Рішення № 43763528, 20.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р.Справа № 913/1536/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Семенов О.Є.

розглянувши справу

за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями "Агис-Сталь", м. Дніпропетровськ до ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ про стягнення коштів у розмірі 29 799,11 грн. за участю представників:

позивача - Седов Ю.В., за дов. 17.12.2014 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агис-Сталь", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", про стягнення коштів у розмірі 29 799,11 грн. з яких 26 580,00 грн. основний борг, 1 513,09 грн. 3 % річні, 1 706,02 грн. інфляційні втрати; також просить суд покласти на відповідача 1 827,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки № 014/516 від 26 березня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 березня 2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 913/1536/14 та призначено справу до слухання у судовому засіданні на 20 квітня 2015 року.

27 березня 2015 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Харківської області, посилаючись на лист Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 19 лютого 2015 року № 7-14-70, було складено акт про відсутність можливості направити поштову кореспонденцію до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ. Даний акт міститься в матеріалах справи (арк. спр. 63-67).

03 квітня 2015 року на веб-порталі Господарського суду Харківської області розміщено оголошення, до відома Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ, про розгляд даної справи 20 квітня 2015 року об 11:10 год. в приміщенні господарського суду Харківської області (арк. спр. 68-69).

16 квітня 2015 року, через канцелярію суду, від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 512 від 16 квітня 2015 року) про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю прийняти участь у засіданні суду в зв'язку із загостренням суспільно-політичної ситуації на території Донецької та Луганської області, проведення бойових дій в зоні антитерористичної операції (АТО), блокування шляхів проїзду незаконними озброєними угрупуваннями, призупиненням рух всіх видів транспорту з/на території проведення АТО, виїзд відбувається лише за перепусткою, термін виготовлення якої складає 10 днів, втім як вказує відповідач координуючий центр не встиг обробити подані ним документи на отримання перепустки у 10-ти денний термін, в зв'язку з чим відповідач не має можливості бути присутнім в судовому засідання 20 квітня 2015 року.

В призначене судове засідання 20 квітня 2015 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд супровідним листом долучити до матеріалів справи пакет документів, дані документи судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 15598 від 20 квітня 2015 року.

Розглянувши, клопотання представника відповідача (вх. № 512 від 16 квітня 2015 року) про відкладення розгляду справи, проти задоволення якого заперечував представник позивача, суд зазначає наступне: згідно роз'яснень, даних Вищим господарським судом України у Постанові № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського кодексу України судами першої інстанції" Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року (п. 3.9.2 постанови), господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, та приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів в обґрунтування клопотання (вх. № 512 від 16 квітня 2015 року) про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача (вх. № 512 від 16 квітня 2015 року) про відкладення розгляду справи. При відмові в задоволенні вказаного клопотання суд також враховує й те, що явка сторін в засідання суду 20 квітня 2015 року не була визнана обов'язковою, а відповідач не був позбавлений можливості в наданні до суду доказів в обґрунтування своєї позиції по суті спору.

В судовому засіданні 20 квітня 2015 року представник позивача не виявив намір подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26 березня 2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 014/516 (зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 1 від 28 листопада 2012 року)

Відповідно до п. п. 1, 2.1, 2.2 договору (з врахуванням додаткової угоди № 1, постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти продукцію в асортименті та по вартості відповідно до специфікації. Загальна вартість товару (додаткова угода) становить 191 580,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 31 930 грн. Вид транспорту: автотранспорт. Транспортні витрати по доставці продукції на склад ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" покладаються на постачальника. Форма оплати: перша частина: авансований платіж в розмірі 50 % вартості узгодженої партії продукції; друга частина: 50% вартості - по факту поставки на протязі 7 банківських днів від дати поставки узгодженої партії продукції на склад Алчевського металургійного комбінату та наданням повного комплексу платіжних та супровідних документів.

Продукція вважається відвантаженою постачальником: по якості у відповідності з документом про якість, передбаченим стандартом на дану продукцію; по кількості, у відповідності з масою, вказаною в розхідній накладній і рахунку-фактури. Постачальник передає покупцю комплект документів: товарно-транспортна накладна, розхідна накладна, рахунок постачальника, податкова накладна, засвідчена печаткою копія сертифікату заводу-виробника (п. п. 3.1, 3.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31 грудня 2013 року (п. 8.1 договору).

Як вбачається з наданих позивачем доказів, на виконання умов договору відповідачем перераховано у якості авансового платежу 96 000 грн. (за умовами договору перерахуванню підлягали кошти в розмірі 95 790 грн.). Згідно з наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-000347 від 03 грудня 2012 року (арк. спр. 14) позивачем 04 грудня 2012 року поставлено, а відповідачем отримано продукцію на суму 191 580,00 грн. Однак, в порушення умов договору, а саме пункту 2.2 договору (з врахуванням додаткової угоди № 1 від 28 листопада 2012 року), відповідач не сплатив в повному обсязі та своєчасно остаточну вартість отриманої продукції (оплата 09.01.2013 р. у розмірі 18 000 грн.; 10.01.2013 р. у розмірі 12 000 грн.; 18.01.2013 р. у розмірі 12 000 грн.; 26.03.2013 р. у розмірі 12 000 грн.; 01.04.2013 р. у розмірі 15 000 грн.), що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 014/516 від 26 березня 2012 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору поставки № 014/516 від 26 березня 2012 року щодо проведення остаточного розрахунку (поставка продукції 04.12.2012 р. - строк на оплату до 13.12.2012 р.), у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриману продукцію у розмірі 26 580,00 грн. З огляду на наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 014/516 від 26 березня 2012 року у розмірі 26 580,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, з посиланням на статтю 625 ЦК України, позивачем пред'явлено до стягнення 3% річних за період з 14 грудня 2012 року по 06 червня 2014 року у розмірі 1 513,09 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2014 року по квітень 2014 року в розмірі 1 706,02 грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 14 грудня 2012 року по 06 червня 2014 року у розмірі 1 513,09 грн. та інфляційних втрат за період з січень-квітень 2014 року в розмірі 1 706,02 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, періоди нарахування позивачем 3% річних (з врахуванням проведених відповідачем часткових оплат) та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно, згідно діючого законодавства, за таких обставин позов в частині стягнення на користь позивача з відповідача сум 3% річних за період з 14 грудня 2012 року по 06 червня 2014 року у розмірі 1 513,09 грн. та інфляційних втрат за період з січня по квітень 2014 року в розмірі 1 706,02 грн. є обґрунтованими, правомірним та задовольняється судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1 827,00 грн. покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 625, 626, 627, 628, 629, 655, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", 94202, Луганська область, місто Алчевськ, вулиця Шмідта, будинок 4 (в тому числі з р/р 26002064776000 в Донецькій обласній дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 335076, код ЄДРПОУ 05441447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агис-Сталь", 49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Ленінградська, будинок 27 (р/р 26005000032366 у Регіональному відділенні АБ "Південний" м. Дніпропетровськ, МФО 328209, код ЄДРПОУ 32835840) заборгованість за договором поставки № 014/516 від 26 березня 2012 року у розмірі 26 580,00 грн., 3% річних за період з 14 грудня 2012 року по 06 червня 2014 року в розмірі 1 513,09 грн., інфляційні втрати за період з січень-квітень 2014 року в розмірі 1 706,02 грн. та 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.04.2015 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 913/1536/14