Постанова № 43746213, 20.04.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 року Справа № 902/391/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Демянчук Ю.Г.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: Максименко Ю.Ф. (директор)

відповідача: не з'явився

ДВС: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.02.2015 року у справі №902/391/14 (суддя Яремчук Ю.О.)

за скаргою Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" на неправомірність рішення дій Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції та про зобов'язання вчинити дії

у справі за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М"

до Військової частина А2656

про стягнення 97559,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року у справі №902/391/14 за позовом Малого приватного підприємства фірма «Альфа-М» до Військової частини А2656 про стягнення боргу 97559,37 грн. було відмовлено в задоволенні скарги №47/10 від 29.10.2014 року Малого приватного підприємства фірма «Альфа-М» на неправомірність дій Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції повністю.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" встановлено механізм здійснення виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, відповідно до якого стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а не органами Державної виконавчої служби України.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою позивач - Мале приватне підприємство Фірма "Альфа-М" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 10 лютого 2014 року по справі №902/391/14 та прийняти нове рішення по суті вимоги скарги №47/10 від 29.10.2014 року. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального права, внаслідок неповного та не всебічного дослідження обставин справи. Зокрема, апелянт зазначає, що для випадку виконання судових рішень по стягненню грошових коштів з державного підприємства або юридичної особи, якою є, зокрема, і військова частина А2656, саме Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є спеціальним по відношенню до інших законодавчих та нормативних актів (у тому числі і по відношенню до Закону України «Про виконавче провадження») при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця, який в своїх діях, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зобов'язаний керуватися особливостями, встановленими Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». У випадку, коли рішення суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрало законної сили були видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2013 року), виконавчі документи подаються до органу державної виконавчої служби незалежно від того, чи боржником є державний орган, чи є державне підприємство, установа, організація, чи є юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, а не до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Місцевий суд помилково визначив, що Військова частина А26456 є державним органом в контексті приписів статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконань судових рішень», яким вона не є насправді, а є юридичною особою в контексті приписів статті 4 цього ж Закону і внаслідок цього неправильного визначення неправомірно застосував приписи статті 3 цього Закону і, відповідно неправомірно не застосував приписи статті 4 цього Закону при ухваленні оскаржуваної ухвали. На думку апелянта, судом не було враховано того, що в частині 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» з урахуванням наступних змін та доповнень, на яку посилаються, як суд першої інстанції в Ухвалі, так і державний виконавець у Постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження, зазначено, що цей Порядок затверджується «…відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» і пункту 9 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України і в тексті цього Порядку відсутні посилання на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 березня 2015 року у справі №902/391/14 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу Малого приватного підприємства фірма «Альфа-М» та призначено дату судового засідання на 25 березня 2015 року.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 24 березня 2015 року, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Саврія В.А. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Демянчук Ю.Г..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 березня 2015 року, у зв'язку із неявкою представників сторін, поданим клопотанням про відкладення розгляду справи та внесеними змінами до колегії суддів розгляд апеляційної скарги було відкладено на 03 квітня 2015 року.

30 березня 2015 року директором МПП Фірма "Альфа-М" подано через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду клопотання №39/3 про відкладення розгляду справи та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№8015/15) з проханням доручити проведення відеоконференції Оболонському районному суду м.Києва (04212, м.Київ, вул.Тимошенка, 2-Є).

31 березня 2015 року від позивача - МПП Фірма "Альфа-М" надійшло клопотання №113/3 про продовження строку розгляду скарги згідно частини 3 статті 69 ГПК України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2015 року у справі №902/391/14 було продовжено строк вирішення спору по справі до 23 квітня 2015 року, відкладено розгляд скарги на 20 квітня 2015 року та вирішено провести судове засідання в режимі відеоконференції з Оболонським районним судом м.Києва.

Судове засідання 20 квітня 2015 року проводилося в режимі відеоконференції з Оболонським районним судом м.Києва за клопотанням МПП Фірма "Альфа-М".

Відповідач та орган ДВС своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористалися, відзиву на апеляційну скаргу не надали.

Безпосередньо в судовому засіданні 20 квітня 2015 року представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача та органу ДВС в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /а.с. 94, 97/.

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідача та органу ДВС за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Мале приватне підприємство Фірма «Альфа-М» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до військової частини А2656 про стягнення боргу.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.05.2014 року у справі №902/391/14 задоволено частково позов МПП Фірма «Альфа-М» до Військової частини А2656 про стягнення боргу. Стягнуто з Військової частини А2656 (код ЄДРПОУ 07937980 (21007, м.Вінниця-7, вул.Червоноармійська, 21) на користь Малого приватного підприємства Фірма «Альфа-М» (код ЄДРПОУ 30726900, 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, кв.45; 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, кв.37) 44282,14 грн. - сума первісного зобов'язання без урахування індексу інфляції, 38179,61 грн. - сума збільшення основного первісного зобов'язання за рахунок індексу інфляції, 3978,13 грн. - сума 3% річних, 3054,25 грн. - сума пені, 1827,00 грн. витрати зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено. Малому приватному підприємству Фірма «Альфа-М» (код ЄДРПОУ 30726900 (04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, кв.45; 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, кв.37) повернуто з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 124,19 грн. згідно платіжного доручення №9 від 23.03.2014 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 липня 2014 року у справі №902/391/14 апеляційну скаргу Військової частини А2656 на рішення господарського суду Вінницької області від 28.05.2014 року у справі №902/391/14 - залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції - змінено та викладено резолютивну частину в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А 2656 (код ЄДРПОУ 07937980 (21007, м.Вінниця-7; вул.. Червоноармійська, 21) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М", код ЄДРПОУ 30726900(04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, к.45; 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37) 44282,14 грн. - сума основного первісного зобов'язання без урахування індексу інфляції, 38179,61 грн. - сума збільшення основного первісного зобов'язання за рахунок індексу інфляції, 3978,13 грн. - сума 3% річних, 916,27 грн. - сума пені, 1827,00 грн. витрати зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Повернути Малому приватному підприємству "Фірма "Альфа-М", код ЄДРПОУ 30726900(04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, к.45; 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37) з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору в розмірі 124,19 грн. згідно платіжного доручення №9 від 23.03.2014р."

Справу №902/391/14 повернуто до господарського суду Вінницької області.

02 вересня 2014 року на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду було видано наказ.

Постановою головного державного виконавця Дембіцькою Н.В. від 09.10.2014 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 902/391/14, виданого 02.09.2014 року.

04 листопада 2014 року до господарського суду Вінницької області надійшла скарга № 47/10 від 29.10.2014 року Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" на неправомірність дій Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції та про зобов'язання вчинити дії.

Дана скарга мотивована наступним.

Постановою ВП №45005224 від 09.10.2014 року Замостянський ВДВС відмовив у відкритті виконавчого провадження за заявою Стягувача № 36/9 від 29.09.2014 року та повернув наказ від 02.09.2014 року по справі № 902/391/14 без виконання.

На думку позивача, дії Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції суперечать пункту 1 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", адже згідно пункту 1 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених ним Законом. Отже, позивач вважає, що виконання судових рішень про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, якою є відповідач, здійснюється саме виконавчою службою згідно Закону України "Про виконавче провадження" але з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Крім того, позивач вважає, що Замостянський ВДВС при винесенні вказаної постанови не врахував приписи частини 3 "Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою", затвердженого Постановою КМУ від 03.09.2014 року №440, відповідно до яких рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості. З огляду на викладене, позивач просив суд визнати неправомірною Постанову ВП № 45005224 від 09.10.2014 року головного державного виконавця Замостянського ВДВС Вінницького міського управління юстиції Дембіцької Н.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження та скасувати її, а також зобов'язати Замостянський ВДВС Вінницького МУЮ прийняти наказ від 02.09.2014 року по справі №902/391/14.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно статті 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (надалі - Порядок).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", цей закон набирає чинності з 01.01.2013 року.

Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення (п.3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, рішення господарського суду Вінницької області у справі № 902/391/14 було прийнято 28.05.2014 року та, відповідно, набрало законної сили 30.07.2014 року.

02.09.2014 року на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року у справі № 902/391/14 видано наказ.

Відтак, на підставі пункту 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" норми останнього не поширюють свою дію на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року у справі № 902/391/14, яка набрало законної сили 30.07.2014 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" - 01.01.2013 року.

Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 25 березня 2015 року у справі №902/411/14.

Водночас, відповідно до пункту 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Строки пред'явлення виконавчих документів перериваються в разі пред'явлення їх до виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів в установленому порядку.

Пропущені строки пред'явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати.

Згідно пункту 24 Порядку, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 порядку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України", організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України "Про Збройні Сили України", фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, військова частина А2656 є бюджетною установою і фінансується виключно з державного бюджету.

Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" встановлено механізм здійснення виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, відповідно до якого стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а не органами Державної виконавчої служби України.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що Замостянським ВДВС при винесенні постанови не враховано приписи частини 3 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою КМУ від 03.09.2014 року № 440, відповідно до яких рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості, з огляду на пункт 2 Порядку від 03.09.2014 року № 440, згідно якого у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні, зокрема, рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Таким чином, правові підстави для задоволення заяви позивача про незаконність постанови Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження від 09.10.2014 року № ВП 45003755 відсутні.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ,106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.02.15 року у справі №902/391/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/391/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Демянчук Ю.Г.