Ухвала суду № 43747944, 21.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/5189/14 Головуючий у І інстанції Медведева К.В.Провадження № 22-ц/780/2257/15 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 9 21.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

21 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Кулішенка Ю.М., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Франюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2015 року у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи Васильківська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, посилаючись на те, що з кінця 80-х років перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_5, 23 вересня 1994 року він розлучився із попередньою дружиною, через певні обставини вони не зареєстрували шлюб, в липні 2002 року він переїхав до неї в квартиру у м. Васильків, де вони проживали до серпня 2014 року. З липня 2002 року вони проживали разом однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний побут, формували сімейний бюджет, визначили та виконували взаємні права та обов'язки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Необхідність встановлення факту проживання однією сім'єю обумовлюється тим, що за час спільного проживання вони побудували спільний будинок, який не встигли ввести в експлуатацію та отримати право власності на нього, будинок будувався на земельній ділянці, наданій ОСОБА_5 у користування в 1989 році. Просила встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з липня 2002 року до серпня 2014 року.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2015 року заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Заявник ОСОБА_2, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухвали, порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2015 року та направити справу до суду першої інстанції для вирішення по суті.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з наступних підстав.

Залишаючи заяву без розгляду на підставі ч. 4 ст. 256 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду справи виявлено спір про право.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони відповідають матеріалам справи і узгоджуються із вимогами закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5

16 вересня 2014 року до Васильківської міської державної нотаріальної контори звернулася дочка померлого ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини, 03 листопада 2014 року із аналогічною заявою звернувся син померлого ОСОБА_4 (а. с. 49, 56).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Звертаючись до суду із вказаною заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, ОСОБА_2 обґрунтовувала необхідність встановлення такого факту тим, що за час спільного проживання вони із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 побудували спільний будинок, який не встигли ввести в експлуатацію та отримати право власності на нього; будинок будувався на земельній ділянці, наданій ОСОБА_5 у користування в 1989 році. За таких обставин для того, щоб ввести вказаний будинок в експлуатацію, відповідно до закону їй необхідно переоформити земельну ділянку на себе, тобто отримати її у користування як члену сім'ї ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю для подальшого набуття права власності на будинок, що будувався ОСОБА_5 і не був введений в експлуатацію.

Під час розгляду справи заінтересована особа ОСОБА_3 подала заперечення на заявлені вимоги, мотивуючи це тим, що її батько також проживав з її матір'ю певний час в зареєстрованому шлюбі, а після смерті її батька ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається з частки житлового будинку, який батько отримав у спадок після своїх батьків, заявниця має намір встановити даний факт задля подальшого спадкування зазначеного майна нарівні з іншими спадкоємцями.

Відповідно до ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У пункті 3 цієї постанови вказано, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За змістом наведених положень закону окреме провадження є безспірним, оскільки в ньому не розглядається матеріально-правовий спір, а можуть встановлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення, а також підтверджуватися наявність чи відсутність неоспорюваних прав.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції врахував зазначені положення закону та виявив обставини, що можуть свідчити про виникнення спору щодо права на спадкування та відповідно виключають наявність підстав для розгляду заяви по суті у порядку окремого провадження.

Доводи апеляційної скарги, що земельну ділянку, як і недобудований будинок, має право отримати у власність чи користування будь-який громадянин України, не спростовують висновків суду першої інстанції. Крім того, відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини. Таким чином за спадкоємцями може бути визнано право забудовника щодо даного недобудованого будинку та відповідно перейти право користування земельною ділянкою.

Надуманими та такими, що спростовуються змістом резолютивної частини ухвали, є доводи апеляційної скарги, що судом не роз'яснено заявнику права подати позов на загальних підставах.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про відсутність іншого шляху для захисту свого права, відмінного від обраного, оскільки для захисту невизнаних, оспорених, порушених прав особи запроваджено інститут позовного провадження. Так, право ОСОБА_2 на недобудований будинок і земельну ділянку, яка перебувала у користуванні ОСОБА_5, заперечується заінтересованою особою ОСОБА_3 Водночас, доводи заявника про те, що будь-хто, вважаючи, що має на будинок певні права, має подавати позов до неї про визнання цих прав, є помилковими, оскільки право ОСОБА_2 на будинок на даний час нічим не підтверджене.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, що передбачені ст. 311 ЦПК України, відсутні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Кулішенко Ю.М.

Фінагєєв В.О.