Постанова № 43746908, 21.04.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2296/15-а

Провадження № 2-а/161/124/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року м.Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі :

головуючого судді Присяжнюк Л.М.,

при секретарі Лукашевич І.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку про визнання дій неправомірними та зобовязання провести перерахунок пенсії та виплату пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

13.02.2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом звернулася в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку визнання дій неправомірними та зобовязання провести перерахунок пенсії та виплату пенсії. Свої вимоги мотивує тим, що перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії по віку з 07.04.2011 року. Однак при призначенні їй пенсії, відповідачем до довідок на призначення їй пенсії не були включені не були включені нараховані і виплачені суми заробітної плати, на які нараховано і сплачено збір на обовязкове державне пенсійне страхування у т.ч. матеріальну допомогу на оздоровлення, індексацію грошових доходів та винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади Вважає, що при призначенні пенсії державного службовця для обчислення пенсії не були включені вищевказані виплати, чим безпідставно занижено місячний розмір нарахованої їй пенсії. Просить визнати дії УПФ України в м. Луцьку щодо неврахування матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації грошових доходів та винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади при призначенні пенсії згідно Закону України Про державну службу неправомірними; зобовязати УПФ України в м. Луцьку провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України Про державну службу з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації грошових доходів та винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади в розмірі 86 % з 07.04.2011 року та виплатити недоотримані кошти в звязку з проведеним перерахунком.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не зявилася, подала на адресу суду заяву, якою просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не зявилася, подавла на адресу суду заяву, якою просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги не визнала із врахування письмового заперечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши та оцінивши подані суду докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Луцьку з 07.04.2011 року як одержувач пенсії по віку, що призначена останній згідно ст. 37 Закону України Про державну службу.

23.01.2015 року позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із урахування виплаченої їй матеріальної допомоги на оздоровлення, винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, індексації заробітної плати (а.с. 6).

Як вбачається із відповіді Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку № 64/Х-01 від 06.02.2015 року, позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії із посиланням на ст. 33 Закону України Про державну службу та вказано, що матеріальна допомога на оздоровлення, індексація заробітної плати не належать до надбавок включених до вищевказаного закону (а.с. 7-8).

Як вбачається із досліджених судом матеріалів справи, при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії у 2011 році позивачем було надано довідку № 26 від 07.04.2011 року, з якої вбачається, що за період із квітня 2009 року по березень 2011 року ОСОБА_3 було нараховано 2044,44 грн. індексації грошових доходів та 3885 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення, винагороду державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади в розмірі 7884,64 грн., а на вказані виплати було нараховано страхові внески на загальнообовязкове пенсійне страхування (а.с. 9-11).

Однак, суд приходить до висновку, що такі мотиви відповідача у відмові позивачу перерахувати пенсію та подані заперечення є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України Про пенсійне забезпечення до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування нараховується збір на обовязкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески; суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

Із наведеного вбачається, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обовязкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.02.2012 року (справа № 21-430а11).

За приписами частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, отримані ОСОБА_3 суми виплат, з яких фактично нараховано та сплачено збір на обовязкове державне пенсійне страхування, повинні враховуватися в її дохід, як застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

В той же час, щодо посилання представника відповідача на положення Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України, за яким зменшено відсоток суми заробітної плати при призначенні пенсії державним службовцям, суд означає наступне.

Так, Законом України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України, який набрав чинності з 01.01.2015 року, внесено зміни до ст. 37 Закону України Про державну службу, відповідно до яких пенсія державним службовцям призначається у розмірі 60% від суми заробітної плати. Однак враховуючи, що пенсія позивачу призначена раніше, тобто до внесення змін у ст. 37 Закону України Про державну службу, норми вищевказаного Закону не підлягають до застосування.

Однак, згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулася з позовом 13.02.2015 року. А тому, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення в межах шестимісячного строку звернення до суду, тобто починаючи з 13.08.2014 року. Позовні вимоги поза межами строку звернення до суду, слід залишити без розгляду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 99-100, 122, 138, 159-163, 167 КАС України, на підставі ст.ст. 33, 37 Закону України Про державну службу, ст. 66 Закону України Про пенсійне забезпечення та ст. 41 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії УПФ України в м. Луцьку щодо неврахування ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації грошових доходів та винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади при призначенні пенсії згідно Закону України Про державну службу неправомірними.

Зобовязати УПФ України в м. Луцьку провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до Закону України Про державну службу з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації грошових доходів та винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади в розмірі 86 % з 13.08.2014 року та виплатити недоотримані кошти в звязку з проведеним перерахунком.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку про визнання дій неправомірними та зобовязання провести перерахунок пенсії та виплату пенсії за період з 07.04.2011 року по 12.08.2014 року залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Луцького міськрайонного суду Присяжнюк Л.М.