Постанова № 43759144, 21.04.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

21 квітня 2015 року Справа № 814/365/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариства з додатковою відповідальністю "Миколаївбудмеханізація", вул. Новозаводська, 13, м. Миколаїв, 54028

до відповідачів1: ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській обл., вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 2: ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2014 р. № 0002922201, В С Т А Н О В И В:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудмеханізація", звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (Відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2014 р. № 0002922201.

Ухвалою від 21.04.2015 р. суд залучив в якості другого відповідача по справі державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Мндоходів у Миколаївській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має всі первинні документи по господарським операціям з контрагентом, а відтак господарські операції між даними суб'єктами господарювання є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на акті перевірки контрагента. На думку позивача, перевірка проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що перевіркою контрагента позивача встановлено відсутність власних основних засобів та інших необоротних активів. Не підтверджено фактичну передачу ТМЦ, робіт та послуг контрагентам-покупцям за лютий-травень 2014 р. Сам акт перевірки ТОВ "ОЛЕУМ-ВІ" відповідач суду не надав.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача Скляров Д.В. не висловив заперечень проти заявленого клопотання.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

З'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У жовтні-листопаді 2014 р. відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 10.11.2014 р. № 5492/14-02-22-01/01273125 (а. с. 19-49).

Під час перевірки встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 165303,00 грн. за березень-травень 2014 р.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2014 р. № 0002922201 на суму 247955,00 грн. (а. с. 16).

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного:

Перевіркою встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "ОЛЕУМ-ВІ" на підставі договорів підряду від 28.02.2014 р. № 360 (роботи з ремонту та технічного обслуговування машин та механізмів), від 01.04.2014 р. № 237/04 (роботи з ремонту покрівлі складських приміщень) і від 05.05.2014 р. № 240/05 (роботи з ремонту покрівлі цеха-модуля). В акті відображено, що позивач надав акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, податкові накладні на придбані послуги. Крім зазначених первинних бухгалтерських документів позивач надав суду банківські виписки про оплату виконаних робіт.

Акт перевірки позивача ґрунтується на акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 02.09.2014 р. № 683/14-03-22-08/36700741 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ОЛЕУМ-ВІ" (код СДРПОУ 36700741) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період лютий-травень 2014 року". Лише на підставі акту перевірки контрагента відповідач робить висновок про те, що діяльність позивача направлена на отримання податкової вигоди по взаємовідносинам з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, та не мають реального характеру. Позивач з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, та формування податкового кредиту та витрат здійснював взаємовідносини з вищевказаним контрагентом без мети реального настання правових наслідків, оформлював документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків. Враховуючи вищенаведене, в межах договорів, укладених з ТОВ "ОЛЕУМ-ВІ", операцій з надання послуг з ремонту транспортних засобів та покрівель приміщень в адресу позивача не відбувалось.

З даного приводу суд зазначає, що можливе порушення податкового законодавства контрагентом позивача не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов'язок і можливості перевіряти добросовісність свого контрагента.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. в п. 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ "ОЛЕУМ-ВІ" досліджували відповідачем і надані суду. В акті перевірки відповідач не зазначив про ненадання первинних бухгалтерських документів або недоліки в їх оформленні.

Вищий адміністративний суд України (постанови від 14.11.2012 р. по справі № 2а-9864/11/2670; від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470) зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

У своєму листі від 02.06.2011 р. № 11/13-11 Вищий адміністративний суд України роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В інформаційному листі від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстрі податкових накладних.

Враховуючи те, що позивачем надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірки судом не досліджувалися, оскільки сторони не надали запиту ДПІ про надання інформації, відповіді на нього, наказу про призначення перевірки і доказів його надсилання та вручення позивачу.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів перед судом законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки перевіркою безпосередньо не досліджувалися господарські операції позивача з ТОВ "ОЛЕУМ-ВІ", письмові заперечення викладені формально і спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 4872,00 грн., що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 24.11.2014 р. № 0002922201.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудмеханізація" (ідентифікаційний код 01273125) судовий збір у сумі 4872,00 грн. з Державного бюджету України.

Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. В. Лісовська