Постанова № 43758480, 09.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 р. Справа № 804/3301/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Марганецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Марганецький міський центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 6679, 28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач звернулась до Марганецького міського центру зайнятості як шукаюча роботу та 11.03.2014 р. отримала статус безробітного, відповідачу було призначено допомогу по безробіттю. Центром зайнятості 29.01.2015 р. отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яким підтверджено що ОСОБА_1 з 19.02.2004 р. зареєстрована як приватний підприємець. Таким чином, перебуваючи на обліку в Марганецькому міському центрі зайнятості як безробітна відповідач не повідомила центр зайнятості про провадження підприємницької діяльності та належить до зайнятого населення відповідно до ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI). Позивачем вказано, що ОСОБА_1 порушила умови реєстрації в центрі зайнятості, внаслідок чого під час перебування на обліку у центрі зайнятості в період з 11.03.2014 р. по 30.01.2015 р. відповідач незаконно отримала допомогу по безробіттю в сумі 6679, 28 грн. 02.02.2015 р. відповідачу під особистий підпис надано лист № 153 від 31.01.2015 р. про повернення коштів у розмірі 6679, 28 грн., проте добровільно у встановлений строк сума заборгованості відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення позивача до суду. Представником позивача направлено до суду клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у справі доказами.

На адресу відповідача судом направлено повістку про виклик у судове засідання, призначене на 09.04.2015 р., яка була отримана відповідачем 31.03.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Згідно до ст. 35 КАС України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулась до Марганецького міського центру зайнятості із заявою від 11.03.2014 р. про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону № 5067-VI та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III (далі - Закон № 1533-ІІІ).

Поданою заявою відповідач підтвердила, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, в тому числі, не забезпечує себе роботою самостійно, не є суб'єктом підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не отримує, відповідачу не призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Наказом Марганецького міського центру зайнятості від 11.03.2014 р. № НТ140311 ОСОБА_1 було надано статус безробітного, наказом № НТ140318 з 18.03.2014 р. призначено допомогу по безробіттю.

У відповідності до Закону № 1533-ІІІ та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.03.2009 р. за № 232/16248 з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття проведено звірку (перевірку) достовірності даних, які є підставою для надання ОСОБА_1 статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення.

За результатами перевірки складено акт № 12 від 30.01.2015 р. розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону № 1533-III та встановлено, що ОСОБА_1 згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 19.02.2004 р. зареєстрована як приватний підприємець. Отже, ОСОБА_1 має переплату допомоги по безробіттю з 11.03.2014 р. по 30.01.2015 р. у розмірі 7182, 20 грн. Сума не перерахованих до банку коштів ОСОБА_1 - 502, 92 грн. Сума, що підлягає поверненню відповідачем складає 6679, 28 грн.

Наказом Марганецького міського центру зайнятості від 30.01.2015 р. № НТ150130 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їх статусу безробітного, призначено виплату матеріального забезпечення.

30.01.2015 р. позивачем видано наказ № 50 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 у розмірі 6679, 28 грн., а 31.01.2015 р. складено претензію № 153, в якій відповідачу до сплати виставлена вказана сума, яка була отримана відповідачем особисто 02.02.2015 р.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до положень ст. 1 Закону № 5067-VI, безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Частиною 3 ст. 3 Закону № 5067-VI передбачено, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Згідно до п. 1 ст. 4 Закону № 5067-VI, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1533-ІІІ, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Статтею 36 Закону № 1533-ІІІ визначено права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб. Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з

цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не надано позивачу інформації щодо реєстрації її з 19.02.2004 р. як фізичної особи-підприємця.

У відповідності до п.п. 14.226 п. 14.1 ст. 226 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд доходить до висновку, що особа, зареєстрована як фізична особа-підприємець, належить до осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, тобто відноситься до зайнятого населення і не може бути визнана безробітною.

Таким чином, на час реєстрації в Марганецькому міському центрі зайнятості відповідач відносилась до категорії зайнятого населення згідно п. 1 ст. 4 Закону № 5067-VI, була самозайнятою особою.

В пункті 8 ч. 1 ст. 45 Закону № 5076-VI зазначено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 31 Закону № 1533-III визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 14.12.2000 р., якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що наказ Марганецького міського центру зайнятості № 50 від 30.01.2015 р. про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 є правомірним, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи кошти у сумі 6679, 28 грн. відповідачем не повернуто.

З огляду на сукупність викладених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги Марганецького міського центру зайнятості є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) на користь Марганецького міського центру зайнятості кошти в загальній сумі 6679 (шість тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 28 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Неклеса