Рішення № 43761970, 23.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.04.15р. Справа № 904/2235/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЕКС-СТРОЙ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробничий комплекс "АВАНГАРД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 3% річних та інфляційних за договором субпідряду

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: Вергун А.Ю., дов. №38 від 14.08.14р.

Назарова О.О., дов. №44 від 08.09.14р.

від відповідача: Циганкова Ю.С., дов. №1058 від 14.04.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПЕКС-СТРОЙ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробничий комплекс "АВАНГАРД" про стягнення 3% річних у розмірі 995,50грн. та інфляційних у розмірі 13 119,03грн.

Позовні вимоги обгрунтовує невиконанням відповідачем рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2014р. у справі №904/6194/14 про стягнення з останнього основного боргу, пені, інфляційних та 3% річних, у зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, які нараховані на основний борг за період прострочення оплати.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що 3% річних треба відносити до неустойки. Крім того відповідач зазначає, що сплатив заборгованість, стягнуту за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2014р. у справі №904/6194/14.

У судовому засіданні оголошувалась перерва згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

16.04.2015 року по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2014р. (залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2015р.) у справі №904/6194/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс-Строй", м. Дніпропетровськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробничий комплекс "Авангард", м. Дніпропетровськ, про стягнення 111 161,33 грн. встановлено, що 21.06.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробничий комплекс "Авангард" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс-Строй" (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 21/06, за умовами якого підрядник доручив субпідряднику виконати комплекс робіт в обсягах, визначених договором, згідно з виданою проектною документацією, узгодженою договірною ціною, керуючись будівельними нормами, на свій ризик власними силами і засобами, а підрядник зобов'язався оплатити належним чином виконані роботи у порядку та в строки згідно з договором. Позивачем були виконані роботи на загальну суму 760 545,97грн., однак відповідач не здійснив оплату вартості робіт у повному обсязі.

Даним рішенням позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробничий комплекс "Авангард" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс-Строй" 78 648 грн. 77 коп. основного боргу, 12 796 грн. 85 коп. пені, 16 714 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 3 001 грн. 27 коп. 3% річних та 2 223 грн. 24 коп. витрат по сплаті судового збору (а.с.19-29).

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки відповідач не виконав рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2014р. у справі №904/6194/14 про стягнення з останнього основного боргу, пені, інфляційних та 3% річних, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, які нараховані на основний борг за період прострочення оплати.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 995,50грн. за період з 15.10.2014р. по 17.03.2015р. та інфляційні з жовтня 2014р. по лютий 2015р. у розмірі 13 119,03грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 9 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Як вбачається із рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2014р. у справі №904/6194/14, судом взято період для нарахування 3% річних по 14.10.2014р., а інфляційні по вересень 2014р.

Отже, позивачем правильно взято періоди для нарахування 3% річних та інфляційних у даній справі, у зв"язку з чим 3% річних у розмірі 995,50грн. та інфляційні у розмірі 13 119,03грн. підлягають до стягнення.

Доводи відповідача про те, що 3% річних треба відносити до неустойки, спростовуються постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань". Що стосується сплати заборгованості, стягнутої за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2014р. у справі №904/6194/14, то періоди нарахування 3% річних та інфляційних взяті позивачем до оплати основного боргу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробничий комплекс "АВАНГАРД" (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Авіаційна, 39, ЄДРПОУ 38433679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЕКС-СТРОЙ" (49101, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 28А, ЄДРПОУ 35268789) 3% річних у розмірі 995,50грн. (дев"ятсот дев"яносто п"ять грн. 50коп.), інфляційні у розмірі 13 119,03грн. (тринадцять тисяч сто дев"ятнадцять грн. 03коп.) та 1 827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.04.2015р.

Суддя В.І. Петрова