Постанова № 43758588, 16.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 р. Справа № 804/3371/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Гончарової В.Г.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: Іванченко І.С., Васюченка Ю.В.,

третьої особи: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5

про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, в якому просив: визнати незаконними дії відповідача щодо звільнення позивача з посади начальника відділу оцінки та списання державного майна Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області; визнати незаконним наказ відповідача №23-к від 09.02.2015р. про звільнення позивача з вказаної посади; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу оцінки та списання державного майна Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту поновлення на роботі та моральну шкоду у розмірі 1000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач працював у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Дніпропетровській області ще з листопада 2012 року. Первинно він був прийнятий на посаду заступника начальника відділу оціночної діяльності. Означений відділ в подальшому було виведено із штатного розпису у зв'язку із проведенням заходів щодо скорочення чисельності і штату та реорганізацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області. В ході такої реорганізації також було утворено та введено в штатний розпис новий відділ оцінки та списання державного майна, на посаду начальника якого і був призначений ОСОБА_1 шляхом укладення з ним договору на невизначений строк. Оскаржуваним наказом відповідача №23-к від 09.02.2015р. позивача було звільнено з займаної посади з посланням на п.1 ст.40 КЗпП України, а також на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. у справі №804/16404/14. Однак, наведені підстави не можуть вважатися належними підставами для звільнення, оскільки на час роботи позивача на вказаній посаді жодних змін в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників не відбувалося, що унеможливлює застосування у такому випадку п.1 ст.40 КЗпП України. Щодо вищеозначеного судового рішення, то ним було зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області допустити ОСОБА_5 до роботи на посаді начальника відділу оціночної діяльності, хоча на час ухвалення цього рішення такого відділу фактично не існувало. На посаді начальника відділу оцінки та списання державного майна Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області ОСОБА_5 ніколи не працювала і суд не визнавав за нею переважного права на зайняття цієї посади. Не заважаючи на це, відповідач, посилаючись на необхідність виконання вказаного судового рішення, попередив позивача про можливість звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України та запропонував інші посади, а після відмови від їх зайняття звільнив позивача, чим грубо порушив його право на працю. Крім того, мали місце порушення процедури надання згоди профспілковим комітетом, членом якого є позивач, на його звільнення з займаної посади, зокрема, щодо забезпечення ОСОБА_1 можливості реалізації свого права на участь у розгляді такого питання його адвоката. Незаконним звільненням позивачеві була заподіяна моральна шкода, що полягає у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв'язків, зниженні матеріального стану родини позивача, єдиним годувальником якої є саме він, а також у необхідності вжиття додаткових зусиль для організації власного життя. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює у 1000,00грн. Також позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту поновлення на роботі в порядку приписів ст.235 КЗпП України.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач первинно був прийнятий на роботу у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на посаду заступника начальника відділу оціночної діяльності згідно строкового трудового договору на час відпустки ОСОБА_6 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до моменту фактичного виходу ОСОБА_6 із зазначеної відпустки. При цьому начальником відділу оціночної діяльності на той час працювала ОСОБА_5, якій наказом від 28.10.2013р. №369-к також була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В подальшому було видано накази Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 25.04.2014р. №115-к «Про проведення заходів щодо скорочення чисельності і штату та реорганізацію Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області» та від 23.05.2014р. №131-к «Про введення в дію організаційно-штатної структури та штатного розпису Регіонального відділення», згідно яких фактично було проведено зміну структури Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з перейменуванням окремих відділів без змін напрямку роботи та повноважень, та здійснено скорочення чисельності і штату з порушеннями вимог чинного трудового законодавства. При цьому проведення реорганізації Регіональних відділень Фонду державного майна України не передбачалося ні постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2014р. №85, ні наказом Фонду державного майна України від 10.04.2014р. №48-р, на виконання яких видавалися накази Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 25.04.2014р. №115-к та від 23.05.2014р. №131-к. Так, зокрема, згідно наказу від 23.05.2014р. №131-к було виведено із штатного розпису відділ оціночної діяльності та введено в штатний розпис відділ оцінки та списання державного майна. При цьому всі працівники відділу оціночної діяльності, окрім ОСОБА_5, були переведені на аналогічні посади у відділі оцінки та списання державного майна. В тому числі і ОСОБА_1 був переведений на посаду заступника начальника відділу оцінки та списання державного майна згідно строкового трудового договору на час відпустки ОСОБА_6 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до моменту фактичного виходу ОСОБА_6 із зазначеної відпустки, оскільки ОСОБА_6 також була переведена з посади заступника начальника відділу оціночної діяльності на посаду заступника начальника відділу оцінки та списання державного майна. Однак, наказом від 23.06.2014р. №230-к ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника відділу оцінки та списання державного майна безстроково, без урахування при цьому трудових прав ОСОБА_5, право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку якої забезпечується згідно ст.2 Закону України «Про відпустки» гарантованим наданням відпустки відповідної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади). Тому після виходу з відпустки ОСОБА_5 була позбавлена можливості приступити до роботи. Разом з тим, нею було подано позов до суду і рішенням у справі №804/16404/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд зобов'язав Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області допустити ОСОБА_5 до роботи на посаді начальника відділу оціночної діяльності. На виконання цього судового рішення відповідач допустив ОСОБА_5 до роботи та за її заявою здійснив її переведення на посаду начальника відділу оцінки та списання державного майна. Проте через призначення на цю посаду ОСОБА_1 всупереч трудовому законодавству не за строковим трудовим договором, а на невизначений строк, утворилася зайва кількість працівників на цій посаді, що утворилась штучно. З метою приведення чисельності працівників до штатного розпису, на виконання постанови суду у справі №804/16404/14, в порядку приписів ст.49-2 КЗпП України позивач 13.11.2014р. був попереджений про звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, а також йому було запропоновано працевлаштування на одній з вакантних посад. Позивач від такого працевлаштування відмовився. У зв'язку із цим, а також з урахуванням згоди профспілкового комітету на звільнення позивача, відповідачем було видано наказ №23-к від 09.02.2015р. про звільнення позивача з посади начальника відділу оцінки та списання державного майна, який є законним та скасуванню не підлягає. При цьому профспілковим комітетом надавалася позивачу можливість взяти учать у його засіданні з вирішення питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1, а також можливість запросити на це засідання свого адвоката, проте позивач цим не скористався.

Представники відповідача у судовому засіданні також заперечували проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 також заперечувала проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на ті ж обставини, що і відповідач.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №387-к від 20.11.2012р. був призначений на посаду заступника начальника відділу оціночної діяльності з 20.11.2012р., за конкурсом, з випробувальним терміном 2 місяця, згідно з строковим трудовим договором на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_6, до моменту фактичного виходу ОСОБА_6 із зазначеної відпустки (а.с.8, 39-42).

При цьому начальником відділу оціночної діяльності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, заступником якого був позивач, працювала з 12.03.2012р. ОСОБА_5, якій згідно наказу від 28.10.2013р. №369-к на підставі приписів ст.18 Закону України «Про відпустки» була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28.10.2013р. по 01.08.2016р. (а.с.82,83).

Судом також встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014р. №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів виконавчої влади, інших державних органів» Фондом державного майна України був виданий наказ від 17.04.2014р. №48-р «Про затвердження граничної чисельності працівників регіональних відділень Фонду державного майна України», пунктом 2 якого начальників регіональних відділень було зобов'язано затвердити нову структуру Регіональних відділень, оптимізувавши з урахуванням скорочення чисельності працівників (а.с.105).

Як вбачається з матеріалів справи, задля виконання вищенаведених нормативних актів начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області було видано наказ від 25.04.2014р. №115-к «Про проведення заходів щодо скорочення чисельності і штату та реорганізацію Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області», яким, зокрема, затверджено план заходів, пов'язаних із скороченням чисельності і штату та реорганізацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, а також наказ від 23.05.2014р. №131-к «Про введення в дію організаційно-штатної структури та штатного розпису Регіонального відділення», яким було введено і дію з 23.05.2014р. організаційно-штатну структуру та штатний розпис Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, затверджені заступником голови Фонду державного майна України 21.05.2014р., зокрема, виведено із штатного розпису відділ оціночної діяльності - 7 посад (п.2.2) та введено в штатний розпис відділ оцінки та списання державного майна - 7 посад: начальник відділу -1 посада, заступник начальника відділу - 1 посада, головний спеціаліст - 3 посади, провідний спеціаліст - 1 посада, старший інспектор - 1 посада (п.3.2) (а.с.102-104,142-145).

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 27.05.2014р. №177-к на виконання наказу від 23.05.2014р. №131-к «Про введення в дію організаційно-штатної структури та штатного розпису Регіонального відділення» ОСОБА_1 був переведений з посади заступника начальника відділу оціночної діяльності на посаду заступника начальника відділу оцінки та списання державного майна з 26.05.2014р. за його згодою згідно з строковим трудовим договором, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_6, до моменту фактичного виходу ОСОБА_6 із зазначеної відпустки (а.с.81).

При цьому судом встановлено, що інші робітники, які працювали разом із позивачем у відділі оціночної діяльності, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були переведені на відповідні посади у відділі оцінки та списання державного майна згідно наказів від 27.05.2014р. №176-к, від 26.05.2014р. №140-к та від 26.05.2014р. №141-к відповідно (а.с.88-91).

В подальшому наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 23.06.2014р. №230-к ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу оцінки та списання державного майна з 23.06.2014р. безстроково (а.с.80).

Разом з тим, питання про переведення начальника відділу оціночної діяльності ОСОБА_5, яка станом на той час перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вирішено не було.

При цьому 10.09.2014р. ОСОБА_5 подала до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області заяву, в якій просила вважати її ставшою до роботи з 01.10.2014 р. з відпустки по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку.

Листом від 01.10.2014р. №18-15-06005 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_5 про те, що посаду начальника відділу оцінки та списання державного майна займає ОСОБА_1, призначений попереднім керівником не на час соціальної відпустки, а безстроково, який відсутній на роботі у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю та запропоновано позивачу здійснити вирішення питань трудових відносин після виходу ОСОБА_1, або в судовому порядку.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. у справі №804/16404/14 за позовом ОСОБА_5 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання незаконними дій, визнання незаконним наказу, визнання переважного права, поновлення на посаді, було встановлено, що у зв'язку із скороченням штату, чисельності працівників та реорганізацією відділів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області листом відповідача від 02.06.2014р. №18-15-03273 ОСОБА_5 було запропоновано з'явитись до відділу персоналу та мобілізаційної роботи (факт отримання вказаного листа ОСОБА_5 не заперечувався), однак, цей лист не містив пропозиції займати будь-яку посаду в Регіональному відділенні, таку пропозицію мітив наступний лист відповідача від 19.06.2014р. №18-15-03603, яким ОСОБА_5 було запропоновано посаду начальника відділу продажу об'єктів малої приватизації та контролю виконання умов договорів купівлі-продажу, однак, цей лист не був отриманий нею, а до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області повернувся конверт з позначкою про повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання. В обґрунтування неможливості отримання листа ОСОБА_5 були надані проїзний документ від 04.07.2014 р. на ім'я ОСОБА_5 та міграційну картку про перебування в Республіці Білорусь з 22.06.2014р. по 04.07.2014р. З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про не вчинення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області належним чином передбачених законодавством дій щодо пропонування ОСОБА_5 інших посад у зв'язку із скороченням штату, чисельності працівників та реорганізацією відділів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (а.с.47-49).

Означеним судовим рішенням позов ОСОБА_5 було задоволено частково та зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області допустити ОСОБА_5 до роботи на посаді начальника відділу оціночної діяльності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області. Такого рішення суд дійшов, вийшовши за межі позовних вимог, з огляду на необхідність повного захисту прав та законних інтересів позивача та з урахуванням того, що права ОСОБА_5 були порушені саме не допущенням її до роботи, до якої вона не могла приступити, хоча мала намір вийти з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак, не мала такої можливості через те, що посада, яку займала ОСОБА_5 - начальник відділу оціночної діяльності - скорочена, а новоутворена посада начальника відділу оцінки та списання державного майна - зайнята іншою особою, а саме ОСОБА_1

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. у справі №804/16404/14 набрала законної сили 16.12.2014р.

В силу приписів ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №804/16404/14 не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи, оскільки в ній беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

На виконання вищеозначеного судового рішення наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 13.11.2014р. №411-к ОСОБА_5 була допущена до роботи в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на посаді начальника відділу оціночної діяльності з 14.11.2014р. (а.с.84).

Крім того, 13.11.2014р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області попередило ОСОБА_1 про можливе звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України через 2 місяці після ознайомлення з цим попередженням та у зв'язку із виконанням постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. у справі №804/16404/14 з метою приведення чисельності працівників у відповідіність до штатного розпису, затвердженого Фондом державного майна України 21.05.2014р., а також запропонувало позивачеві на вибір інші посади в цій установі (а.с.94, 95).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 14.11.2014р. №413-к ОСОБА_5 згідно приписів ст.ст.179, 181, 184 КЗпП України та ст.2 Закону України «Про відпустки», була переведена з посади начальника відділу оціночної діяльності на посаду начальника відділу оцінки та списання державного майна, за її згодою, з 14.11.2014р. (а.с.85).

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 14.11.2014р. №414-к ОСОБА_5, начальнику відділу оцінки та списання державного майна, була надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14.11.2014р.

За таких обставин, склалася ситуація, коли на одну посаду фактично було призначено дві особи, через що виникла зайва кількість працівників.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 09.02.2015р. №23-к ОСОБА_1 на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. у справі №804/16404/14, з метою приведення чисельності працівників у відповідність до штатного розпису Регіонального відділення, затвердженого Фондом державного майна України 21.05.2014р., у зв'язку із відмовою позивача від запропонованих йому посад, було звільнено з посади начальника відділу оцінки та списання державного майна з 09.02.2015р. згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.15).

Так, п.1 ст.40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Приписами ч.ч.1-3 ст.43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Згідно положень ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, пропозиції іншої роботи на тому ж підприємстві, установі, організації, врахування переважного права на залишення на роботі, надання згоди профспілкового органу на звільнення тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Водночас відповідно до частин 2,4 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. При цьому не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Так, ч.3 ст.179 КЗпП України та ч.1 ст.18 Закону України «Про відпустки» встановлено, що після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

При цьому згідно ч.3 ст.2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом, та забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Відповідно до ст.182 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Збереження місця роботи (посади) за працівницею, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, обумовлює строковість трудового договору для працівника, якого роботодавець має право прийняти на роботу на період відсутності основної працівниці або перевести тимчасово на цю посаду за його згодою.

Наведені обставини відображаються у наказі про тимчасове переведення або прийняття на роботу такого працівника, з яким укладається строковий трудовий договір на час відпустки для догляду за дитиною основної працівниці до дня її фактичного виходу з такої відпустки.

Приписами ч.3 ст.184 КЗпП України встановлено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Досліджені судом вищенаведені обставини справи свідчать про те, що фактично мало місце порушення трудових прав ОСОБА_5, яка перебувала в відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а, отже, мала право на збереження за нею посади, на якій вона працювала до цієї відпустки, однак, була його позбавлена через не дотримання відповідачем приписів ст.ст.42, 32, 49-2, 184 КЗпП України та ст.2 Закону України «Про відпустки», а також через призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу оцінки та списання державного майна всупереч чинному трудовому законодавству не за строковим трудовим договором, а безстроково. Порушене право ОСОБА_5 було відновлено судовим рішенням у справі №804/16404/14, яким Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області було зобов'язано допустити її до роботи, а також переведенням на посаду начальника відділу оцінки та списання державного майна цього Регіонального відділення.

При цьому суд також зважає на звернення Дніпропетровської обласної профспілкової організації працівників державних установ від 13.08.2014р. №57 та Фонду державного майна України від 05.12.2014р. №10-09-16918, якими Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області було вказано на необхідність врегулювання ситуації, що склалася внаслідок видання начальником цього Регіонального відділення ОСОБА_9 наказу від 25.04.2014р. №115-к «Про проведення заходів щодо скорочення чисельності і штату та реорганізацію Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області», в той час, як постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2014р. №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів виконавчої влади, інших державних органів» та наказом Фонду державного майна України від 17.04.2014р. №48-р «Про затвердження граничної чисельності працівників регіональних відділень Фонду державного майна України», на виконання яких приймався наказ від 25.04.2014р. №115-к, проведення реорганізації Регіональних відділень Фонду державного майна України не передбачалося. Водночас згідно наказу від 25.04.2014р. №115-к фактично було проведено зміну структури Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з перейменуванням окремих відділів без змін напрямку роботи та повноважень, а також скорочення посад у відділах Регіонального відділення, незважаючи на те, що потрібно було вивільнити 16 посад при наявних 27 вакантних посадах. Така робота була проведена з порушенням вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» через не попередження профспілкової організації за 3 місяці про зміни в організації праці та про наступне скорочення, а також з порушенням приписів ст.ст.42, 32, 49-2 КЗпП України у зв'язку із незабезпеченням переважного права на зайняття посад, не попередженням за два місяці працівників ані про зміну істотних умов праці, ані про скорочення посад з можливим наступним звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.78).

Дійсно, з наданих відповідачем посадових інструкцій начальника відділу оціночної діяльності та начальника відділу оцінки та списання державного майна, а також положень про ці відділи вбачається, що фактично відбулося перейменування вказаного відділу без змін напрямку його роботи, функцій та повноважень (а.с.96-101,157-162).

Як зазначалося вище, через призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу оцінки та списання державного майна Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з порушеннями норм трудового права безстроково, а також у зв'язку із призначенням на цю посаду ОСОБА_5 задля поновлення порушених трудових прав останньої, в Регіональному відділенні виникла зайва кількість працівників, що утворилася штучно. Тому з метою приведення чисельності працівників до штатного розпису ОСОБА_1 було попереджено про можливе звільнення в порядку приписів ст.49-2 КЗпП України та запропоновано йому інші посади.

Судом встановлено та позивачем не заперечується, що він не погодився з переведенням його на запропоновані посади.

Також судом встановлено, що на дотримання вимог ст.43 КЗпП України 22.12.2014р. начальник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернувся до профспілкового комітету цього Регіонального відділення із поданням про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 (а.с.106).

Позивач був запрошений на засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації на 30.12.2014р. листом від 29.12.2014р. (а.с.175).

На вказаний лист ОСОБА_1 було подано заяву від 30.12.2014р., в якій значилося, що позивач бажає, щоб від його імені на засіданні виступав адвокат, який у зв'язку із зайнятістю 30.12.2014р. не може прибути на засідання профспілкового комітету, через що ОСОБА_1 просив перенести засідання на 05.01.2015р. На задоволення вказаної заяви засідання було перенесено на 05.01.2015р. (а.с.163,173,174).

Однак, 05.01.2015р. позивач на засідання профспілкового комітету не з'явився, не подавши жодної заяви, тому засідання було відкладено на 12.01.2015р., про що ОСОБА_1 повідомлено телеграмою (а.с.164).

Проте, 12.01.2015р. позивач знову не з'явився на засідання профспілкового комітету, однак повідомив у телефонному режимі про неможливість бути на ньому присутнім у зв'язку із хворобою, через що засідання було відкладено до моменту одужання ОСОБА_1 (а.с.165).

Після одужання позивача та в день виходу його на роботу, а саме 03.02.2015р. ОСОБА_1 було запрошено на наступне засідання профспілкового комітету, яке було призначене на 03.02.2015р. (а.с.172).

Як вбачається з протоколу засідання профспілкового комітету №І від 03.02.2015р., позивач прибув на це засідання без представника та оголосив заяву, в якій просив знову перенести засідання профспілкового комітету у зв'язку із перебуванням його адвокату у службовому відрядженні, при цьому позивач не повідомив профспілковому комітету прізвище адвоката, зазначивши, що може його змінити в будь-який час, а також не надав копію договору з адвокатом, а після відхилення вказаної заяви не забажав бути присутнім на засіданні профспілкового комітету та покинув зал засідань, тому подання адміністрації про розірвання трудового договору з працівником ОСОБА_1 було розглянуто за відсутності позивача. За результатами розгляду означеного подання одноголосно було постановлено надати попередню згоду на звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.168-171).

Про надання згоди профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області було повідомлено листом від 04.02.2015р. (а.с.176).

За наведених обставин, суд відхиляє доводи позивача відносно того, що мало місце порушення процедури надання згоди профспілковим комітетом, членом якого є позивач, на його звільнення з займаної посади, зокрема, щодо забезпечення ОСОБА_1 можливості реалізації свого права на участь у розгляді такого питання його адвоката, оскільки з вище зазначеного вбачається, що засідання профспілкового комітету неодноразово відкладалися саме на задоволення звернення позивача про участь у таких засіданнях його представника, при цьому приписами ст.43 КЗпП профспілковому комітету надано право розглядати подання про звільнення працівника без участі останнього у разі повторної неявки такого працівника (його представника) без поважних причин, що у даному випадку і здійснив профспілковий комітет.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення позивача було здійснено з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова