Постанова № 43760743, 21.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 876/6114/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицький В. З.

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представника позивача Феделещак М. М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідного - каналізаційного господарства м. Ужгорода" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року по справі № 807/242/14 за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

В січні 2014 позивач звернулася з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги базуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем всупереч норм чинного законодавства, оскільки перевірка дотримання граничних строків сплати податку на додану вартість (на основі якої винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення) проведена з численними порушеннями вимог податкового законодавства та прав платника податків, та таке прийняте без урахування всіх фактичних обставин та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Позивач вважає, що відповідач, провівши документальну невиїзну перевірку за відсутності визначених законом підстав для проведення саме такої перевірки та без дотримання визначеного законом порядку проведення таких перевірок, порушив вимоги чинного законодавства та права платника податків. Крім того, внаслідок необґрунтованих додаткових нарахувань платежів в обліковій картці платника ПДВ та наступного зарахування в їх сплату здійснених підприємством платежів, податковий орган завищив строки несвоєчасної сплати за періоди рішень ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 26 червня 2013 року № 56, від 5 липня 2013 року № 63, відображених в Акті перевірки від 7 жовтня 2013 року та розрахунку штрафних санкцій - додатку до оскаржуваного рішення. Отже, розрахунок штрафних санкцій є невірним, а оскаржуване рішення підлягає визнанню недійсними та скасуванню.

Крім того постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді № 0003431640/0/1655/03344326/10057 від 20 квітня 2006 року, № 0003431640/1/2879/03344326/16803 від 23 червня 2006 року, № 0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10 серпня 2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50% на загальну суму 430630,12 грн за порушення граничного строку сплати узгодженого зобов'язання з ПДВ. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2014 року постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року залишена без змін. Дані штрафні санкції стали узгодженим податковим зобов'язанням після винесення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року у справі №7/369-2006, яка в подальшому була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2009 року по справі №К-7796/07, а справа була передана на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду. Позивач вважає, що відповідач не відобразив в обліковій картці факт визнання даних податкових зобов'язань неузгодженими з моменту винесення ухвали ВАСУ від 27 жовтня 2009 року по справі № К-7796/07. Оскільки дані зобов'язання були сплачені позивачем (про що свідчить факт подальшого застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату наступних узгоджених податкових зобов'язань), то податковий орган з моменту винесення ухвали ВАСУ від 27 жовтня 2009 року по справі №К-7796/07 зобов'язаний був перезарахувати сплачені позивачем кошти у сумі 430630,12 грн в рахунок зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ужгороді № 0003431640/0/1655/03344326/10057 від 20 квітня 2006 року, № 0003431640/1/2879/03344326/16803 від 23 червня 2006 року, № 0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10 серпня 2006 року, в рахунок наступних за календарними строками виникнення податкових зобов'язань з ПДВ. Внаслідок цього зміняться строки затримки сплати усіх послідуючих узгоджених податкових зобов'язань, в тому числі і тих, своєчасність сплати яких перевірялась під час перевірки 7 жовтня 2013 року, за наслідками якої прийняте оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2013 року №0010931501.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення оскаржив позивач та вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв'язку, з порушенням норм матеріального і процесуального права, окрім того висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить задоволити апеляційну скаргу та адміністративний позов.

Зокрема апелянт вказує на те, що внаслідок не забезпечення повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, суд першої інстанції не встановив факт відсутності підстав для проведення документальної позапланової перевірки своєчасності сплати ПДВ 7 жовтня 2013 року, внаслідок чого суд не встановив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.

Податковим кодексом України чітко встановлено підстави та порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Так само суд першої інстанції не дав належної оцінки долученому до позовної заяви отриманому позивачем повідомлення №2366/10/07-01-15-01 від 24 вересня 2013 року. Невідповідність змісту даного повідомлення вимогам статті 79 Податкового кодексу України, яка полягає у відсутності в ньому інформації про будь-яку перевірку, є так само однією з підстав стверджувати, що відповідач не мав права розпочинати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки 7 жовтня 2013 року, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, і підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню також.

Крім того в порушення статті 70 КАС України, суд першої інстанції, встановлюючи факт своєчасної сплати ПДВ по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №56 від 26 червня 2013 року не досліджував належні первинні документи щодо нарахування і сплати ПДВ, а саме платіжні доручення та податкові декларації рахунки платника податків, а обмежився лише посиланням на наявну у справі облікову картку платника податків.

В порушення норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції не застосував норми статті 87 ПКУ до правовідносин, де ця норма підлягала застосуванню, внаслідок чого було незаконно визнано правильним завищене нарахування податкових зобов'язань за квітень 2011 року, в рахунок якого в подальшому відповідач зарахував сплачені підприємством кошти, завищивши внаслідок цього суму податкового боргу, розстрочену рішеннями податкового органу від 26 червня 2013 року та 5 липня 2013 року.

В порушення норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції не дав взагалі не дослідив та не дав оцінку тій обставині, що додаток 1 «Розрахунок ШС» до Акту №1229/07-01-15-01 від 7 жовтня 2013 року містить нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДВ по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №63 від 5 липня 2013 року, а самим Актом №1229/07-01-15-01 від 7 жовтня 2013 року «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки» встановлено факт несвоєчасної сплати ПДВ лише по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №56 від 26 червня 2013 року, про що чітко зазначено в резолютивній частині Акту. Таким чином судове рішення є необґрунтованим, тобто не відповідає вимогам статті 159 КАС України.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав подану апеляцію та надав пояснення аналогічні викладеному в такій.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, тому суд розглянув справу у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга належить до задоволення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем проведеною документальну невиїзну перевірку дотримання строків сплати (перерахування) податків КП "ВУВКГ м. Ужгорода" та, як наслідок встановлено порушення позивачем пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: порушено строки сплати (перерахування) податку на додану вартість згідно рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання від 26 червня 2013 року № 56. За результатами перевірки складено акт від 7 жовтня 2013 року № 1229/07-01-15-01, та винесено податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2013 року № 0010931501, яким на підставі пункту 203.2 статті 203 ПК України за затримку на 70, 70, 66, 59, 59, 59, 46, 46 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 1139921,90 грн зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 113992,19 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% на загальну суму 430630,12 грн відповідно до податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ужгороді № 0003431640/0/1655/03344326/10057 від 20 квітня 2006 року, № 0003431640/1/2879/03344326/16803 від 23 червня 2006 року, № 0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10 серпня 2006 року за порушення граничного строку сплати узгодженого зобов'язання з ПДВ стали узгодженим податковим зобов'язанням після винесення постанови Львівським апеляційним господарським судом від 27 лютого 2007 року у справі № 7/369-2006. Дана постанова в подальшому була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2009 року у справі № К-7796/07, а справа була передана на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду. ДПІ у м. Ужгороді було відображено в картці особового рахунку платника факт визнання даних податкових зобов'язань неузгодженими з моменту винесення ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2009 року. На даний час штрафні санкції на суму 430630,12 грн в картці особового рахунку КП "ВУВКГ м. Ужгорода" відсутні, так як ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2014 року по справі № К/800/31470/13 постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року по справі № 13990/12/9104 залишена без змін, тобто визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді №0003431640/0/1655/03344326/10057 від 20 квітня 2006 року, №0003431640/1/2879/03344326/16803 від 23 червня 2006 року, №0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10 серпня 2006 року на загальну суму 430630,12 грн. Сплачені підприємством зобов'язання були враховані в рахунок погашення наступних узгоджених податкових зобов'язань.

Колегія суддів звертає увагу на те, що 23 березня 2015 року Львівським апеляційним адміністративним судом у справі № 876/7206/14 (номер справи в першій інстанції 807/3693/13-а) винесено постанову, якою скасовано рішення суду першої інстанції та задоволені наступні позовні вимоги підприємства:

визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Ужгороді по проведенню 7 жовтня 2013 року документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства міста Ужгорода" код 03344326 щодо дотримання строків сплати (перерахування) податку на додану вартість по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №56 від 26 червня 2013 року, рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №63 від 5 липня 2013 року, рішення про проведення якої оформлене наказом від 24 вересня 2013 року N« 337 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання»;

визнано незаконним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 24 вересня 2013 року №337 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання».

В даній справі (№807/242/14) розглядається законність податкового повідомлення- рішення від 28 жовтня 2013 року №0010931501/796/07-01-15-01/03344326/3558, яке прийняте за наслідками документальної невиїзної перевірки здійсненої відповідачем 7 жовтня 2013 року, яка визнана незаконною 23 березня 2015 року, відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 876/7206/14. Тобто оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правовим наслідком перевірки, яка визнана судом незаконною.

Поряд з цим колегія суддів акцентує свою увагу на тому, що суд першої інстанції, встановлюючи факт своєчасної сплати ПДВ по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №56 від 26 червня 2013 року, рішенн ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №63 від 5 липня 2013 року, не досліджував належні первинні документи щодо нарахування і сплати ПДВ, а саме платіжні доручення та податкові декларації (розрахунки) платника податків, а обмежився лише посиланням на наявну у справі облікову картку платника податків та рішення податкового органу про розстрочку податкового боргу, не звернувши уваги на те, що реквізити цих рішень не відповідають реквізитам рішень, вказаним відповідачем у наказі на перевірку та акті перевірки.

В матеріалах справи наявні копії платіжного доручення N947 від 14 вересня 2012 року, копія листа від 29 серпня 2012 року №1290 «Про оскарження податкових повідомлень- рішень», облікова картка за період вересень-грудень 2012 року, відтак наслідком неврахування відповідачем наведеного стало зайве нарахування позивачу податкових зобов'язань за період, що передував поданню декларацій з ПДВ, які були розстрочені у відповідності з рішеннями ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 26 червня 2013 року та від 5 липня 2013 року, що призвело до зарахування частини сплачених підприємством коштів у рахунок неправомірно нарахованих штрафних санкцій, пені, наслідком чого стало завищення розміру нарахованої штрафної санкції згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За рахунок нарахування 1 та 5 вересня 2012 року штрафної санкції у сумі 87767,04 грн на неузгоджене податкове зобов'язання згідно оскарженого податкового повідомлення рішення від 20 серпня 2012 року (доказ - копія листа від 29 серпня 2012 року №1290 «Про оскарження податкового повідомлення-рішення») протиправним є нарахування відповідачем позивачу пені за період з 2 вересня 2012 року до 14 вересня 2012 року на загальну суму 237,40 грн, яку 28 вересня 2012 року погашено за рахунок коштів, сплачених підприємством, хоча мало бути виключено з обліку, а кошти, зараховані в сплату цієї пені мали бути зараховані в погашення наступного узгодженого податкового зобов'язання.

За рахунок використання дати кінця періоду нарахування пені 23 січня 2013 року по платежу, здійсненому 14 вересня 2012 року, відповідач, всупереч вимогам підпункту 129.3.1 статті 129 Податкового кодексу України, на 131 день завищив період нарахування пені, нарахувавши її зайві суми, які в подальшому були погашені платежами підприємства, здійсненими в період до закінчення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2012 року.

Із загального платежу в сумі 3468300 грн, здійсненого 14 вересня 2012 року, сума 675,60 грн не відображена в обліковій картці ні в погашення недоїмки, ні в погашення пені.

20 листопада 2012 року відповідачем в порушення вимог статті 87 ПКУ зараховано від'ємне значення у сумі 250502 грн у погашення податкового боргу з ПДВ згідно декларації №9073342477 від 20 листопада 2012 року, з яких 502,12 грн було зараховано в погашення пені в повному обсязі всупереч вимогам пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України про розподіл здійсненого платежу між пенею і основним боргом, внаслідок чого штучно затримано щонайменше на 8 днів погашення залишку несплаченої суми ПДВ за вересень 2012 року.

28 листопада 2012 зараховано платіж у сумі 26178,86 грн, за рахунок якого повністю погашено заборгованість по пені у сумі 1229,51 грн. та тільки частково недоїмку у сумі 24949,35 грн всупереч вимогам підпункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України про розподіл здійсненого платежу між пенею і основним боргом.

21 грудня 2012 року відповідач безпідставно нарахував 41806,91 грн пені на підставі невизначених документів без зазначення періоду нарахування пені, неправомірно збільшивши заборгованість підприємства перед бюджетом на відповідну суму.

Ці дії, здійснені відповідачем при веденні облікової картки, призвели до штучного завищення розміру податкового боргу, який був розстрочений у відповідності до рішень податкового органу від 26 червня 2013 року та 5 липня 2013 року, внаслідок чого було неправомірно нараховано штрафну санкцію на частину неіснуючого податкового «боргу» з ПДВ, розстроченого у відповідності із вказаними рішеннями податкового органу, яка фактично була своєчасно сплачена попередніми платежами. Однак цю обставину суд першої інстанції не встановив, не дослідив в порушення норм процесуального права всі наявні в матеріалах справи докази - первинні документи та належним чином не дослідивши зміст копії облікової картки платника податків за вересень-грудень 2012 року.

Суд першої інстанції проігнорував вимоги статті 87 ПКУ до правовідносин, де ця норма підлягала застосуванню, внаслідок чого було незаконно визнано правильним завищене нарахування податкових зобов'язань за квітень 2011 року, в рахунок якого в подальшому відповідач зарахував сплачені підприємством кошти, завищивши внаслідок цього суму податкового боргу, розстрочену рішеннями податкового органу від 26 червня 2013 року та 5 липня 2013 року.

Позивачем надано підтвердження того, що реальна узгоджена сума податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2011 року складає 288238 грн, і такою вона стала внаслідок подання позивачем 19 травня 2011 року звітної декларацію за квітень 2011 року на суму податкових зобов'язань 307411 грн, 31 травня 2011 року уточнюючого розрахунку, відповідно до якого загальна сума зобов'язань з ПДВ за квітень 2011 року складала 107411 грн.

Відповідач не зменшив суму зобов'язань за квітень 2011 року на 200000 грн у відповідності до уточнюючого розрахунку від 31 травня 2011 року, мінусове значення зарахував у сплату інших податкових зобов'язань всупереч вимогам статті 87 Податкового кодексу України (перелік джерел сплати грошових зобов'язань та податкового боргу), а потім у відповідності до уточнюючого розрахунку від 3 червня 2011 року збільшив зобов'язання за квітень 2011 року ще на 180827 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що при здійсненні однієї з попередніх перевірок при складанні додатку 1 до Акту №1616/15-2 від 31 липня 2012 року «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки» та додатку №1 до Акту №2384/15-2 від 20 вересня 2012 року податковий орган зарахував в рахунок сплати податкового зобов'язання за квітень 2011 року 442728 грн. Тобто, в порушення норм пункту 87.1 та пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, податковий орган зарахував суму зменшення зобов'язань за квітень 2011 року згідно уточнюючого розрахунку від 31 травня 2011 року, у сплату інших податкових зобов'язань, не зважаючи на те, що цією нормою ПКУ не передбачено в якості джерела сплати податкового боргу чи податкових зобов'язань уточнюючий розрахунок щодо зменшення попередньо задекларованих податкових зобов'язань. Виключний перелік джерел сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу наведений в статті 87 ПКУ і розширеному тлумаченню не підлягає. Факт сплати платником податків коштів цими датами (вказаними в розрахунках штрафних санкцій) був відсутній. Внаслідок цього подальші платежі підприємства в сумі 154490 грн були зараховані відповідачем в рахунок сплати неіснуючого податкового зобов'язання за квітень 2011 року, хоча вони мали бути зараховані в рахунок наступних за календарними строками виникнення узгоджених податкових зобов'язань. Внаслідок цього завищеними є строки затримки сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №56 від 26 червня 2013 року, рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №63 від 5 липня 2013 року, відображених в Акті перевірки №1229/07-01-15-01 від 7 жовтня 2013 року «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки» та розрахунку штрафних санкцій - додатку до оскаржуваного рішення.

Досліджуючи обставини, щодо необхідності зобов'язання відповідача перезарахувати сплачені позивачем кошти у сумі 430630,12 грн в рахунок зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень №0003431640/0/1655/03344326/10057 від 20 квітня 2006 року, №0003431640/1/2879/03344326/16803 від 23 червня 2006 року, №0003431640/2/3294/15- 0/03344326/21995 від 10 серпня 2006 року в рахунок наступних за календарними строками виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, суд першої інстанції дійшов абсолютно нічим не підтвердженого висновку, який суперечить як наданими обома сторонами доказам, так і позиції сторін, що ДПІ у м. Ужгороді було відображено в картці особового рахунку платника факт визнання даних зобов'язань неузгодженими з моменту винесення ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2009 року по справі №К-7796/07.

Позивач надав суду копії відповідних судових рішень по даній справі та копію облікової картки платника податків за 4-й квартал 2009 року. В ній не здійснено жодної операції датою ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2009 року по справі №К-7796/07.

Тобто, податковий орган не зменшив нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з визнанням неузгодженими зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень №0003431640/0/1655/03344326/10057 від 20 квітня 2006 року, №0003431640/1/2879/03344326/16803 від 23 червня 2006 року, №0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10 серпня 2006 року датою прийняття ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2009 року по справі №К-7796/07, а здійснив інші незрозумілі дії іншою датою, які за своїм змістом відмінні від дій по відображенню неузгодженими податкових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень, здійснивши при цьому незаконне нарахування пені на значні суми.

Натомість, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку, що ДПІ у м. Ужгороді було відображено в картці особового рахунку платника факт визнання даних зобов'язань неузгодженими з моменту винесення ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2009 року по справі №К-7796/07. Жодного доказу на підтвердження такого висновку в матеріалах справи не міститься.

Суд першої інстанції взагалі не дослідив та не дав оцінку тій обставині, що додаток 1 «Розрахунок ШС» до Акту №1229/07-01-15-01 від 7 жовтня 2013 року містить нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДВ по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №63 від 5 липня 2013 року, а самим Актом №1229/07-01-15-01 від 7 жовтня 2013 року «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки» встановлено факт несвоєчасної сплати ПДВ лише по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №56 від 26 червня 2013 року, про що чітко зазначено в резолютивній частині Акту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та позовних вимог позивача.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду належить скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову із викладених мотивів.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідного - каналізаційного господарства м. Ужгорода" задоволити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року по справі № 807/242/14 скасувати та прийняти нову якою позовні вимоги задоволити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2013р. №0010931501 /796/07-01-15-01 /03344326/3558.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідного - каналізаційного господарства м. Ужгорода" 1367,90 грн. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: КузьмичС.М.

Судді: Гулид Р. М.

Улицький В.З.

Повний текст постанови складений 24 квітня 2015 року