Рішення № 43758121, 17.03.2015, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/1415/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Притула Н.Г.

Доповідач - Кабанченко О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М.,

Желепи О.В.

при секретарі - Осмолович В.С

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 серпня 2013 року

в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєрькова Наталія Володимирівна про стягнення грошових коштів.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 8 серпня 2013 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму в розмірі 332 640 грн. та 3 219 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 штрафу у розмірі 166 320 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у вимогах про стягнення з ОСОБА_2 штрафу. Вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині є незаконним, необґрунтованим,, що не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що рішення про стягнення штрафу в розмірі 166 320 грн. є помилковим, оскільки позивачем не було надано доказів наявності у діях відповідача складу правопорушення, яке б було підставою для притягненння його до відповідальності в порядку п.9 попереднього договору сторін, зобов'язання припинилося у зв'язку з закінченням строку дії договору, а не через винну поведінку когось зі сторін.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 квітня 2010 року між ОСОБА_2 (сторона-1 за договором) та ОСОБА_4 (сторона-2 за договором) був укладений попередній договір, відповідно до якого сторони зобов'язалися в майбутньому, в строк не пізніше 01 жовтня 2010 року, укласти договір купівлі-продажу частини житлового будинку/квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (основний договір) у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором (п.1 договору).

За п.2 попереднього договору в підтвердження наміру придбати частину житлового будинку/квартири та з метою забезпечення оформлення основного договору ОСОБА_4 передала ОСОБА_2, а останній прийняв до підписання цього договору грошові кошти в якості авансу в сумі 166 320 грн., еквівалентній 21 000 доларів США згідно з курсом, встановленим сторонами: 100 доларів США = 792,00 грн., в рахунок суми, яку ОСОБА_4 повинна сплатити ОСОБА_2 за купівлю частини житлового будинку/квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

За п.З попереднього договору істотними умовами основного договору є: продавець - ОСОБА_2, покупець - ОСОБА_4: ціна об'єкту - сума, еквівалентна 21 000,00 доларів США; ціна 1 кв.м. - сума еквівалентна 1 105,0 доларів США та перегляду не підлягає.

Попереднім договором передбачено, що за домовленістю сторін цей договір може бути продовжено, що оформлюється додатковим договором, посвідченим нотаріально (п.13 ).

Договір підписаний сторонами, що ними не оспорювалось.

18 вересня 2010 року сторонами був укладений та підписаний додатковий договір до попереднього договору від 28 квітня 2010 року, яким була змінена умова договору в частині плану поверху квартири.

10 травня 2012 року продавець ОСОБА_2 направив покупцю ОСОБА_4 повідомлення про укладення основного договору.

Позивач стверджувала, що з'явилась у нотаріальну контору для підписання основного договору та ознайомилась з його умовами, її не влаштувала умова щодо оціночної вартості квартири, яка була занижена. Крім того, будинок станом на 2012 рік не був введений в експлуатацію.

Будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі рішення Київського районного суду м. Донецька від 16 грудня 2011 року.

У вересні 2012 року позивач звернулась до суду з даним позовом, просила постановити рішення, яким стягнути на її користь з відповідача отриману ним за попереднім договором суму авансу в розмірі 166 320 грн. та штраф у розмірі 166 320 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що у визначений попереднім договором строк основний договір укладений не був з вини відповідача, отже останній на виконання умов договору повинен сплатити позивачу штраф та повернути все, що отримав.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того вони є обґрунтованими та доведеними, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ним були виконані умови попереднього договору та в строк до 01 жовтня 2010 року він зібрав всі необхідні документи для відчуження нерухомого майна та повідомляв позивача про укладення основного договору.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 166 320 грн., вважає, що він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено судом, сторони домовились та зазначили в п.9 попереднього договору, що у разі не укладання основного договору з вини ОСОБА_2 з моменту спливу одного місяця після збору та отримання всіх необхідних документів для відчуження нерухомого майна (що підтверджується надісланим ОСОБА_2 листом з повідомленням про необхідність укласти основний договір), ОСОБА_2 сплачує ОСОБА_4 отриману суму в повному обсязі та штраф у розмірі 166 320,00 грн.

За змістом наведеної умови попереднього договору відповідач повинен сплатити штраф позивачу, якщо він не повідомить позивача про необхідність укладання основного договору після закінчення місячного строку, який обчислюється з моменту отримання відповідачем всіх необхідних документів для відчуження нерухомого майна.

З пояснень сторін колегією суддів встановлено, що всі необхідні документи не були отримані відповідачем до закінчення строку дії попереднього договору - 1 жовтня 2010 року, та не отримані до теперішнього часу.

Сторони не продовжували дію попереднього договору шляхом укладання додаткової угоди, як передбачено було п.13 попереднього договору, отже відповідно до ч. З ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припинилось, оскільки основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, та жодна із сторін не направила другій стороні пропозицію про його укладення протягом строку дії попереднього договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за п. 9 попереднього договору сторін, оскільки під час дії попереднього договору відповідачем не було допущено порушення строку повідомлення другої сторони договору про укладання основного договору, який обчислюється за договором з часу отримання відповідачем всіх необхідних для відчуження нерухомого майна документів.

Посилання сторони позивача на ту обставину, що строк дії попереднього договору продовжується, оскільки у 2012 році відповідач направляв позивачу повідомлення про укладення основного договору, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки за умовами попереднього договору його дія продовжується лише шляхом укладання додаткової угоди, (п.13), а така угода сторонами не укладалась..

До того ж, як встановлено судом, і станом на 2012 рік відповідачем не було зібрано та отримано всіх необхідних документів для відчуження нерухомого майна, будинок не був введений в експлуатацію.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення штрафу є недоведеними та не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

У зв'язку з тим, що стягненню з відповідача підлягають грошові кошти лише у розмірі 166 320 грн., отримані ним як аванс, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 608,50 грн. сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 серпня 2013 року скасувати.

Ухвалити в справі нове рішення наступного змісту.

Позовом ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 166 320 грн. та судові витрати у розмірі 1 608,50 грн. сплаченого судового збору.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: