Постанова № 43759782, 15.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2015 року № 826/1766/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "О.К. та партнери" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві Головного Управління ДФС у м. Києві за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»про зобов'язати вчинити дії Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "О.К. та партнери" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного Управління ДФС у м. Києві третя особа без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСЛК» в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головне Управління ДФС у м. Києві погодити мирову угоду від 05 грудня 2014 року з метою забезпечення відновлення платоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.12.2014 року керуючий санацією звернувся до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві з пропозицією від власників ТОВ «ДСЛК» про укладення мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства, однак станом на даний час відповіді від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо погодження або відмови у погодження мирової угоди ТОВ "О.К. та партнери" на адресу боржника, керуючого санацією або розпорядника майна не надходило.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи. В якості безпідставності позову відповідач зазначав, що відповідно до Наказу Міністерства доходів і зборів України від 27.12.2013 №857 «Про організацію роботи органів доходів і зборів під час підготовки та супроводження справ і ведення претензійно-позовної роботи» укладення мирових угод та подання заяв до суду про відмову від позову здійснюється за процедурою, передбаченою для рішення про цільність за умови направлення до ГУ Міндоходів та/або Департаменту проекту відповідного рішення, попередньо погодженого керівниками зацікавлених (профільних) структурних підрозділів, та проекту мирової угоди або заяви про відмову позову (заяви, подання).

За таких обставин, керуючись пп. 2.5.1.10 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 27.12.2013 №857 «Про організацію роботи органів доходів і зборів під час підготовки та супроводження справ і ведення претензійно-позовної роботи», відповідачем направлено до ГУ ДФС у м. Києві проект рішення від 23.12.2014 року про затвердження мирової угоди у справі №5011-15-948-2012.

12.03.2015 року в судовому засідання протокольною ухвалою залучено в якості співвідповідача Головне Управління ДФС у м. Києві.

Головне Управління ДФС у м. Києві, просило відмовити в задоволенні позову, оскільки не погоджується з умовами позивача, зазначеними в мировій угоді по справі №5011-15/948-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК».

В судовому засіданні у зв'язку з неявкою відповідача 1 - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві з урахуванням положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась з заявою до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК» про визнання останнього банкрутом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.01.2012 порушено провадження у справі № 5011-15/948-2012 за особливостями, передбаченими ст.ст. 3-14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою попереднього засідання від 22.02.12 визнано безспірні грошові вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" (01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, 2, код ЄДРПОУ 25390924) в розмірі 7 992 193,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.04.2014року по справі 5011-15/948- 2012 про банкрутство призначено керуючим санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" (01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, 2, код ЄДРПОУ 25390924) арбітражного керуючого Головачева Ігора Миколайовича.

18.06.2014 Головачев І.М. звернувся до начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва з пропозицією щодо укладення мирової угоди в процедурі санації боржника з розстрочкою платежу рівними частинами на 5 років.

21.07.2014 Головачев І.М. звернувся до начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва з пропозицією щодо укладення мирової угоди в процедурі санації боржника з розстрочкою платежу на 2 роки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.14 замінено кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК"; замінено кредитора у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва в частині грошових вимог на суму 3.996.270, 00 грн. третьої черги на товариство з обмеженою відповідальністю "ОК та партнери"; замінено кредитора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" - ОСОБА_3 на Товариство з обмеженою відповідальністю "ОК та партнери" на суму 67 561, 83 грн., з яких: 24.232, 25 грн. - четверта черга, 42.216, 58 грн. - шоста черга, а 1.113, 00 грн. - перша черга, а також зобов'язано арбітражного керуючого Головачева І.М. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" та уточнену редакцію надати суду.

05.12.2014 року Протоколом засідання комітету кредиторів було вирішено: керуючому санацією подати до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва уточнений проект мирової угоди з умовами, визначеними на комітеті кредиторів. На засіданні кредиторів було вирішено погодити дату наступного засідання комітету кредиторів на 19.12.2014 року.

16.12.2014 року керуючий санацією знову звернувся до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва з пропозицією від власників ТОВ «ДСЛК» про укладення мирової угоди в процедурі санації боржника з розстрочкою платежу на 3 роки, додавши проект мирової угоди.

18.12.2014 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндходів у м. Києві повідомила листом № 18299/10/26-59-25-01-15 про отримання пропозиції щодо затвердження мирової угоди в справі про банкрутство ТОВ «ДСЛК» № 5011-15/948-2012 з проханням перенести засідання комітету кредиторів на 10 днів, оскільки пропозиція потребує додаткового вивчення.

Позивач зазначає, що станом на момент розгляду справи жодної відповіді щодо прийняття пропозиції на укладення мирової угоди або відмови у її укладання від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндходів у м. Києві не надходило у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Як вже зазначалося раніше, відносно позивача Господарським судом місті Києва 30.01.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство.

При цьому, умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон № 2343-ХІІ).

Відповідно до п. 4.5 Постанови Президії Вищого Господарського Суду України від 04.06.2004 N 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом": згідно з положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні" пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Таким чином, у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій заховуються окремо.

Розмір штрафів і пені відповідно до частини другої статті 15 Закону має бути включений до реєстру вимог окремо та задовольнятися у шосту чергу відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 31 Закону.

Станом на момент розгляду справи, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва є кредитором в частині грошових вимог на суму 3 996 270,00 грн. - вимога шостої черги.

Отже, основний податковий борг погашено, залишився тільки борг по штрафу та пені.

Мирова угода в процедурі банкротства - це механізм фінансового оздоровлення не платоспроможного підприємства, яка створює баланс інтересів, воно є підсумком всієї процедури банкротства та результатом всіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкротства.

Відповідно до п. 1 ст. 35 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мирова угода - це домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та розстрочки, а також прощення кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

У разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.

Від імені кредиторів мирову угоду підписує Голова комітету кредиторів.

Згідно ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Як вбачається з матеріалів справи керуючий санацією звертався 18.06.2014, 21.07.2014, 18.12.2014 року до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва з пропозицією від власників ТОВ «ДСЛК» про укладення мирової угоди в процедурі санації боржника з додаванням проекту мирової угоди.

Відповідно до п. 2.5. 1.10 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 27.12.2013 №857 «Про організацію роботи органів доходів і зборів під час підготовки та супроводження справ і ведення претензійно-позовної роботи» укладення мирових угод та подання заяв до суду про відмову від позову здійснюється за процедурою, передбаченою для рішення про цільність за умови направлення до ГУ Міндоходів та/або Департаменту проекту відповідного рішення, попередньо погодженого керівниками зацікавлених (профільних) структурних підрозділів, та проекту мирової угоди або заяви про відмову позову (заяви, подання).

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених вимог Наказу Міністерства доходів і зборів України від 27.12.2013 № 857, відповідачем 1 направлено на адресу ГУ ДФС у м. Києві проект рішення від 23.12.2014 року про затвердження мирової угоди у справі № 5011-15-948-2012 та план щомісячних доходів і видатків ТОВ «ДСЛК» на 2015-2018 роки (а. с. 54-59).

Станом на момент розгляду справи інформація про погодження даного проекту ГУ ДФС у місті Києві рішення до відповідача 2 не надходила

З урахуванням наведених норм права, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва вчинено дії саме з метою забезпечення відновлення платоспроможності ТОВ «ДСЛК», а тому суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача 1 вчинювати додаткові дії спрямовані на погодження мирової угоди від 05.12.2014 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ГУ ДФС у м. Києві не надало відповіді щодо погодження чи відмови від проекту рішення від 23.12.2014 року про затвердження мирової угоди у справі №5011-15-948-2012.

Відповідно до п. 2.5.1.9 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 27.12.2013 № 857 «Про організацію роботи органів доходів і зборів під час підготовки та супроводження справ і ведення претензійно-позовної роботи» за наявності підстав вважати що рішення може бути прийнято на користь платника та є можливість досягнути компромісу на відповідній стадії судового процесу, керівник органу доходів і зборів може прийняти рішення про примирення укладення мирової угоди) в порядку та спосіб, передбачені процесуальним законодавством (за виключенням випадків, коли предмет спору пов'язаний з різним тлумаченням норм права.).

Як зазначалось раніше, відповідно до п. 1 ст. 35 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мирова угода - це домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та розстрочки, а також прощення кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

З цього випливає, що за своєю юридично-правовою природою мирова угода є виключно домовленістю сторін, і не може містити у собі вимог про вчинення певних виконавчих дій та ознак зобов'язального характеру на стадії її укладення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головне Управління ДФС у м. Києві саме погодити мирову угоду від 05 грудня 2014 року з метою забезпечення відновлення платоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК», виходять за межі компетенції суду.

Проте суд вважає за необхідне наголосити, що при отриманні Головним Управлінням ДФС у м. Києві проекту рішення про затвердження мирової угоди, керуючись принципами розумності розгляду заяв, звернень в тому числі і рішення про затвердження мирової угоди відповідачем 2 не вчинено дій щодо розгляду отриманого проекту рішення та прийняття відповідного рішення.

Частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведену процесуальну норму та відсутність в матеріалах справи доказів розгляду Головним Управлінням ДФС у м. Києві проекту рішення про затвердження мирової угоди, скерованого на адресу відповідача 23.12.2015 року суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного Управлінням ДФС у м. Києві щодо розгляду проекту рішення про затвердження мирової угоди та зобов'язати Головне Управлінням ДФС у м. Києві розглянути такий проект рішення про затвердження мирової угоди у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головне Управління ДФС у м. Києві погодити мирову угоду від 05 грудня 2014 року з метою забезпечення відновлення платоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК».

2. Вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного Управлінням ДФС у м. Києві щодо розгляду проекту рішення про затвердження мирової угоди у справі № 5011-15-948-2012.

3. Зобов'язати Головне Управлінням ДФС у м. Києві розглянути проект рішення про затвердження мирової угоди у справі № 5011-15-948-2012 у встановленому законом порядку.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда