Ухвала суду № 43760764, 22.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 р. Справа № 815/3398/13-а

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям, -

В С Т А Н О В И В:

29.04.2013р. ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС (правонаступник - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1, в якому просила суд стягнути з відповідача податковий борг по штрафним (фінансовим) санкціям в розмірі 17750 грн. за порушення законодавства про патентування, а також порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням №0003621701 від 03.12.2008 року на відповідача за порушення ним вимог п.1 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» було накладено штраф в розмірі 17750 грн., який останній в добровільному порядку після оскарження цього рішення не сплатив, що і зумовило податковий орган звернутись до суду із даним позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року адміністративний позов ДПІ у Суворовському районі м. Одеси задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 суму податкової заборгованості у розмірі 17750 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник позивача ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 13.08.2013р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права, просила скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року та прийняти ухвалу, якою адміністративний позов залишити без розгляду.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули з невідомих підстав, про день, час та місце розгляду справи, були своєчасно та належним чином повідомлені.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідач - ФОП ОСОБА_1 28.04.2007 року зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1. Відповідача взято на податковий облік в органах державної податкової служби та він перебуває на обліку у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

За результатами проведеної ДПІ у Суворовському районі м. Одеси перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування ФОП ОСОБА_1, оформленої актом №8898/17-01/НОМЕР_1 від 28.11.2008 року, уповноваженою особою податкової інспекції прийнято рішення №0003621701 від 03.12.2008 року про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій на суму 17 750 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням податкового органу, ФОП ОСОБА_1 оскаржив його до суду.

Однак, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року (справа №2а-14703/08/1570), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 року, у задоволенні такого адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 було відмовлено.

Тобто, суди обох інстанцій дійшли до єдиного висновку щодо правомірності рішення ДПІ №0003621701 від 03.12.2008 року про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17750 грн.

13.12.2012 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС, діючи з метою погашення вказаного вище податкового боргу, було сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу №791 про сплату цього податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в сумі 17750 грн. Дана вимога була отримана особисто відповідачем 20.12.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, ФОП ОСОБА_1 зазначену вище суму податкового боргу в добровільному порядку не сплатив, в зв'язку із чим, позивач був вимушений звернутися до суду із даним позовом про його стягнення в судовому порядку.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з урахуванням ч.1 ст.72 КАС україни, виходив з правомірності спірног рішення податкового органу, а також з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Так, за змістом п.п.14.1.175 ПК України, «податковий борг» - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як передбачено приписами п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до змісту вимог п.п.95.1,95.2,95.3 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що з дня надіслання податковим органом відповідачу податкової вимоги №791 від 13.12.2012 року вже минуло 60 календарних днів, то відповідно, в першу чергу вживаються заходи щодо погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення коштів, які перебувають у його власності, з рахунків платника податків у банках за рішенням суду.

У відповідності ж до пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, 03.12.2008 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було прийнято рішення №0003621701 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій на суму 17750 грн., яке останній одразу ж оскаржив до суду.

Разом з тим, як встановлено по справі, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року (справа №2а-14703/08/1570), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 року, у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 було відмовлено, а вказане вище рішення податкового органу, відповідно, визнано правомірним.

Згідно із ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічні положення містяться і ч.2 ст.255 КАС України, відповідно до приписів якої, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог податкового органу, а також про наявність усіх законних підстав для стягнення з відповідача податкового боргу.

Крім того, при прийнятті остаточного рішення по даній справі, апеляційний суд також вважає за необхідне врахувати й ту обставину, що згідно повідомлення представника позивача від 21.04.2015р., ФОП ОСОБА_1, після ухвалення окружним судом оскаржуваної постанови та подачі на це рішення апеляційної скарги, 20.12.2013 року самостійно сплатив заявлену суму податкового боргу в розмірі 17750 грн., тобто на цей час фактично вже не має предмету спору.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко