Постанова № 43759834, 23.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2015 року № 2а-12436/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - позивач, ДП "Укрзалізничпостач") звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 № 0001664210.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту від 28.07.2011 №8330/23-07/19014832 «Про результати планової виїзної перевірки Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010» є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2011 відмовлено в задоволенні позовних вимог Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення.

В подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 скасовано вказану вище постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та постановлено нове судове вішення про задоволення позовних вимог.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.03.2015 скасовано постанови Окружного адміністративного суду міста Києва та Київського апеляційного адміністративного суду, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено планову виїзну перевірки Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, за результатом якої складено акт від 28.07.2011 №8330/23-07/19014832 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16 672 491 грн., в тому числі по періодах: вересень 2009 року - 6 379 427 грн., січень 2010 року - 6 666 115 грн., лютий 2010 року - 70 012 грн. та травень 2010 року-3 556 937 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 №1111664210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 20 840 614 грн. (за основним платежем 16 672 491 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4 168 123 грн.).

Адже, як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні за змістом умови формування податкового кредиту містяться у пунктах 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та ТОВ "НАН", ПрАТ "Транспорт-Сервіс", ПрАТ "ЛМЦ", ТОВ "Торекс", ТОВ "Київ-Інвест-Сервіс", ТОВ "Кабельтех-Сервіс".

Судом встановлено, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з наступними контрагентами: ТОВ "НАН" за договором № ЦХП-05-01308-01 від 27.06.2008, ПрАТ "Транспорт-Сервіс" за договором поставки №ЦХП-01-00409-01 від 07.05.2009, ПрАТ "ЛМЦ" за договором № ЦХП-03-0509-01 від 30.06.2009, ТОВ "Торекс" за договором поставки № ЦХП-03-00409-01 від 03.04.2009, ТОВ "Київ-Інвест-Сервіс" за договором поставки №ЦХП-03-01410-01 від 31.03.2010 та ТОВ "Кабельтех-Сервіс" за договором поставки №ЦХП-02-05909-01 від 27.08.2009.

Відповідно до розділу 5, зазначених договорів, в якому визначено умови та терміни постачання, поставка продукції проводиться партіями за письмовою рознарядкою замовника, датою поставки продукції вважається дата приймання продукції на матеріальному складі позивача, що підтверджується належно оформленою видатковою (товарною) накладною, або актом прийому передачі та належно оформленою довіреністю, а після готовності продукції до відвантаження постачальник направляє позивача факсом копії рахунку - фактури, податкової накладної, видаткової накладної або акту - прийому передачі та документи, що підтверджують якість продукції.

Розділом 6 зазначених договорів встановлено, що оплата за зазначеними договорами здійснюється шляхом відправлення коштів за банківськими реквізитами постачальника.

На підтвердження виконання вказаних договорів в матеріалах справи містяться: журнали реєстрації господарських операцій, рахунки, податкові накладні, тендерна документація, товарно-транспортні накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що зазначені вище первинні бухгалтерські документи містять всі вищезазначені обов'язкові реквізити.

На підтвердження оплати товару позивачем надано суду платіжні доручення та банківській виписки, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Так, станом на момент складання податкових накладних контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні, в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім цього, відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували наступні обставини:

- щодо ТОВ "НАН" позаплановою невиїзною документальною перевіркою ТОВ "НАН"( акт ДПІ Дзержинського району м. Харкова від 10.03.2011 № 606/1800/30987396 за період: з 01.10.2009 року -по 31.12.2010 року) встановлено, що підприємство відсутнє за юридичною адресою, у ТОВ „НАН" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, а саме: на балансі відсутні виробничі потужності, складські приміщення та кількість працюючих на підприємстві у 2010 році складала 1 особу (директор підприємства), яка, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично не спроможна здійснювати такий обсяг роботи. Також в ході перевірки ТОВ "НАН" не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників;

- щодо ПрАТ "Транспорт - Сервіс" згідно висновків акту невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Стратос -Транзит" № 190/2300/36073272 від 05.05.2011, встановлено відсутність поставок товару (придбання), з огляду на що, угода між ПП "Стратос -Транзит" та ПрАТ "Транспорт - Сервіс" оформлялась без мети реального настання правових наслідків, з метою протиправного заниження сплати податку на додану вартість, а тому у ПрАТ "Транспорт - Сервіс"при відсутності фактичного придбання товарів, була відсутня фактична його реалізація, з огляду на що угода між ПрАТ "Транспорт - Сервіс"та ДП "Укрзалізничпостач" оформлювалась без мети реального настання правових наслідків;

- щодо ПрАТ "ЛМЦ" Стахановською ОДПІ в ході перевірки ПрАТ "ЛМЦ" встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а також не встановлено відсутність документів, які б підтверджували б факт надходження до ПрАТ "ЛМЦ" товару, з огляду на що встановлено відсутність поставок товарів, за договором укладеним між ПрАТ "ЛМЦ" та ТОВ "Леорд Плюс-К", що свідчить про укладення договору без мети настання реальних наслідків, з огляду на що Стахановською ОДПІ при перевірці ПрАТ "ЛМЦ", встановлено відсутність факту постачання товарів (робіт, послуг) позивачу;

- щодо ТОВ "Торекс" в ході перевірки встановлено, що товар, який ТОВ "Торекс" поставило ДП "Укрзалізничпостач" придбано ним у ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна", засновник якого обвинувачений у вчинені злочинів, передбачених частиною другою ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.2, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України. Також зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_1, який значиться засновником та директором підприємства ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна", ніякого відношення до господарської діяльності ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна" не має, фінансово-господарську діяльність підприємства не проводив. Отже, податковий орган вказує, що операції по ланцюгу ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна"- ТОВ "Торекс" є нікчемними;

- щодо ТОВ «Київінвестбудмонтажсервіс» відповідно до матеріалів кримінальної справи №78-00161, порушеної по факту умисного ухилення від сплати податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 ч.3 Кримінального кодексу України, та за фактом фіктивного підприємництва, передбаченого ст.205 ч.2 Кримінального кодексу України, в ході досудового слідства встановлено, що запчастини до колійних машин фактично були поставлені безпосередньо від нерезидента ТОВ "Вест-Тер СПБ" на склад ДП "Укрзалізничпостач", в той же час, документальне оформлення зазначених господарських операцій з придбання товару ДП "Укрзалізничпостач" здійснено по ланцюгу постачання ТОВ "Агроініціатива"- ТОВ - "Київ-Інвест-Сервіс"- ДП "Укрзалізничпостач", що підтверджується наявною первинною документацією, а також показами свідків які здійснювали перевезення товару. Крім того документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ "Київ - Інвест - Сервіс"(акт від 10.05.2011 №488/23-10/35849531) встановлено, що товар, який "Київ - Інвест - Сервіс" поставило ДП "Укрзалізничпостач" протягом періоду з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року придбано ним у ТОВ "Агроініціатива", у той час, як відповідно протоколу допиту свідка ОСОБА_2 (який формально є директором та засновником ТОВ "Агроініціатива") від 18.02.2011, останній пояснив, що жодних документів на поставку товару не підписував, вести господарську діяльність не збирався, що також підтверджується висновком почеркознавчої експертизи № 178 від 09.04.2011, згідно якого підпис від імені ОСОБА_2 в графах наданих документів ТОВ "Агроініціатива"(первинних документів на поставку товару до ТОВ "Київ - Інвест - Сервіс", видаткових та податкових накладних до них) виконано не ОСОБА_2, а іншими особами. Таким чином податковим органом не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ "Агроініціатива"- ТОВ "Київ -Інвест - Сервіс", що з огляду на що ТОВ "Київ - Інвест - Сервіс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

- Згідно документів, матеріалів кримінальної справи №38-0012, порушеної 13.11.2008 за фактом вчинення невстановленими особами шахрайства, яке завдало матеріальної шкоди ДП "Укрзалізничпостач" у великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 Кримінального кодексу України, встановлено, що між позивачем та ТОВ "Кабельтех-сервіс"укладено договір поставки від 27.08.2009 №ЦХП-02-05909-01. В матеріалах кримінальної справи №38-0012, наявні видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, акти прийому-передач, виписані ТОВ "Кабельтех-сервіс" для ДП "Укрзалізничпостач" на поставку кабельно-провідникової продукції до зазначеного договору на яких біля підпису особи, що склала податкову накладну зазначено прізвище директора ТОВ "Кабельтех-сервіс"ОСОБА_3 та печатка ТОВ "Кабельтех-сервіс". В матеріалах кримінальної справи №38-0012 наявні протоколи допиту ОСОБА_3, згідно яких участі у господарській діяльності підприємства він не приймав, не передавав право управління за довіреністю, і жодних документів на поставку товару не підписував.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ПрАТ "ЛМЦ" та ТОВ "Леорд Плюс-К", ПП "Стратос -Транзит" та ПрАТ "Транспорт - Сервіс" (другий ланцюг постачання) не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Щодо посилання податкового органу на матеріали кримінальних справ та протоколи допиту свідків наданих у таких кримінальних справах, суд зазначає, що порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами не були предметом дослідження названих кримінальних справ . А відтак саме по собі здійснення директорами та засновниками ТОВ "Кабельтех-сервіс", ТОВ "Агроініціатива", ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна" реєстрації названих товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність їх керівництва цими товариствами, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані судами як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Що ж стосується посилання податкового органу на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками господарських операцій у спірних постачальників.

З урахуванням викладеного висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій на думку суду ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

Щодо доводів податкового органу про нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами в силу норм ст.ст. 203, 216 ЦК України, то суд їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, податковим органом не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ "НАН", ПрАТ "Транспорт-Сервіс", ПрАТ "ЛМЦ", ТОВ "Торекс", ТОВ "Київ-Інвест-Сервіс", ТОВ "Кабельтех-Сервіс" податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 № 0001664210 є безпідставним та неправомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "НАН", ПрАТ "Транспорт-Сервіс", ПрАТ "ЛМЦ", ТОВ "Торекс", ТОВ "Київ-Інвест-Сервіс", ТОВ "Кабельтех-Сервіс", а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 № 0001664210.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда