Ухвала суду № 43756145, 23.04.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/791/656/15 Головуючий в І інстанції Марків Т.А.

Категорія 27 Доповідач: Стародубець М.П.

УХ В АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року квітня місяця «23» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П.Суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я.при секретарі:Цулукіані І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 11 липня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з вказаним вище позовом, зазначаючи, що 19 жовтня 2007 року між сторонами по справі був укладений кредитний договір, за умовами якого банк видав ОСОБА_5 платіжну картку з одночасним відкриттям відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30 000 грн. з лімітом на день укладення цієї угоди в сумі 1500 грн., натомість остання прийняла на себе зобов'язання повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними й інші платежі в порядку та строки, передбачені договором.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином прийняті на себе за кредитною угодою зобов'язання не виконує, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_5 заборгованість в сумі 3 274,90 грн., яка виникла станом на 20 грудня 2013 року і складається з: тіла кредиту в розмірі 1762,16 грн., заборгованості по відсоткам 598,91 грн. і заборгованості по комісіям в розмірі 913,83 грн.

Рішенням суду від 11 липня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та вимогам закону, яким регулюються спірні правовідносини, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені банком вимоги у повному обсязі.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2007 року між ТОВ «Дельта Банк», правонаступником якого є позивач, і ОСОБА_6, яка пізніше змінила прізвище на ОСОБА_6, був укладений договір №002-21012-191007 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, за умовами якого банк відкрив останній картковий рахунок і надав йому в користування картку платіжної системи «Visa Classic», а також надав кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30 000 грн. з лімітом на день укладення угоди в сумі 1 500 грн.

Вказаною кредитною угодою, з урахуванням Правил здійснення операцій за картковими рахунками, відкритими фізичними особами, та Тарифів на обслуговування платіжних карток, які за змістом 5.1 договору його невід'ємними додатками, визначено усі необхідні умови договори, права та обов'язки сторін.

Відповідно до п.1.4 укладеної між сторонами кредитної угоди, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами в цьому договорі, та не потребує підписання додаткових угод.

Згідно п.1.12 Правил здійснення операцій за картковими рахунками, відкритими фізичними особами, кредитна лінія (кредитний ліміт/кредит) - це сума коштів, яка надається банком держателю картки траншами на умовах повернення, строковості, платності, цільового характеру використання (для задоволення поточних потреб) протягом строку дії картки в межах встановленої договором суми (ліміт кредитування) шляхом забезпечення можливості проведення держателем операцій з використанням картки понад залишок власних коштів.

Відповідно до п.5.8 Правил термін повного погашення заборгованості встановлено до 15-го числа (включно) місяця, що слідує за місяцем закінчення строку дії картки.

Відповідно до п. 3.6 кредитного договору держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені Правилами здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, обов'язковими складовими якого є частка погашення заборгованості, овердрафт та прострочена заборгованість попередніх періодів.

Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку й ОСОБА_5 не заперечується, остання здійснювала погашення заборгованості шляхом внесення чергових платежів по листопад 2012 року, після чого грошові кошти в рахунок такого погашення нею більше не вносилися.

У зв'язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни 31 липня 2009 року банк заблокував картку, яка була видана ним ОСОБА_5 на виконання умов кредитного договору№002-21012-191007, нову карту вказана фізична особа не отримувала.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованість відповідача перед банком станом на 20 грудня 2013 року складає 3 274,90 грн.

За таких обставин і враховуючи, що жодною із сторін про застосування строків позовної давності не заявлялося, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що ПАТ «Дельта Банк», як кредитодавець, відповідно до положень ст.ст. 1048, 1050 ЦК України має право вимагати від відповідача, як позичальника, який не виконав належним чином прийняті на себе зобов'язання, повернення кредиту та сплати належних йому процентів і обґрунтовано стягнув з останньої з підстав, передбачених умовами укладеного сторонами договору кредиту, належні позивачеві грошові кошти в розмірі, який ОСОБА_5 в установленому законом порядку не спростований.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що кредитний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України №168 від 10 травня 2007 року, виходять за межі підстав, якими ОСОБА_5 обґрунтовувала свої заперечення в ході розгляду справи місцевим судом, і є безпідставними, враховуючи, що банк надав останньому послуги у вигляді надання кредитних коштів, плата за користування якими та умови повернення чітко визначені кредитним договором, зокрема, встановлено, порядок нарахування відсотків, розмір та періоди сплати інших платежів, а також інші права і обов'язки сторін. Умови договору є результатом домовленості сторін та жодним чином не свідчать про обмеження прав споживача.

При цьому колегія суддів приймає до уваги тривале в часі та суттєве в розмірі виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року.

Твердження апелянта щодо недотримання місцевим судом правил договірної підсудності є юридично неспроможними, враховуючи, що ст.112 ЦПК України виключено на підставі Закону України №2453-Vід 07.07.2010 року.

Суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилань на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування ухваленого в справі рішення.

При перегляді справи суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 01 квітня 2015 року (справа №6-37цс15).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307-308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХ В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 11 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: