Ухвала суду № 43760210, 26.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2015 рокусправа № 200/10541/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1.

представника відповідача: ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради

на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетрвоська від 01 листопада 2013 року у справі №200/10541/13-а за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради про часткове скасування рішення міської ради, -

в с т а н о в и в :

30 липня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з адміністративним позовом, в якому просили відмінити рішення Дніпропетровської міської ради №182/36 від 19.09.2008 року в частині визначення категорії цільового призначення земель:

АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,0015

АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0, 0406

АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0, 0134

АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_4 площею 0,0350

АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_5 площею 0, 1731

АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_6 площею 0, 0260

АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_7 площею 0, 0939

АДРЕСА_5 кадастровий номер НОМЕР_8 площею 0,0426 (ОСОБА_4) як землі історико-культурного призначення.

Адміністративний позов обгрунтовано тим, що Дніпропетровською міською радою прийнято рішення про зміну цільового призначення земель №182/36 від 19.09.2008 року носить протиправний характер, та не відповідає дійсним обставинам справи. Так, на думку позивача, окаржуваним рішенням міської ради безпідставно змінено цільове призначення земельних ділянок, що знаходяться у користуванні позивачів, та присвоєно статус історико - культурного призначення, у зв'язку з чим, необгрунтовано збільшено суму орендної плати.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська адміністративний позов задоволено, скасовано рішення Дніпропетровської міської ради № 182/36 від 19.09.2008 року в частині визначення категорії цільового призначення земель:

АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,0015

АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0, 0406

АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0, 0134

АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_4 площею 0,0350

АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_5 площею 0, 1731

АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_6 площею 0, 0260

АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_7 площею 0, 0939

АДРЕСА_5 кадастровий номер НОМЕР_8 площею 0,0426 (ОСОБА_4) як землі історико-культурного призначення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Дніпропетровська міська рада, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення Дніпропетровської міської ради є законним та обгрунтованим, прийнятим у межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим, підстави для його скасування відсутні. Також, заявник апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось порушення позивачами процесуальних строків звернення до суду з адміністративним позовом, що, на думку відповідача, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 є власником нежитлових приміщень, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_1 приміщення НОМЕР_9, АДРЕСА_2, АДРЕСА_6 (вбудоване приміщення НОМЕР_10 в житловому будинку літ А-5), АДРЕСА_4 (приміщення ХХХV, XXXVI).

ОСОБА_4 є власником кафе «Мрія», що розташоване за адресою АДРЕСА_5.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно.

В свою чергу, земельні ділянки, на яких розташовані зазначені вище об'єкти нерухомого майна на основі договорів оренди укладених із ОСОБА_3 та Дніпропетровською міською радою, а також ОСОБА_4 та Дніпропетровською міською радою, було передано у платне користування зазначених фізичних осіб.

Так, між ОСОБА_3 (орендарем) з одного боку та Дніпропетровською міською радою (орендодавцем з іншого боку було складено договори оренди землі від 06.06.2005 року (стосовно земельних ділянок розташованих за адресами АДРЕСА_1), договір оренди землі від 11.05.2006 року (стосовно земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2), договір оренди землі від 15.10.2003 року (стосовно земельної ділянки за адресою пр.. ОСОБА_5,83) та договори оренди землі від 06.06.2005 року (стосовно земельних ділянок, що розташовані за адресою АДРЕСА_4)

Також, між ОСОБА_4 (орендарем) в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 та Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) з іншої сторони укладено договір оренди землі від 01.02.2005 року про передачу ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_5.

19.09.2008 року Рішенням №182/36 сесії Дніпропетровської міської ради V скликання на виконання ст.. 7 Закону України «Про плату за землю», Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 року №1724 «Деякі питання оренди землі» у частині оформлення розрахункового розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, право розпорядження якими має Дніпропетровська міська рада, з метою попередження витрат надходжень плати за землю, відповідно до висновків Управління земельних ресурсів у м.Дніпропетрвоську, Дніпропетровської області, на підставі норм Земельного кодексу України та Законів України «Про землеустрій», «Про оренду землі», «Про місцеве самоврядування у Україні», міська рада вирішила визначити категорію цільового призначення земель, право розпорядження якими мА Дніпропетровська міська рада.

Відповідно до додатку до вказаного рішення, цільове призначення земельних ділянок, що перебувають в оренді у позивачів визначено як землі історико - культурного призначення.

В 2012 року при отриманні проектів додаткових угод до зазначених договорів оренди землі та доданих до них розрахунків розміру орендної плати на земельні ділянки станом на 29.02.2012 року, позивачі дізнались, що відповідачем своїм рішенням від 19.09.2008 року змінено цільове призначення земельних ділянок, що знаходяться в користуванні у позивачів на підставі договорів оренди.

Оскільки така зміна категорії земельних ділянок та відповідно їх призначення суттєво змінює вартість земельних ділянок, зокрема для обчислення розміру орендної плати, позивачі звернулись до суду з даним позовом про скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 19.09.2008 року в частині визначення категорії цільового призначення земель, що знаходяться в оренді у позивачів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги чинного, на час виникнення спірних відносин, законодавства, а саме змінено цільове призначення земель без проведення експертизи вказаних земельних ділянок.

Суд апеляційної інстанції вирішуючи даний спір, виходить з наступного.

У відповідності до ст. 1. ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. . У відповідності до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається позивачами в своєму адміністративному позову, про існування оскаржуваного рішення позивачі дізнались в 2012 році під час отримання проектів додаткових угод до зазначених договорів оренди землі та доданих до них розрахунків розміру орендної плати на земельні ділянки станом на 29.02.2012 року.

Також, в матеріалах справи містяться листи, направлені позивачами до управління культурної спадщини та Голови Дніпропетровської міської ради ОСОБА_6 щодо надання роз'яснень стосовно зміни цільового призначення означених земель, на які позивачами отримано відповіді, листування мало місце в червні - серпні 2012 року.

Згідно з ч.1. ст. 101 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

У відповідності до ст. 103 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_3 є повноважним представником ОСОБА_4 як власника нежитлової будівлі за адресою вул.. Пастера, 2Б, м. Дніпропетровськ на підставі довіреностей 18.01.2005 року ( що діяла на час укладання договору оренди земельної ділянки та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення), та 28.10.2011 року (що діяла на час отримання додаткових угод та розрахунку орендної плати за землю в лютому 2012 року).

Оскільки ОСОБА_3 є повноважним представником ОСОБА_4 як власника нежитлового приміщення по АДРЕСА_5, суд апеляційної інстанції вважає, що момент, коли ОСОБА_3 дізналась про існування оскаржуваного рішення Дніпропетровської міської ради від 19.09.2008 року є початком перебігу процесуального строку звернення до суду для обох позивачів.

В матеріалах справи не міститься доказів стосовно того, коли саме в 2012 році вперше було отримано ОСОБА_3 інформацію щодо існування оскаржуваного рішення відповідача.

Проте, як зазначено позивачами в своєму адміністративному позові, ОСОБА_3 дізнавшись про наявність оскаржуваного рішення звернулась в інтересах позивачів до Управління охорони культурної спадщини Дніпропетровської області щодо надання роз'яснень стосовно того, чи відносяться орендовані позивачами земельні ділянки до земель історико - культурного призначення.

Звернення ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 до Управління охорони культурної спадщини Дніпропетровської області датовані 05.06.2012 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в червні 2012 року позивачам було відомо про порушення своїх права та охоронюваних законом інтересів, відтак з урахуванням того, що адміністративний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано лише в липні 2013 року, позивачами порушено визначений ст.. 99 КАС України шестимісячний строк на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачами при звернені до суду з даним адміністративним позовом не порушувалось питання стосовно поновлення пропущених строків на оскарження рішення відповідача, не було зазначено про наявність поважних підстав для поновлення пропущених строків звернення до суду із позовом.

В свою чергу, відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку із пропуском строків на судове оскарження рішення міської ради від 19.09.2008 року, проте, судом не було надано належною оцінки доводам відповідача, що призвело до невірного вирішення спору по суті позивних вимог, що у відповідності до приписів КАС України є підставою для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що адміністративний позов ОСОБА_3. та ОСОБА_4 має бути залишений без розгляду у відповідності до приписів ст.. 99,100 КАС України, а постанова Бабушкінськового районного суду м.Дніпропетровська підлягає скасуванню у відповідності до ст.. 203 КАС України.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, ст. 155, ст.203, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради - задовольнити частково.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2013 року у справі №200/10541/13-а - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - залишити без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко