Рішення № 43762840, 22.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015Справа №910/6741/15-гЗа позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»

до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про стягнення 34093,74 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Різунов Р.С. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 34093,74 грн. оскільки Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

На запит суду в порядку ст. 65 ГПК України від МТСБУ надійшла інформація по полісу обов'язкового страхування № АІ/4761053.

У судове засідання Відповідач своїх представників не направив, відзиву на позов не подав, хоча про призначення справи до розгляду Відповідача було повідомлено заздалегідь - 26.03.2015, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення у якому надсилалась ухвала суду про порушення провадження у даній справі на адресу місцезнаходження Відповідача.

Від Відповідача 21.04.2015 через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в дане судове засідання через участь у іншому судовому засіданні.

Разом з цим суд зазначає, що Відповідач, як учасник судового процесу не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого іншого представника згідно з ч.ч. 1 - 5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, оскільки про призначення судового засідання на 22.04.2015 Відповідачу було відомо ще з 26.03.2015 (дата отримання поштового відправлення з ухвалою).

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Суд також приймає до уваги, що явка представників сторін у судове засідання 22.04.2015 обов'язковою не визнавалась, та Відповідачем не обґрунтовано підстав необхідності прийняття його представником особистої участі в судовому засіданні.

Крім того, Відповідач не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) надати, якщо вважав за потрібне, відзив та/або будь-які додаткові пояснення та/або докази заздалегідь до судового засідання в письмовому вигляді через канцелярію суду, направити поштою, кур'єром тощо.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача. Судом також не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні, тому відповідно до статті 75 ГПК України суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2014 по Набережному шосе в м. Києві була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «ВАЗ», д.р.н. АА1199ЕР, яким керував Задворний В.Є., з автомобілем «Інфініті», д.р.н. АА1178РІ, яким керував Кладієв М.А. Причинами ДТП стало те, що водій Задворний В.Є., керуючи автомобілем «ВАЗ», д.р.н. АА1199ЕР, не вибрав безпечної швидкості та дистанції руху, не врахував дорожньої обстановки та її змін, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Інфініті», д.р.н. АА1178РІ, чим порушив пункти 13.1 ПДР України. Дані обставини підтверджуються довідками ДАІ про обставини ДТП, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Інфініті», д.р.н. АА1178РІ (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Кладієву М.А. на праві власності, був під його керуванням на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є Кладієв М.А.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи Звіт № 3520/2 від 16.02.2015 про визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженням у ДТП Застрахованого автомобіля (36126,35 грн., коефіцієнт зносу відсутній), рахунки-фактури ремонтного СТО Застрахованого автомобіля від 26.12.2014 та від 12.12.2014 (8227,49 грн. та 25866,25 грн.), Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 34093,74 грн. на користь вказаного ремонтного СТО.

При цьому, закон не зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ні інтересам вигодонабувача, ні страхувальника за вказаним договором, і Відповідачем не доведено протилежного.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «ВАЗ», д.р.н. АА1199ЕР, Задворним В.Є., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до матеріалів справи постановою районного суду.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Задворного В.Є., як особи, яка експлуатує автомобіль «ВАЗ», д.р.н. АА1199ЕР, на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АІ/4761053 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 0 грн. Отже, Відповідач є особою на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «ВАЗ», д.р.н. АА1199ЕР на час ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Проте вищевказаними Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.

Отже, фактично відновлювальний ремонт Застрахованого автомобіля після його пошкодження у спірному ДТП згідно рахунків СТО коштував 34093,74 грн.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленого Позивачем розміру матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля, а також не спростовано розрахованої Позивачем суми страхового відшкодування. Клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України та про призначення експертизи в порядку ст. 41 ГПК України Відповідачем також не заявлялося.

Судом встановлено, що наведені у рахунках матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ, і Відповідачем не надано доказів протилежного, а також не доведено, що обрахований Позивачем розмір страхового відшкодування є необґрунтованими або завищеними.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АІ/4761053 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000грн.), не більше фактичної вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля на СТО (34093,74 грн.), при цьому в межах суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (34093,74 грн.), за мінусом франшизи (0 грн.), та отже в сумі 34093,74 грн.

У Відповідача з часу настання ДТП (07.12.2014) було достатньо часу для дослідження спірного страхового випадку, проте Відповідач ДТП як страховий випадок не визнав, суми страхового відшкодування на користь Позивача не виплатив, обґрунтованих заперечень до Позивача не висунув, і до суду також не подав. Матеріали справи не місять доказів протилежного.

При цьому суд також зауважує, що Позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 (справа № 3-165гс14), і відповідно до ст. 111-28 ГПК України вона є обов'язковою до застосування та для всіх судів України.

З огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги про стягнення 34093,74 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (м. Київ, вул. Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (м. Київ, вул. Обсерваторна, 17, літ. А; ідентифікаційний код 21626809) 34093 (тридцять чотири тисячі дев'яносто три) грн. 74 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.04.2015

Суддя Сташків Р.Б.