Рішення № 43751424, 23.04.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 340/898/14-ц

Провадження № 22-ц/779/798/2015

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Р. І.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.

секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Верховинського районного суду від 25 лютого 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Рішенням Верховинського районного суду від 25 лютого 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу, а всього 6 000,00 грн. Вирішено також питання про розподіл судових витрат.

На вказане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків фактичним обставинам справи. Зазначає, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд не врахував вимог закону щодо розумності та справедливості. При цьому не взяв до уваги, що хоча вироком Верховинського районного суду від 04 вересня 2014 року його і визнано винним за ч. 1 ст. 125 КК України, однак насильницьких дій по відношенню до ОСОБА_2 не вчиняв. Фактично він став жертвою змови позивача зі своїм чоловіком проти нього, дружини та дітей.

Поза увагою суду залишилась і та обставина, що він не працює, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно.

Крім того, місцевий суд самостійно без відповідної заяви змінив предмет позову. Так, позивачем подано до суду заяву про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, тоді як в оскаржуваному рішенні зазначено щодо звернення ОСОБА_2 із позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Не правильним є також і висновок щодо розподілу судових витрат. Оскільки судом позов задоволено частково, то відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України витрати на правову допомогу повинні бути присуджені пропорційно до розміру задоволених вимог. Крім того, як вбачається із квитанції від 08 грудня 2014 року ОСОБА_2 сплачено судовий збір у сумі 100,00 грн. В той же час, судом на її користь стягнуто 243,60 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.

Сторони в засідання апеляційного суду не з'явились будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності. ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу спричинено моральну шкоду. При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував характер і тривалість страждань, тяжкість заподіяної травми, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача. Також суд вважав, що на користь позивача слід стягнути збитки, понесені внаслідок витрат за надання правової допомоги при розгляді кримінального провадження.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

За змістом ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили , або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається із матеріалів справи вироком Верховинського районного суду від 04 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2014 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначено покарання у вигляді громадських робіт тривалістю 120 годин (а.с.9-10,11-13).

Даними рішеннями встановлено, що 29 грудня 2013 року ОСОБА_3, перебуваючи у неприязних відносинах з ОСОБА_2, під час сварки завдав останній декілька ударів кулаком в область грудної клітки, внаслідок чого спричинив їй легкі тілесні ушкодження. За таких обставин встановлені вироком у кримінальній справі обставини з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою є преюдиційними обставинами при вирішенні спору про цивільно-правові наслідки дій відповідача і, отже, не потребують додаткового дослідження.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_2 посилалась на те, що внаслідок спричинених тілесних ушкоджень її заподіяно і моральну шкоду, яка полягала у фізичному болю та душевних стражданнях. Крім того під час кримінального провадження нею сплачено 3 000,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

Згідно з вимогами ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Встановлено, що ОСОБА_2 не пред'являла цивільного позову в кримінальному провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду кримінального провадження до участі у справі в якості представника ОСОБА_2 за її заявою було залучено адвоката Васютина М.В., який на підставі договору про надання правової допомоги від 01 вересня 2014 року брав участь у судовому розгляді (а.с.33,34). За надання правової допомоги позивачем було сплачено 3 000,00 грн., що підтверджується квитанцією №01092014 від 01 вересня 2014 року (а.с.8).

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо стягнення цих коштів з відповідача як збитків, спричинених внаслідок його неправомірних дій.

В цій частині фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.

Що стосується рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів виходить з наступного.

За положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України, які містяться в п.п. 3, 9 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, характеру немайнових втрат, стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках тощо.

Встановлено, що розмір відшкодування моральної шкоди визначено місцевим судом з урахуванням характеру та тривалості страждань позивача, тяжкості заподіяної їй травми, істотності вимушених змін у життєвих стосунках тощо.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при цьому не враховано матеріальне становище та сімейний стан відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи на утриманні ОСОБА_3 знаходиться троє неповнолітніх дітей (а.с.47-49).

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Верховинського районного суду від 25 лютого 2015 року в частині відшкодування моральної шкоди слід змінити, зменшивши розмір суми відшкодування до 1500,00 грн. Такий розмір відшкодування, на думку колегії суддів, відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості.

Щодо доводів апелянта про неправильний розподіл судових витрат, то такі не заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. При цьому пропорційність застосовується, насамперед, коли позов має майновий характер, адже лише вони можуть мати розмір.

Відповідно до п.1.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ розмір ставки судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається із матеріалів справи за подання позовної вимоги про стягнення моральної шкоди ОСОБА_2 оплачено судовий збір у розмірі 243,60 грн. (а.с.1,23).

А тому рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням вищенаведених обставин колегія суддів приходить до переконання про зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування моральної шкоди та залишення в решті рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Верховинського районного суду від 25 лютого 2015 року в частині відшкодування моральної шкоди змінити, зменшивши розмір суми відшкодування до 1500,00 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук