Ухвала суду № 43758151, 16.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Шаховніна М.О.

№ 22-ц/796/21/2015 Доповідач - Борисова О.В.

Справа №758/4651/13-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Кутц А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1, приватного підприємства «Мрія Імпекс» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ПАТ «КБ «Експобанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ПП «Мрія Імпекс» про стягнення заборгованості.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року позов ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1, ПП «Мрія Імпекс» про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП «Мрія Імпекс» на користь ПАТ «КБ «Експобанк» 26567191,92 грн.

Вирішено питання стосовно судових витрат.

В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційнускаргу в якій просив скасувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_1, як солідарного боржника на користь ПАТ «КБ «Експобанк» 26567191,92 грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ПП «Мрія Імпекс» на користь ПАТ «КБ «Експобанк» 26567191,92 грн.

Посилається на те, що договір поруки є припиненим згідно з ч.4 ст.559 ЦК України так як строк дії договору встановлювався до 22 лютого 2011 року, а тому кредитор повинен був протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явити вимоги до поручителя.

Зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не надавала згоду на укладення договору поруки його дружина ОСОБА_3

Вказує, що ОСОБА_1 не підписував договір поруки та додаткові угоди.

Також зазначає, що суд першої інстанції не дослідив розмір заборгованості за кредитом, пені та штрафів.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Позивач та відповідач ПП «Мрія Імпекс» в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з презумпції правомірності правочину встановленої статтею 204 ЦК України та з того, що відповідачі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконали, заборгованість у повному обсязі не погашена, а тому вони мають відповідати за зобов'язаннями солідарно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «КБ «Експобанк» є правонаступником ВАТ «КБ «Експобанк».

22 лютого 2008 року між ВАТ «КБ «Експобанк» та ПП «Мрія Імпекс» був укладений договір кредитної лінії № 54 ( том 1 а. с. 11-13), за яким позивач надав ПП «Мрія» кредит в розмірі 15000000 грн., терміном дії з 22 лютого 2008 року по 22 лютого 2011 року з процентною ставкою за користування кредитом 20% річних, в свою чергу останній зобов'язався повернути кредит в строки та сплачувати відсотки на умовах, визначених договором.

До вказаного договору ПАТ «Експобанк» та ПП «Мрія Імпекс» укладалися угоди №1 від 28 лютого 2008 року, № 2 від 27 лютого 2008 року, № 3 від 28 лютого 2008 року, № 4 від 27 березня 2008 року, № 5 від 29 травня 2008 року, № 6 від 29 липня 2008 року, № 7 від 20 серпня 2008 року, № 8 від 29 грудня 2008 року, № 9 від 28 січня 2009 року, № 10 від 26 лютого 2009 року, № 11 від 31 березня 2009 року, № 12 від 29 квітня 2009 року, № 13 від 29 травня 2009 року, № 14 від 26 червня 2009 року, № 15 від 29 липня 2009 року, № 16 від 28 серпня 2009 року, № 17 від 29 вересня 2009 року, № 18 від 27 жовтня 2009 року, № 19, 20 від 30 листопада 2009 року, № 21 від 30 грудня 2009 року, № 22, 23 від 29 січня 2010 року, № 24,25 від 26 лютого 2010 року, № 26 від 29 березня 2010 року, № 27 від 31 березня 2010 року, № 28, 29 від 30 квітня 2010 року, № 30 від 12 травня 2010 року, № 31 від 31 травня 2010 року, № 32 від 31 серпня 2010 року, № 33 від 09 вересня 2010 року, № 34 від 30 вересня 2010 року, № 35 від 29 жовтня 2010 року, № 36 від 22 грудня 2010 року, № 37 від 31 березня 2011 року, № 38 від 30 серпня 2011 року, № 39 від 31 січня 2012 року (том 1 а.с. 13, 15, 17, 19-55).

Угодами № 40 від 22 лютого 2012 року та № 42 від 15 травня 2012 року було змінено договір кредиту від 22 лютого 2008 року, а саме п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 3.4.4. (том 1 а.с. 56-58).

Відповідно до даних угод банк надав позичальнику ПП «Мрія Імпекс» кредит у сумі 20100000 грн., з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 13% річних, з терміном повернення не пізніше 20 лютого 2013 року.

Так, угодою № 42 від 15 травня 2012 року змінено пункт 3.4.4. договору кредиту від 22 лютого 2008 року №54 та викладено в наступній редакції: «забезпечити сплату процентів за користування кредитом на рахунок процентів банку відповідно до встановленої процентної ставки не пізніше 20 лютого 2013 року. Проценти за користування кредитом нараховуються на розрахунковий період з першого по останнє число поточного місяця. Остаточний розрахунок по процентах провадиться одночасно з погашенням кредиту у строки, що зазначені у цьому договорі. Проценти нараховуються виходячи із фактичної кількості днів у місці та фактичної кількості днів у році 365 (366) днів. День видачі та погашення кредиту вважається одним днем. Проценти по кредиту нараховуються на фактичну суму строкової заборгованості».

Пунктом 4.3. договору кредитної лінії передбачено, що за нецільове використання кредиту та/або порушення п. 3.4.6 цього договору позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20% від суми коштів, що використані не за цільовим призначенням.

Згідно п. 4.1 кредитного договору за несвоєчасне повернення кредиту та/або перерахування процентів за користування кредитами позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості за кредитами або по несплаченим процентам за кожний день прострочки та штраф у розмірі 20% від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення.

В якості забезпечення виконання вимог кредитора 17 листопада 2010 року до кредитного договору було укладено договір поруки між позивачем, поручителем ОСОБА_1 та ПП «Мрія Імпекс», згідно з яким поручитель ОСОБА_1 відповідає перед кредитором як солідарний боржник у повному обсязі, як і позичальник, зокрема, за повернення кредиту у сумі 15000000 грн. у встановлений договором кредиту термін, сплату процентів за користування кредитом у розмірі визначеному договором кредиту, комісій, неустойки у випадках та розмірі, що передбачені договором кредиту.

Угодою від 15 травня 2012 року, укладеною між позивачем, ОСОБА_1 та ПП «Мрія Імпекс», змінено договір поруки від 17 листопада 2010 року та викладено п.1.2. у наступній редакції: «поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у повному обсязі, як і позичальник, зокрема, за повернення кредиту у сумі 20100000 грн. у встановлений договором кредиту термін, сплату процентів за користування кредитом у розмірі визначеному договором кредиту, комісій, неустойки у випадках та розмірі, що передбачені договором кредиту».

При цьому договором поруки від 17 листопада 2010 року визначено, що договір кредиту - це договір кредиту від 28 лютого 2008 року №54, що укладений між кредитором та позичальником, а також усі угоди, що укладені та будуть у майбутньому укладені до зазначеного договору.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За змістом ч.ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання належним чином та надав ПП «Мрія Імпекс» кредитні ресурси в повному обсязі (том 1 а.с. 14, 16, 18, 59). Проте останній отримавши кредитні кошти, свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом тасплати відсотків, не виконав, а тому у відповідачів виникла заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача станом на 21 березня 2013 року становить 26567191,92 грн., з яких: 20100000 грн. - заборгованість за кредитом; 1829048,06 грн. - прострочена заборгованість по процентам; 231287,67 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 21046,58 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 21 лютого 2013 року по 20 березня 2013 року; 4020000 грн. - штраф за несвоєчасне повернення кредиту; 365809,61 грн. - штраф за несвоєчасну сплату процентів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що відповідачами умови договору не виконуються належним чином, а тому останні повинні солідарно відповідати перед позивачем по своїм зобов'язанням та з останніх підлягає стягненню заборгованість в розмірі 26567191,92 грн.

Доводи апелянта про те, що в порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не надавала згоду на укладення договору поруки його дружина ОСОБА_3 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Положення ст.65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що с у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для другого із подружжя, а лише для позичальника як сторони договору (ч.1 ст. 1054 ЦК України).

Щодо договору поруки, то відповідно до ст.553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Тобто порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому до таких правовідносин норми ст. 65 СК України не застосовуються.

Крім того, згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір поруки недійсним судом не визнавався, а тому підлягає виконанню сторонами правочину.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не підписував договір поруки, оскільки згідно висновку повторної судово-почеркознавчої експертизи від 06 лютого 2015 року № 19/7-1315, проведеної Державним науково-дослідного експертно-криміналістичного центром (Експертна служба МВС України) встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі поруки від 17 листопада 2010 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Експобанк», виконаний самим ОСОБА_1 Підпис від імені ОСОБА_1 в угоді від 15 травня 2012 року до договору поруки від 17 листопада 2010 року, укладеній між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Експобанк», виконаний самим ОСОБА_1

Правильність висновків проведеної експертизи підтвердила допитана в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_4

При цьому колегія суддів не приймає до уваги висновок експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз від 26 червня 2014 року №3317/3318/14-32, оскільки він суперечить іншим матеріалам справи, крім того допитана в судовому засіданні апеляційного суду судовий експерт ОСОБА_5 пояснила, що нею не були взяті до розгляду всі документи, які знаходяться в матеріалах цивільної справи та які містили вільні та умовно-вільні зразки підпису ОСОБА_1

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що договір поруки є припиненим згідно з ч.4 ст.559 ЦК України так як строк дії договору встановлювався до 22 лютого 2011 року виходячи з наступного.

За змістом ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з вимогою до поручителя, якою може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку. Зазначене положення ч.4 ст.559 ЦК України при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п.3.4.4 кредитного договору від 22 лютого 2008 року, зі змінами внесеними додатковою угодою №42 від 15 травня 2012 року кінцевий строк сплати кредиту та процентів за користування кредитом за кредитним договором є 20 лютого 2013 року.

Тому, у даній справі днем настання строку виконання основного зобов'язання є 20 лютого 2013 року, а строк для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя, буде починати відраховуватися з 21 лютого 2013 року.

21 лютого 2013 року позивачем направлялась ПП «Мрія Імпекс» повідомлення-вимога про повернення банку в повному обсязі кредиту, нарахованих за його користування процентів, нарахованих пені та штрафних санкцій, що в сумі становить 26323869,60 грн.

Цього ж дня банком направлялось ОСОБА_1 іпотечне повідомлення згідно з яким станом на 21 лютого 2013 року загальна заборгованість позичальника за договором кредиту становить 26323869,60 грн. та повідомлено ОСОБА_1, що банк має намір здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку встановленому іпотечним договором та чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду 29 березня 2013 року, тобто, кредитор пред'явив до ОСОБА_1 як до поручителя відповідні вимоги у передбачений законом шести місячний строк.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не дослідив розмір заборгованості за кредитом, пені та штрафів колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України доказів на спростування правильності проведених позивачем розрахунків не надав.

Колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення відповідно до ст.212 ЦПК України суд першої інстанції оцінив докази з урахуванням вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин ухвалив рішення відповідно до заявлених позовних вимог.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: