Ухвала суду № 43759084, 22.04.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

22 квітня 2015 року № 813/1247/15

Львівський окружний адміністративний суду в складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Приймака С.І.

представника позивача Пославської О.І.

представника відповідача Мудрака Р.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова до Публічного акціонерного товариства «Львівське АТП - 14630» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Львівське АТП - 14630» про стягнення заборгованості.

Представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначив, що позовними вимогами є стягнення суми заборгованості за період з грудня 2013 року по липень 2014 року. Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Відповідач наголошує, що позовна заява подана позивачем в березні 2015 року, відтак, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, просить суд позовну заяву Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова залишити без розгляду.

Представник позивача заперечила щодо клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, просила відмовити у задоволенні такого, оскільки відповідно до ч. 15 ст. 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, який регламентує часові межі захисту прав і інтересів у сфері публічно-правових відносин. Строк звернення до адміністративного суду встановлено статтею 99 КАС України. Відповідно до частини 1 вказаної статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з грудня 2013 року по липень 2014 року по списку №2. Зазначене сторонами не заперечувалося.

Предметом даного спору є відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії.

Вжите в ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поняття «недоїмка» було визначене у ч. 2 ст. 106, згідно якої недоїмкою вважалася прострочена заборгованість із сплати страхових внесків, тобто суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону. Проте Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове пенсійне страхування» прийнятим у 2010 році виключено перших дев'ять частин ст.. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, визначення поняття «недоїмка» міститься у нормах Податкового кодексу України та в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і нею вважається виключно сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строк, встановлений законом.

Відтак суд приходить до переконання, що поняття «недоїмка» не стосується зобов'язань з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, відповідно підстав застосувати норму ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до правовідносин з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій не має.

Слід зазначити, що витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція), не є страховими внесками, а тому на їх стягнення поширюється загальний строк позовної давності, що встановлений КАС України та становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 6.8 Інструкції (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Вищенаведені норми дають підстави для формування висновку, що у разі, якщо підприємство до 25-го числа відповідного місяця не вносить суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з 26-го числа цього ж місяця в уповноваженого органу Пенсійного фонду України виникає право на стягнення цих витрат з підприємства. Розмір такого відшкодування визначається у відповідних розрахунках до 20 січня поточного року, або протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

При цьому бездіяльність органу Пенсійного фонду України, як то невчасне направлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не може бути підставою для поновлення позивачу пропущених строків звернення до суду, оскільки 26-го числа кожного місяця позивачу було відомо про несплату підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, однак не вжито жодних заходів з цього приводу.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова звернулось з адміністративним позовом лише 16 березня 2015 року, тобто з пропуском строку, встановленого ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем в позовній заяві не наведено доводів в підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, а саме, існування обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, доказів, які б свідчили про існування таких обставин позивачем.

Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (ч.2 ст.100 КАС України).

З огляду на встановлений на підставі викладених в позовній заяві доводів та доданих до нього матеріалів і з врахуванням положень законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, доведений факт невчасного звернення Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова до суду із даним позовом про стягнення боргу, а також відсутність підстав вважати причини пропуску строку поважними, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Клопотання представника відповідача задовольнити.

2. Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова до Публічного акціонерного товариства «Львівське АТП - 14630» про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст.254 КАС України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 24 квітня 2015 року.

Суддя Костецький Н.В.