Рішення № 43754684, 15.04.2015, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/3531/14-ц

Провадження № 2/484/22/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015 р.

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Мельничук О.В.

при секретарі Голубковій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Орган опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, Орган опіки та піклування Голосіївської районної державної адміністрації міста Києва та Орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області про відібрання і повернення дитини, відшкодування моральної шкоди та стягнення аліментів на утримання дитини

ВСТАНОВИВ:

28.08.2014 року позивачка звернулась з позовом про відібрання у ОСОБА_2 малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повернення дитини їй; стягнення з ОСОБА_2 на її користь 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнення з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів в твердій грошовій сумі 1000 грн. щомісячно та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона являється матірю, а відповідач батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.06.2013 року було визначено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні сина, шляхом надання побачень першого та третього понеділка кожного місяця з 12 до 18 години в с. Камяний Міст Первомайського району Миколаївської області та першого та третього вівторка кожного місяця з 10 до 16 годин в м. Первомайськ Миколаївської області.

23.06.2014 року об 11 годині ОСОБА_2 під час чергового побачення з дитиною під приводом вкласти сина спати в готелі в м. Первомайськ, що неодноразово до цього він робив, забрав дитину на певний час. Близько 15 годин вважаючи, що дитина прокинулась, вона прийшла до готелю і зясувалось, що ОСОБА_2 разом із дитиною в готелі не зявлявся. На її думку син тепер проживає разом із відповідачем.

Так як ОСОБА_2 не звертався до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з ним, вважає, що його дії щодо зміни місця проживання дитини шляхом викрадення, суперечать чинному законодавству та інтересам дитини, а тому син має бути відібраний від відповідача та повернутий їй.

Враховуючи обсяг та тривалість її душевних та психічних страждань,просить стягнути на її користь відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн.

Крім того, враховуючи нерегулярний мінливий заробіток відповідача та те, що він нерегулярно добровільно надавав їй кошти на утримання сина, то просить стягнути на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі 1000 грн. щомісячно.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5 позов підтримав та просив його задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не зявився, але надав заперечення в яких вказав, що позовні вимоги не визнає, а його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала і просила відмовити в його задоволенні, мотивуючи тим, що місце проживання дитини не визначено.

Представник Органу опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник Органу опіки та піклування Голосіївської районної державної адміністрації міста Києва в судове засідання повторно не зявився, заперечень по суті позову не надав.

Представник Орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області на початку судового розгляду позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, а в останні судові засідання не зявився, але надав письмову заяву з проханням розглядати справу в його відсутність, а позов задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Із копій свідоцтва про народження ( а.с.15) та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження сформованого 04.10.2012 року ( а.с.16-17) видно, що ОСОБА_3 народився 29.10.2010 року в с. Кабижча Бобровицького району Чернігівської області та його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Ст. 60 ч.1 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З копій ухвал апеляційного суду Миколаївської області від 24.10.2013 року ( а.с.21-22) та від 30.07.2014 року ( а.с. 23-24) видно, що рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22.08.2013 року визначена участь ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у спілкуванні та вихованні малолітнього ОСОБА_3, а саме встановлено їм що зустріч з малолітнім за місцем проживання останнього у перший та третій понеділок кожного місяця з 12 годин до 18 годин, перший та третій вівторок кожного місяця з 10 годин до 16 годин. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у лютому 2014 року звернулись з позовом до ОСОБА_1 про зміну способу участі у вихованні дитини і рішенням Первомайського міськрайонного суду від 02.06.2014 року у задоволенні позову відмовлено, а ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 30.07.2014 року вказане рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.06.2014 року залишено без змін.

Із копії витягу з кримінального провадження № 12014150110001257 ( а.с.25) видно, що ОСОБА_1 23.06.2014 року звернулась із заявою про те, що колишній чоловік самоправно взяв неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Із письмових заперечень наданих 10.11.2014 року ОСОБА_2 ( а.с.36-39) видно, що дійсно 23.06.2014 року він відвіз ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з м. Первомайськ Миколаївської області в м. Київ, де дитина мешкає разом із ним, а копією довідки ТОВ «Житловик-Плюс» від 14.03.2014 року ( а.с.46) підтверджено, що ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_2. А останній з 14.02.2012 року.

Враховуючи викладене, суд знаходить доведеним те, що фактично місцем мешкання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є мешкання разом із його матірю ОСОБА_1 позивачкою по даній справі, так як органами опіки та піклування чи судом питання про місце мешкання дитини не вирішувалось, а із вищезазначених судових рішень видно, що склалося фактичне місце мешкання дитини з матірю.

Ст. 162 СК України передбачає, що якщо один із батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу ( установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме р6еальну небезпеку для її життя та здоровя або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобовязана відшкодувати матеріальну та моральному шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

Із листа Служби у справах дітей Голосіївської районної державної адміністрації міста Києва від 24.03.2015 року ( а.с.219-220) та висновку органа опіки і піклування Голосіївської районної державної адміністрації міста Києва від 23.03.2015 року ( а.с.221-222) видно, що в інтересах дитини місце його проживання краще разом із матірю.

На підставі викладеного суд знаходить доведеним те, що відповідач ОСОБА_2 самовільно, без згоди позивачки матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,змінив місце проживання останнього і підстави для неповернення дитини відсутні, а тому позовні вимоги в частині відібрання у відповідача та повернення дитини позивачу підлягають задоволенню.

Суд знаходить також доведеним те, що неправомірними діями відповідача спричинено моральну шкоду позивачу на суму 5000 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди необхідно задовольнити частково у вказаній сумі.

Суд знаходить, що необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, так як із змісту ст. 181 СК України вбачається, що аліменти стягуються на користь того з батьків, з ким проживає дитина, а на момент розгляду даної справи, дитина з позивачкою не проживає.

На підставі 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 214, 215, 294-296 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Відібрати у батька ОСОБА_2 малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повернути дитину матері ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 365,40 грн. понесених останньою витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: