.2015 року Прокурора Дзержинського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області на дії державного виконавця відділу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області та призначено до розгляду у судовому засіданні на "07" квітня 2015 року.

30.03.2015 року прокурор Джержинського району м. Харкова надав через канцелярію суду лист для долучення до матеріалів справи.

31.03.2015 року відділ управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області через канцелярію суду надав заперечення на скаргу прокурора Джержинського району м. Харкова на дії органу державної виконавчої служби та просить суд залучити заперечення до матеріалів справи та відсовити повністю у задоволенні скарги та копії документів для долучення до матеріалів справи.

07.04.2015 року Державна екологічна інспекція у Харківській області (стягувач) надав до суду письмові пояснення (вх. № 13773), в яких підтримав скаргу Прокурора Дзержинського району на бездіяльність державного виконавця та просив суд її задовольнити.

07.04.2015 року прокурор надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії посвідчення.

Судом, у межах строків, передбачених ст. 69 ГПК України розгляд скарги було відкладено з 07.04.2015 року на 22.04.2015 року.

Прокурор у судовому засіданні скаргу на дії державного виконавця відділу управління державної виконавчої служби підтримав, просив суд її задовольнити.

Стягувач у судовому засіданні скаргу прокурора підтримав, просив суд її задовольнити.

Боржник у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області в судовому засіданні проти скарги заперечував.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу Прокурора Дзержавниського району міста Харкова на дії державного виконавця відділу управління Державної виконавчої служби, вислухавши пояснення представників стягувача, боржника та ДВС, дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування скарги та заперечень проти неї, суд встановив наступне.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Харківській області Мороз О.І. 03.09.2014 відкрито виконавче провадження № 44617057 на виконання наказу, виданого господарським судом Харківської області 04.07.2014 у справі № 922/5169/13, про стягнення ФОП Демидова Дмитра Юрійовича до спеціального фонду Державної бюджету України, до спеціального фонду обласного бюджету Харківської обласної ради та до спеціального фонду місцевого бюджету Дзержинської районної ради м. Харкова шкоду, заподіяну державі внаслідок засмічень земельної ділянки, в сумі 3 515 080,69 грн. із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управліні Державного казначейства України у Харківській області за балансовії рахунком 3311.

Як зазначає у своїй скарзі прокурор, постановою державного виконавця від 03.12.2014 накладено арешт на майно боржника, а саме на автомобіль SUZUKI, модель GRAND VITARA, тип - легковий, кузов - легковий універсал-B, колір - сірий, 2005 року випуску, ДНЗ АХ9999АА; та на автомобіль ГАЗ, модель 330210, тип - вантажний, кузов - фургон малотоннажний-В, колір - бежевий, 1997 року випуску, ДН' 34085ХА, що належать боржнику.

В обґрунтування своєї скарги прокурор також зазначає, що державний виконавцем не здійснено жодних дій, направлених на встановлення наявності у боржника нерухомого майна, не отримано актуальну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, не накладено арешт на нерухоме майно, не проводяться жодні дії, направлені на примусову реалізацію майна боржника.

Разом з тим, згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.10.2013 (копія якого додається до скарги), яка отримувалась прокуратурою району, у власності боржника перебували декілька об'єктів нерухомості, отже зазначена бездіяльність посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, на думку прокурора, унеможливлює реальне виконання судового рішення та не сприяє надходженню кошів до державного та місцевого бюджетів.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями прокурора, з огляду на наступне.

03.09.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Харківської області у справі № 922/5169/13 від 04.07.2014 року.

Дану постанову було направлено стягувачу 03.09.2014 року за вих. № 628/08.01/В-1 (а.с. 30, том 2).

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У зв`язку із невиконанням боржником рішення в добровільному порядку, в передбачені законом строки, державним виконавцем 03.12.2014 року було винесено постанову про про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 351508,07 грн. (а.с. 35, том 2).

В ч. 2 ст. 30 Закону закріплено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (п. 1 ст. 32 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За п.3.12 наказу МЮ України від 02.04.12 № 512/5 "Про затвердження Інструкції про організацію примусового виконання рішень" організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Керуючись вимогами ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» згідно яких стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті на рахунках боржника в банківських установах, державним виконавцем направлено запити до Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, запит до Пенсійного фонду України про осіб - боржників, які отримують пенсії та до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями.

В матеріалах справи містяться відповіді на вищезазначені запити (№ 1007419887 від 27.11.2014 року, № 1007434597 від 26.11.2014 року, № 1007428313 від 27.11.2014 року).

Відповідно до відповіді Державної податкової служби України № 1007428313 від 27.11.2014 року, у боржника відкрито два рахунки у ПАТКБ «Правекс-Банк».

03.12.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області було винесено постанову про арешт коштів боржника, які знаходяться на відповідних рахунках (а.с. 45, том 2) та направлено на адресу ПАТ КБ «Правекс-Банк» за вих. № 628/08.01/В-1.

Згідно ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу БД «АМТ» від 02.12.2014 року за боржником зареєстровано транспортні засоби.

У зв`язку із чим, на виконання ч. 6 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», 03.12.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відповідно до ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження»(а.с. 39, том 2).

Дану постанову було надіслано на адресу управління ДАІ ГУ МВС України у Харківській області для виконання (03.12.2014 року за вих.. № 628/08.01/В-1, а.с. 40, том 2).

03.12.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області направлено запит до Державної інспекції сільського господарства Управління технічного нагляду охорони праці та пожежної безпеки з метою надання інформації щодо стану наявності сільсько-господарської техніки у боржника за вих. № 44/08.01./В-1(а.с. 47, том2).

24.12.2014 року на адресу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від ПАТ КБ «Правекс Банк» надійшла відповідь на запит від 03.12.2014 року, в якій зазначено, що на грошові кошти боржника накладено арешт відповідно до постанови від 03.12.2014 року, проте грошові кошти для виконання постанови на рахунках клієнта відсутні (а.с. 48, том 2).

Як вбачається з акту державного виконавця від 12.02.2015 року, ним було здійснено вихід за адресою: м. Харків, вул. Університетська, буд. 2, кв. 4 та встановлено зі слів сусідів, що за даною адресою ніхто не мешкає, оглядом дверей квартири здійснено висновок, що приміщення квартири для мешкання не використовується. Місцезнаходження автомобілів належних боржнику не встановлено.

У відповідності до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

У зв`язку з викладеним, 12.02.2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області було винесено постанову про розшук майна Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику.боржника (а.с. 52, том 2).

12.02.2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області було здійснено запит до головного управління Держземагентства у Харківській області та управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області (а.с. 50, том 2).

Крім того, 12.02.2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області було здійснено запит до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (а.с. 51, том 2).

Частиною 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено,що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

На виконання вищезазначених приписів, 16.02.2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 54, том 2).

19.02.2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області здійснено запит до ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с. 59, том 2).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження може бути зупинено у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1-17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

У зв`язку із викладеним, 23.02.2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, у зв`язку із розшуком майна боржника.

26.02.2015 року на адресу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області надійшла відповідь на запит (а.с. 63, том 2), згідно якої за боржником станом на 29.12.2012 року не обліковуються документи, що посвідчують право власності або користування на земельні ділянки.

Щодо посилань прокурора про порушенням державним виконавцем частини 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» та знаходженні у власності боржника декількох об'єктів нерухомості, на яке не звернуто стягнення, відповідне спрастовується наступним.

Частиною 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та вимог скарги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Також відповідно до ч. 2-4 статті 13 Закону України № 2453 "Про судоустрій та статус суддів" Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовим актами, виданим відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Держаний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст.7 Закону України "Про державну виконавчу службу", зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В силу ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі по тексту - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Отже, твердження прокурора, стосовно того, що державним виконавцем не здійснено жодних дій, направлених на встановлення наявності у боржника нерухомого майна, не отримано актуальну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, не накладено арешт на нерухоме майно, не проводяться жодні дії. направлені на примусову реалізацію майна боржника, спростовується матеріалами справи.

В даному випадку, суд дійшов висновку, що державним виконавцем було виконано ряд дій з виконання рішення суду у відповідності до ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема постановами про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, про арешт коштів боржника та відповідними запитами, які були здійснені державним виконавцем.

Також прокурор у своїй скарзі зазначив про те, що за результатами ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження встановлено, що боржник для надання пояснень не викликався, вихід за місцем проживання не здійснювався.

Проте, дані твердження також спростовуються матеріалами справи, про що свідчить акт державного виконавця від 12.02.2015 року та повідомлення про виклик боржника від 16.02.2015 року (вих. № 44617057/08.01/В-1), яке було направлено на всі адреси, встановлені в ході примусового виконання виконавчого провадження № 44617057 відповідно до ст. ст. 5, 11, 12 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з примусовим виконанням виконавчого провдження.

Щодо тверджень прокурора про порушення строків здійснення виконавчих дій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Також прокурор посилався не те що

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем проведено виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, постанова про відкриття ВП № 44617057 видана 03.09.14 року. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження, (постанова про зупинення виконавчого прровадження № 44617057 видана 23.02.15). тобто термін проведения виконавчих дій не пройшов, а отже вимоги ч.2 ст. 30 України "Про виконавче провадження" не порушено.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, в даному випадку, суд дійшов висновку, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області було здійснено всі необхідні дії з виконання наказу господарського суду Харківської області від 04.07.2014 року по справі № 922/5169/13, а саме винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, про арешт коштів боржника та здійснено відповідні запити з метою виявлення майна та коштів на розрахункових рахунках боржника.

З огляду на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, у зв'язку із чим в її задоволенні необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 25 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 86, 121-2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги прокурора Дзержинського району міста Харкова (вх. № 51 від 02.03.2015 року) відмовити повністю.

Суддя О.О. Ємельянова