Ухвала суду № 43754800, 21.04.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/5933/14-ц 21.04.2015 21.04.2015 21.04.2015

Провадження №22-ц/784/932/15 Суддя по 1 інстанції - Ротар М.М.

Категорія 54 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання - Свіщук О.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2015 року у справі

за позовом

ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист трудових прав,

встановила :

19 грудня 2014 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Товариство) про поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що з 2000 року перебував у трудових відносинах з відповідачем (який внаслідок неодноразових реорганізацій змінював своє найменування), працюючи останнім часом на посаді інженера першої категорії сектору інформатики та автоматизації територіального відокремленого безбалансового відділення № 10014/0174 ( у м. Вознесенську).

Наказом № 237 від 25 червня 2014 року йому оголошено догану, як зазначено в наказі, за низький стан виконання вимог щодо антивірусного програмного забезпечення. Зокрема за те, що до центру керування антивірусу Касперського не були підключені одинадцять підзвітних відділень, які знаходяться у інших населених пунктах Вознесенського району, а також не оновлені ліцензії подальшої експлуатації цього ж програмного забезпечення.

За результатами перевірки від 23 жовтня 2014 року виявлено, що залишилось непідключеним 1 підзвітне відділення у с. Щербані Вознесенського району.

Наказом № 444-к від 20 листопада 2014 року ОСОБА_3 звільнений із займаної посади з 20 листопада 2014 року на підставі п. 3 ч. 1 ст.40 КзпП України - за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків.

Копію наказу про звільнення та трудову книжку отримав в цей же день - 20 листопада 2014 року.

Уточнюючи позовні вимоги та посилаючись на сумлінне виконання ним посадових обов'язків, наявність поважних причин для неможливості своєчасного виконання завдання, а також на те, що його звільнення проведено з порушенням чинного трудового законодавства, позивач просив поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, 16 098,75 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої його незаконним звільненням. Зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію щодо нього розповсюджену серед працівників філії.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на дотримання чинного законодавства при звільненні позивача.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Поновлено позивача на роботі та стягнуто з відповідача на його користь 5 535,87 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням із цієї суми прибуткового податку та інших загальнообов'язкових платежів. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 243,60 грн. судового збору на користь держави. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на роботі звернуто до негайного виконання.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та дослідивши письмові заперечення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 й поновлюючи його на роботі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при його звільненні порушені вимоги чинного трудового законодавства, в зв'язку з чим задовольнив позов та стягнув на його користь моральну шкоду, спричинену незаконним звільненням.

З підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України працівник може бути звільнений з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення і він знову допустив порушення трудової дисципліни.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення, як догана або звільнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення має враховуватися ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідач з 16 листопада 2000 року перебував у трудових відносинах з відповідачем (який внаслідок неодноразових реорганізацій змінював своє найменування), а безпосередньо з 12 березня 2014 року займав посаду інженера першої категорії сектору інформатики та автоматизації територіального відокремленого безбалансового відділення №10014/0174 у м. Вознесенську (далі - Відділення № 10014/0174), в підпорядкуванні якого перебувало 11 територіальних відділень.

Згідно із посадовою інструкцією інженера першої категорії сектору інформатики та автоматизації Відділення № 10014/0174, затвердженої 12 березня 2014 року, окрім іншого, позивач несе відповідальність за роботу із засобами криптозахисту в системі внутрішніх електронних платежів, він є адміністратором локальної обчислювальної мережі, електронної пошти та антивірусного захисту (а.с. 16-17).

3 червня 2014 року відповідач провів раптову тематичну перевірку виконання вимог антивірусного програмного забезпечення та стану комп'ютерного обладнання у Відділенні № 10014/0174 та підзвітних йому відділеннях.

За результатами перевірки складено Акт від 3 червня 2014 року, яким виявлено неналежне виконання обов'язків адміністратора антивірусного захисту ОСОБА_3 (а.с. 48). Зокрема, до центру керування антивірусу Касперського не були підключені одинадцять підзвітних відділень, які знаходяться у інших населених пунктах Вознесенського району, а також не оновлені ліцензії подальшої експлуатації цього ж програмного забезпечення. Встановлено термін усунення недоліків до 16 червня 2014 року.

17 червня 2014 року ОСОБА_3 надав письмові пояснення щодо виявлених порушень, в яких посилався на наявність поважних причин (а.с. 22).

Вказував, що всю комп'ютерну систему Відділення № 10014/0174 разом із підзвітними відділеннями обслуговує два інженери, один із них перебував на лікарняному у травні 2014 року. До того ж, починаючи з квітня 2014 року розпочато процес переходу всієї системи в інший «домен», в зв'язку з чим необхідно було підключити всі комп'ютери Відділення № 10014/0174 до єдиної мережі «Ощадбанку» та провести їх повне переналаштування, що потребувало певного періоду часу. Виникали й технічні проблеми пов'язані з некоректними налаштуваннями серверу, а також віддаленість підзвітних відділень, де необхідно було провести відповідні налаштування.

Наказом № 237 від 25 червня 2014 року позивачу оголошено догану, як зазначено в наказі, за низький стан виконання вимог щодо антивірусного програмного забезпечення. Зокрема за те, що до центру керування антивірусу Касперського не були підключені одинадцять підзвітних відділень та не оновлені ліцензії подальшої експлуатації цього ж програмного забезпечення (а.с. 21). З наказом позивач ознайомлений в цей же день.

Наказом № 444-к від 20 листопада 2014 року позивач звільнений із займаної посади на підставі п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 20 листопада 2014 року за систематичне невиконання посадових обов'язків без поважних причин (а.с. 19).

Як зазначено в наказі та вбачається із пояснень представника відповідача, в основу звільнення позивача покладено догану від 25 червня 2014 року, оголошену наказом № 237 -к, а також результати перевірки, здійсненої 23-24 жовтня 2014 року.

Так, згідно з Актом планової перевірки організації захисту електронних банківських документів з використаннях засобів криптозахисту та захисту мережених ресурсів банку, проведеної 23-24 жовтня 2014 року, встановлено деякі порушення. А саме: до центру керування антивірусу Касперського не підключене одне підзвітне відділення № 10014/0177, яке знаходиться поза межами м. Вознесенська. Крім того, на робочих станціях користувачів знаходились ключі активації антивірусного програмного забезпечення за 2011 -2012 роки, які необхідно видаляти. Зауважень щодо локальної мережі та електронної пошти не встановлено (а.с. 49-51).

За результатами перевірки, 30 жовтня 2014 року позивач надав письмові пояснення. З їх змісту вбачається, що провести підключення до центру керування антивірусу Касперського у підзвітному відділені № 10014/0177 (одному) не вдалося через відсутність належного зв'язку, проте там антивірусна програма працювала та оновлювалася відповідно до Інструкції (а.с. 24).

Вирішуючи спір та враховуючи те, що звільнення працівника є крайнім заходом дисциплінарного стягнення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що при звільненні позивача відповідач не врахував вимоги ст. 149 КЗпП України. Зокрема, попередню роботу позивача, ступінь тяжкості вчиненого проступку і наявність або відсутність заподіяної ним шкоди, обставини за яких вчинено проступок, в тому числі й наявність поважних причин, які зумовили несвоєчасне або неналежне виконання завдання, що входить до кола його посадових обов'язків.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується із матеріалами справи, виходячи з такого.

Позивач тривалий час працює у відповідача й раніше дисциплінарних стягнень не мав, протягом 2011 по 2013 років отримував додаткові надбавки до посадового окладу (у процентному відношенні) за складність та інтенсивність виконаної роботи, що свідчить про його добросовісне відношення до виконання посадових обов'язків за попередній період роботи (а.с.135-137). Зазначене не оспорював і представник відповідача в судовому засіданні.

До того ж, за період, що перевірявся, як позивач, так і інший інженер перебували на лікарняних та у відпустках (разом понад два місяці), що підтверджується копіями наказів та листками непрацездатності (а.с.141-146). Зазначене вплинуло на несвоєчасність виконання завдання, однак свідчить, у тому числі, й про наявність поважних причин, які не враховувались при звільненні позивача.

За такого, доводи апеляційної скарги про законність звільнення позивача є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, колегія і не вбачає підстав для відмови у відшкодуванні моральної шкоди, яку суд першої інстанції стягнув на користь позивача на підставі ст. 237 -1 КЗпП України, обґрунтовуючи її незаконним звільненням.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: