Рішення № 43748728, 21.04.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/942/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 59 Демчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівПальонного В. С. , Карпенко О. В. при секретаріЖуравель Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2015 року у справі за позовом Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» до ОСОБА_8, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Головне управління Держсанепідслужби у Черкаській області про надання доступу до квартири ,-

в с т а н о в и л а :

30 вересня 2014 року Комунальне підприємство «Придніпровська служба утримання будинків» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Головне управління Держсанепідслужби у Черкаській області про надання доступу до квартири, посилаючись на те, що 9 липня 2014 року на адресу КП «Придніпровська СУБ» надійшла скарга від мешканців житлового будинку АДРЕСА_1. В даній скарзі вказувалось на антисанітарний стан квартири № 1 даного будинку та порушення власниками квартири правил утримання жилого приміщення. Мешканці вказаного житлового будинку повідомляли, що відповідачами в квартирі утримується в антисанітарних умовах близько 15-20 собак та близько 10-15 котів, внаслідок чого порушуються права інших співвласників будинку в частині дотримання тиші в нічний час та санітарного стану під'їзду будинку.

Працівниками КП «Придніпровська СУБ» було встановлено, що у вищезазначеній квартирі зареєстровано дві особи, а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_6

На підставі вказаного звернення працівниками КП «Придніпровська СУБ» було заплановано здійснити комісійне обстеження санітарно-технічного стану квартири АДРЕСА_1 із залученням представників Головного управління Держсанепідслужби у Черкаській області, Департаменту ЖКК Черкаської міської ради, мешканців будинку та з метою забезпечення охорони громадського порядку співробітників правоохоронних органів.

30 липня 2014 року комісія здійснила вихід за вказаною адресою з метою проведення санітарно-технічного обстеження жилого приміщення. Відповідачам було достовірно відомо про час проведення обстеження, проте доступу до квартири надано не було. По даному факту комісією було складено відповідний акт.

05 серпня 2014 року на адресу відповідачів було направлено припис з вимогою надати доступ до квартири з метою проведення комісійного санітарно-технічного обстеження, що також було проігноровано відповідачами. Тому КП «Придніпровська СУБ» звернулося до суду із даним позовом та просило зобов'язати ОСОБА_8, ОСОБА_6 надати доступ до квартири АДРЕСА_1 для проведення комісійного обстеження санітарно-технічного стану квартири та стягнути з відповідачів судовий збір.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2015 року позов Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» до ОСОБА_8, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Головне управління Держсанепідслужби у Черкаській області про надання доступу до квартири задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_8, ОСОБА_6 надати представникам Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради доступ до квартири АДРЕСА_1 для проведення комісійного обстеження санітарно-технічного стану квартири.

Стягнуто з ОСОБА_8, ОСОБА_6, з кожного, на користь Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» по 60,90 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що висновки суду не ґрунтуються на законі та побудовані на неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, недоведеності висновків суду обставинам справи, порушенні норм матеріального та процесуального права. Апелянт просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні даного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, третіх осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, та надаючи доступ представникам позивача до квартири АДРЕСА_1 для проведення комісійного обстеження санітарно-технічного стану квартири, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі утримують житло в неналежному санітарному стані, що суперечить вимогам діючих нормативно-правових актів, чим порушують права як інших мешканців так і балансоутримувача будинку, перешкоджають позивачу в доступі до квартири з метою проведення санітарно-технічного обстеження жилого приміщення.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, вважаючи, що судом безпідставно та необґрунтовано задоволено позов, оскільки висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону і обставинах справи, наявних у справі доказах, а рішення суду ухвалено з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні на підставі договору дарування від 14 грудня 2004 року ОСОБА_8 є власником квартири АДРЕСА_1. Крім неї в даній квартирі зареєстрований ОСОБА_6

Будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради.

09 липня 2014 року на адресу КП «Придніпровська СУБ» від мешканців будинку АДРЕСА_1 надійшла скарга щодо неналежного утримання власниками квартири № 1 даного будинку санітарного стану квартири, так як в двокімнатній квартирі утримується близько 15-20 собак та близько 10-15 котів.

30 липня 2014 року комісією у складі: представників КП «Придніпровська СУБ», дільничного інспектора, представника СЕС та представника МВК було складено акт обстеження квартири АДРЕСА_1, яким зафіксовано про ненадання доступу до вказаної квартири, та зафіксовано, що через двері відчувається неприємний стійкий запах. Зі слів мешканців будинку в квартирі утримуються в клітках собаки та коти, які не вигулюються, що призводить до незручностей для мешканців будинку, а саме: порушення громадського спокою в нічний час, стійкого неприємного запаху в під'їзді, антисанітарного стану.

05 серпня 2014 року на адресу відповідачів ОСОБА_6 було направлено припис та повідомлено про надання доступу до житлових приміщень належної їм квартири для комісійного обстеження санітарного стану та дотримання правил утримання тварин в житловому приміщенні. Однак, доступу до квартири відповідачами надано не було.

Відповідно до п. п. 1-4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 317 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначено : «Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».

В статті 30 Конституції України встановлено : «Кожному гарантується недоторканність житла» та закріплено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Пунктом 7 статті 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» чітко визначено обов'язок споживача щодо допуску у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором : для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку.

Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та вказуючи на те, що відповідачі утримують житло в неналежному санітарному стані, що суперечить вимогам діючих нормативно-правових актів, чим порушують права як інших мешканців так і балансоутримувача будинку, перешкоджають позивачу в доступі до квартири з метою проведення санітарно-технічного обстеження жилого приміщення, дійшов помилкового висновку, оскільки діючим законодавством чітко визначено випадки, у яких власник зобов'язаний надати доступ до належного йому майна.

Позивач, звертаючись з даним позовом та, посилаючись на Закон України «Про житлово - комунальні послуги « не зазначив, які є саме його права порушено та підлягають захисту, оскільки, посилаючись вищевказаний закон, який регулює правовідносини щодо надання послуг, не вказав, які ж правові підстави для звернення з такими вимогами про надання доступу до квартири відповідачів, зазначивши, що метою проведення обстеження квартири є питання санітарного стану та утримання тварин, що вбачається із даних акту обстеження від 30 липня 2014 року.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Пунктом 11 Постанови Пленум Верховного Суду України, від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

КП «Придніпровська СУБ», звертаючись до суду із даним позовом про надання доступу до квартири посилалося на те, що згідно скарги мешканців будинку АДРЕСА_1 в квартирі № 1 даного будинку неналежно утримується близько 15-20 собак та близько 10-15 котів, не вказало у своїх вимогах в чому ж саме полягає порушення, невизнання або оспорювання його права, однак, судом першої інстанції на це належної уваги не було звернуто та безпідставно задоволено вимоги позивача.

Оскільки позивачем не доведено, а судом апеляційної інстанції за результатом перегляду апеляційної скарги у даній справі не встановлено порушень або оспорювань прав позивача відповідачем по заявленому спору, то колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з вищевикладених підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2015 року у справі за позовом Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» до ОСОБА_8, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Головне управління Держсанепідслужби у Черкаській області про надання доступу до квартири - скасувати, ухвалити нове рішення.

Відмовити Комунальному підприємству «Придніпровська служба утримання будинків» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_8, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Головне управління Держсанепідслужби у Черкаській області про надання доступу до квартири.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :