Рішення № 43756, 26.06.2006, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14000 , м.Чернігів , просп.Миру , 20 тел. 7-44-62

=====

іменем України

Рішення

21 червня 2006р. справа № 9/97 (5/25)

За первісним позовом

ПОЗИВАЧ: Відкрите акціонерне товариство "Банк "Демарк", код ЄДРПОУ 19357516, вул. Комсомольська 28,Чернігів,14000

ВІДПОВІДАЧ: Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство фірма "Агрокомсинтез", код ЄДРПОУ 03795477,

вул. Леніна 3,смт.Олишівка,Чернігівський район,15575

про захист права власності та зобов’язання вчинити дії

За зустрічним позовом

ПОЗИВАЧ: Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство фірма

"Агрокомсинтез", код ЄДРПОУ 03795477, вул. Леніна,3 смт.Олишівка,Чернігівський район, 15575

ВІДПОВІДАЧ: Відкрите акціонерне товариство "Банк "Демарк", код ЄДРПОУ

19357516, вул. Комсомольська 28,м.Чернігів,14000

про визнання права власності та визнання недійсною мирової угоди

Суддя С.М. Івченко

Представники сторін :

Лисенко Н.Б. (дов № 1041 від 15.06.05, )- уп. представник ВАТ „Банк „Демарк”

Молчанов Ю.І. –ліквідатор СЗАТ фірма „Агрокомсинтез”

СУТЬ СПОРУ:

Рішення винесено після перерви, що оголошувалась у судовому засіданні 13.06.06р. згідно до ч.3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 21.06.06р.. У відповідності до ст.. 85 Господарського процесуального кодексу України 21 червня 2006р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення. Повне рішення оформлено та підписано 26.06.06р.

Відкрите акціонерне товариство "Банк "Демарк" (надалі - банк) звернулось до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства фірми "Агрокомсинтез" (надалі - товариство) про захист права власності та просило суд зобов’язати товариство подати до органів реєстрації транспортних засобів, тракторів, причепів, тощо заяву про зняття з обліку транспортних засобів, тракторів, вказаних в мировій угоді від 11.06.02 між СЗАТ “Агрокомсинтез” та КАБ “Демарк” у зв’язку з перереєстрацією на нового власника –Банк “Демарк”. Позов мотивовано тим, що неподання товариством такої заяви є порушенням вимог „ Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин...”, затверджених постановою Кабміну України від 07.09.1998р. №1388.

Товариством позов банку не визнано та подано зустрічний позов до банку про визнання недійсною мирової угоди від 11.06.02 та визнання за товариством права власності на транспортні засоби, трактори, причепи та інше, вказане в додатку до згаданої мирової угоди, майно. Підставою визнання недійсною мирової угоди товариство зазначає укладення її під час дії мораторію у справі про банкрутство та без обов’язкового погодження її укладення з розпорядником майна боржника.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Рішенням арбітражного суду Чернігівської області від 26.08.2000р. у справі № 8/199 з товариства на користь банку було стягнуто 1 903 475 грн. боргу та 1700 грн. держмита шляхом звернення стягнення на заставлене майно, про що видано відповідний наказ суду на примусове виконання рішення, який пред’явлено до виконання.

На стадії виконання рішення арбітражного суду від 26.08.2000р. сторони уклали мирову угоду від 11.06.02, у відповідності до умов якої товариство передає банку майно на загальну суму 1 351 430 грн. згідно до переліку, який складається з 288 найменувань (в т. ч. об’єктів нерухомості, сільгоспзнарядь, транспортних засобів, комбайнів, причепів та інших основних засобів), а банк гарантує про відсутність у нього будь-яких вимог до боржника по погашенню заборгованості по кредитним договорам та відкликає виконавчі документи стосовно боржника, які знаходяться в органах Державної виконавчої служби.

Право сторін виконавчого провадження на укладення мирової угоди передбачено ст.11-1 Закону України „Про виконавче провадження”. Мирову угоду, укладену 11.06.02 сторонами, було затверджено господарським судом Чернігівської області ухвалою від 21.06.02 по справі № 8/199-2000. Згадана ухвала не змінена ні за нововиявленою обставиною, ні в апеляційному, ні в касаційному порядку.

При укладенні мирової угоди у п. 5 та 6 цієї угоди було зазначено, що боржник гарантує наявність всіх повноважень його представника на укладення та підписання мирової угоди, а також про відсутність на момент укладення у господарському суді провадження про визнання банкрутом, а вищим органом управління не прийнято рішення про ліквідацію, реорганізацію, тощо.

Як свідчать наявні матеріали справи, товариство уклало з банком мирову угоду 11.06.02р.. Однак її укладення відбулось після того, як 17 квітня 2002 року господарським судом Чернігівської області було порушено справу № 5/67б про банкрутство сільськогосподарського закритого акціонерного товариства фірми “Агрокомсинтез”. Ухвалою суду від 17.04.02р. з порушенням провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою від 07.05.02 по справі № 5/67б господарським судом Чернігівської області призначено розпорядника майна боржника.

Виходячи з зазначеного п. 6 мирової угоди містить недостовірну інформацію щодо відсутності провадження по справі про банкрутство стосовно боржника. Однак у відповідності до ст.. 60 чинного на час укладення мирової угоди Цивільного кодексу УРСР недійсність частини угоди не тягне за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.

Стосовно наявності повноважень представника боржника на укладення мирової угоди слід врахувати наступне.

Повноваження керівника підприємства-боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, залишаються незмінними, крім випадку винесення господарським судом у порядку ч.16 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ухвали про припинення повноважень керівника та тимчасового покладання цих обов’язків на розпорядника майна-арбітражного керуючого. Натомість, частинами 14 та 15 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника, а розпорядник майна не має права втручатись в оперативно-господарську діяльність боржника , крім випадків, передбачених цим законом. Частиною 13 ст. 13 Закону передбачено, що керівник виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника. При цьому Закон не визначає порядку такого погодження (усне, письмове чи у інший спосіб) та не визначає наслідків непогодження укладеної угоди, в тому числі і не передбачає недійсності такої угоди.

Як свідчать матеріали справи, розпорядник майна боржника не звертався до господарського суду з приводу позбавлення керівника товариства його повноважень із-за непогодження з ним укладення мирової угоди. 25.05.2002р. спостережною радою СЗАТ фірми „Агрокомсинтез” було дано згоду на передачу кредиторам частини майна та уповноважено голову правління товариства підписати мирові угоди, в т. ч. і з банком „Демарк”. Крім безпосередньо підписання мирової угоди, її сторони вчинили ряд дій, які свідчать про наявність наміру на настання передбачених мировою угодою наслідків. Зокрема, товариство передало, а банк прийняв майно, зазначене у мировій угоді, банк відкликав виконавчі документи з органів ДВС, сторонами мирової угоди фактично відображено відсутність взаємних претензій, у зв’язку з чим у реєстрі вимог кредиторів вимоги банку не відображені, товариство з вимогою про повернення переданого майна до банку не зверталось. Виходячи з зазначеного у відповідності до ст.. 63 Цивільного кодексу Української РСР , чинного на час укладення мирової угоди , вона є чинною з моменту укладення

Редакцією ст.. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, чинною на час укладення мирової угоди від 11.06.02р., мораторій на задоволення вимог кредиторів визначався як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, а грошове зобов'язання визначалось як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України; ст. 12 передбачалось, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Аналізуючи укладену сторонами цієї справи мирову угоду від 11.06.02р. на предмет відповідності її закону у зв’язку з вимогою товариства визнати її недійсною, судом має бути враховано ,що мирова угода , укладена на стадії виконання судового рішення, є волевиявленням обох сторін виконавчого провадження, а не примусовою дією органів Державної виконавчої служби. Виконання судового рішення, по якому укладалась мирова угода, було пов’язано зі стягненням не грошових коштів, а зверненням стягнення на майно боржника. Умовами мирової угоди боржник зобов’язувався передати стягувачу не грошові кошти, а заставлене майно у власність заставодержателя, що дозволяє зробити Закон України „Про заставу”. У відповідності до черговості та порядку задоволення вимог кредитора, зобов’язання якого забезпечені заставою майна, передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, кредитори - заставодержателі мають першочергове право одержати при банкрутстві задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна боржника; за рахунок цього майна неможливе погашення вимог інших кредиторів.

За таких обставин позовні вимоги товариства про визнання мирової угоди недійсною та визнання за ним права власності на майно, зазначене у мировій угоди задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР , чинного на час укладення мирової угоди , право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Виходячи з зазначеного , суд доходить висновку про правомірність переходу до банку права власності на майно, передбачене мировою угодою.

Оскільки до банку перейшло право власності на майно, передбачене мировою угодою, його вимоги про зобов’язання товариства направити заяву про зняття з обліку тракторної та автомобільної техніки підлягають задоволенню, оскільки „Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин...”, затверджені постановою Кабміну України від 07.09.1998р. №1388 передбачають, що реєстрація такої техніки здійснюється за заявою нового власника після подання попереднім заяви про зняття її з обліку.

Судові витрати підлягають покладенню на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 1, 12,13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” , ст.11-1 Закону України „Про виконавче провадження”, Законом України „Про заставу”, ст..60, 63,128 Цивільного кодексу Української РСР, ст. 49, 82,83, 84 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В:

1.Первісний позов задовольнити повністю. Зобов’язати сільськогосподарське закрите акціонерне товариство–фірму „Агрокомсинтез” ( 15575, смт. Олишівка Чернігівського району, вул.. Чернігівська,3) подати органам реєстрації транспортних засобів заяву про зняття з обліку транспортних засобів, тракторів, вказаних у мировій угоді від 11.06.02р., укладеній сільськогосподарським закритим акціонерним товариством–фірмою „Агрокомсинтез” з Відкритим акціонерним товариством "Банк "Демарк".

2. У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсною мирової угоди від 11.06.02р. та про визнання за сільськогосподарським закритим акціонерним товариством–фірмою „Агрокомсинтез” права власності на майно, вказане у цій мировій угоді, відмовити.

3. Стягнути з сільськогосподарського закритого акціонерного товариства–фірми „Агрокомсинтез”(смт.Олишівка Чернігівського р-ну, вул.. Чернігівська,3, рахунок 26004000496 в Полі комбанку м.Чернігова, МФО 353100,код 03795477) на користь з Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк"(м.Чернігів,вул..Комсомольська, 28, рахунок 32002153701 в облуправлінні НБУ,МФО 353575,код 19357516) 85 грн. держмита та 118 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.М.Івченко