Постанова № 43746209, 15.04.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа №924/52/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Аньол В.М. (довіреність №116 від 07.04.2015р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства агрофірма "Авіс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26 лютого 2015 року у справі №924/52/15 (суддя Олійник Ю.П.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Публічного акціонерного товариства агрофірма "Авіс"

про стягнення 143814,00 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення

Судом роз'яснено представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2015 року, рішенням господарського суду Хмельницької області було задоволено позов ФОП ОСОБА_3 до ПАТ агрофірма "Авіс" про стягнення 143814,00 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення та стягнуто з відповідача на користь позивача вказану суму і 28 76,28 грн. - судового збору.

Відповідач, у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки договірні відносним між сторонами виникли 11 грудня 2013 року, а акти, додані до позовної заяви, які послугували підставою для задоволення позову, датовані починаючи з травня 2013 року.

Крім того, зазначає, що рахунки на оплату, що виписувались позивачем до моменту укладення договору не є документом взаємовираження волі обох сторін, спрямованої на виникнення певних юридично-правових наслідків, тобто такі документи не підтверджують проведення між сторонами відповідної господарської операції, тому вважає, що відсутні законні підставі для проведення розрахунку з позивачем до 11 грудня 2013 року.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відсутність оформленого до 11 грудня 2013 року договору перевезення не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані йому, до цього періоду, послуги з перевезення.

23 березня 2015 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 15 квітня 2015 року.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить її задоволити, а рішення господарського суду Хмельницької області скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Крім того, зазначає, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з порушенням шестимісячного строку, встановленого ст. 315 ГК України.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

З травня 2013 року по квітень 2014 року позивачем надавались відповідачу послуги з перевезення відходів птахівництва на загальну суму 569 214,00 грн.

Так, у 2013 року позивач надав, а відповідач отримав послуг з перевезення, що підтверджується актами здачі прийняття виконаних робіт, підписаних сторонами та скріплених їхніми печатками, на загальну суму 293550,00 грн.,:

- №54 від 31 травня 2013 року на загальну суму 17 250,00 грн.;

- №67 від 17 червня 2013 року на загальну суму 18 400,00 грн.;

- №75 від 30 червня 2013 року на загальну суму 16 100,00 грн.;

- №82 від 12 липня 2013 року на загальну суму 15 300,00 грн.;

- №92 від 23 липня 2013 року на загальну суму 11 500,00 грн.;

- №101 від 31 липня 2013 року на загальну суму 9 200,00 грн.;

- №108 від 15 серпня 2013 року на загальну суму 17 100,00 грн.;

- №105 від 31 серпня 2013 року на загальну суму 18 900,00 грн.;

- №132 від 17 вересня 2013 року на загальну суму 23 050,00 грн.;

- №144 від 30 вересня 2013 року на загальну суму 18 450,00 грн.;

- №151 від 15 жовтня 2013 року на загальну суму 22 750,00 грн.;

- №162 від 31 жовтня 2013 року на загальну суму 23 400,00 грн.;

- №180 від 19 листопада 2013 року на загальну суму 26 350,00 грн.;

- №189 від 30 листопада 2013 року на загальну суму 15 650,00 грн.;

- №194 від 15 грудня 2013 року на загальну суму 18 750,00 грн.;

- №201 від 31 грудня 2013 року на загальну суму 21 400,00 грн.. (а.с.11-26)

11 грудня 2013 року, між ФОП ОСОБА_3, як перевізником, та ПАТ агрофірма "Авіс", як замовником було укладено Договір №5, згідно умов якого позивач бере на себе зобов'язання за замовленнями відповідача доставляти автомобільним транспортом довірений йому вантаж (згідно з транспортною накладною) та передавати його вантажоодержувачу, а замовник бере на себе зобов'язання сплачувати плату за перевезення вантажу у порядку та на умовах даного договору. (а.с.27-28)

Згідно з п. 2.5 Договору №5, після виконання перевезення протягом 5 днів перевізник повинен повернути (надати) замовнику належним чином оформлену ТТН, акт виконаних робіт, рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, а також оригінал письмового повідомлення про підтвердження погодження перевізника, передбаченого п. 1.3 Договору.

Відповідно п.п.4.1, 4.2 Договору №5, ціна перевезення становить 1150,00 грн. з ПДВ за один день роботи, а у випадку перевезення вантажу до ДП "Хмельницький Ветсанзавод" - 1650,00грн. з ПДВ за один день роботи.

Пунктом 4.5 сторони визначили порядок розрахунків: замовник оплачує перевізнику вартість кожного перевезення протягом 20 днів з дня складання відповідного акта виконаних робіт та наданні оригіналів всіх супровідних документів, передбачених п.2.5 Договору.

Протягом 2014 року позивач надав, а відповідач отримав послуг з перевезення на загальну суму 275 664,00 грн., що підтверджується актами здачі прийняття виконаних робіт, підписаних сторонами та скріплених їхніми печатками:

- №1 від 15 січня 2014 року на загальну суму 22 850,00 грн.;

- №4 від 24 січня 2014 року на загальну суму 19 550,00 грн.;

- №6 від 31 січня 2014 року на загальну суму 18 450,00 грн.;

- №9 від 13 лютого 2014 року на загальну суму 28 600,00 грн.;

- №12 від 28 лютого 2014 року на загальну суму 36 000,00 грн.;

- №15 від 11 березня 2014 року на загальну суму 36 196,00 грн.;

- №18 від 18 березня 2014 року на загальну суму 23 482,00 грн.;

- №20 від 31 березня 2014 року на загальну суму 44 318,00 грн.;

- №21 від 31 березня 2014 року на загальну суму 3564,00 грн.;

- №22 від 30 квітня 2014 року на загальну суму 42 654,00 грн. (а.с.29-38)

Тобто, за час надання відповідачу послуг з перевезення у період з травня 2013 року по квітень 2014 року, позивач надав таких послуг на загальну суму 569 214,00 грн., відповідач в свою чергу їх прийняв, та підписав акти здачі прийняття виконаних робіт без зауважень.

За одержані послуги, відповідач, згідно банківських виписок:

- у період з 18 червня 2013 року по 21 лютого 2014 року перерахував позивачу - 328400,00 вказавши у призначенні платежу - "за послуги перевезення"; (а.с.59-95)

- у період з 17 березня 2014 року по 31 березня 2014 року перерахував позивачу - 71000,00 вказавши у призначенні платежу - "за послуги перевезення згідно договору"; (а.с.96-99)

- у період з 01 квітня 2014 року по 28 липня 2014 року перерахував позивачу 25 000,00 вказавши у призначенні платежу - "за послуги перевезення згідно договору №5 від 11.12.2013" (а.с.100-102), тобто за надані позивачем та прийняті відповідачем послуги перевезення, останній розрахувався частково у розмірі 425 400,00 грн.

25 грудня 2014 року, позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 143 814,00 грн., яка останнім була отримана та залишена без відповіді і задоволення. (а.с.103-104)

15 січня 2015 року, ФОП ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовом до ПАТ агрофірма "Авіс" про стягнення 143 814,00 грн. заборгованості за надані йому послуги з перевезення. (а.с.4-5)

26 лютого 2015 року, рішенням господарського суду Хмельницької області було даний позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 143814,00 грн. - заборгованості за надані послуги з перевезення і 2876,28 грн. - судового збору. (а.с.129-130)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено з матеріалів справи, між сторонами спору з 31 травня по 11 грудня 2013 року існували позадоговірні господарські відносини по наданню відповідачу позивачем послуг перевезення відходів птахівництва, обсяг та вартість яких відображались в актах здачі прийняття робіт (надання послуг), які наявні в матеріалах справи, а з 11 грудня 2013 року дані послуги надавались на підставі Договору №5 результати яких (обсяг та вартість послуг) складались в актах надання послуг. Згідно даних актів, підписаних сторонами та скріплених їх печатками, протягом травня 2013 року - квітня 2014 року позивачем було надано відповідачу послуг з перевезення на загальну суму 569 214,00 грн.

Представником відповідача ні в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не заперечувалось, що позивачем надавались дані послуги по перевезенню у вказаний період на вказану суму.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що за отримані послуги по перевезенню на протязі 18 червня 2013 року - 28 липня 2014 року, відповідач провів їх оплату частково, перерахувавши позивачу за цей період 425 400,00 грн.

Відповідач, не заперечуючи надання йому послуг по перевезенню на загальну суму 569 214,00 грн., не надав доказів повного розрахунку з позивачем, а тому його заборгованість склала 143 814,00 грн.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем не було проведено повний розрахунок з позивачем за отримані від останнього послуги з перевезенням, а позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення з ПАТ агрофірма "Авіс" заборгованості за надані послуги, як позадоговірні так і за Договором №5, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню і слід стягнути з відповідача на користь позивача 143 814,00 грн.

Посилання відповідача на те, що ним було подано заяву про застосування строку позовної давності (а.с.113-115), оскільки позивачем було пропущено, встановлений ст.ст. 256, 258 ЦК України, шестимісячний строк позовної давності для звернення до суду, і що дана обставина є, згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України, підставою для відмови у позові, господарським судом першої інстанції вірно відхилене як безпідставне тому, що відповідач починаючи з 18 червня 2013 року і по 28 липня 2014 року, включно, проводив часткові розрахунки, а тому, за приписами ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривався. Відповідно відлік встановленого ч.5 ст. 315 ГК України шестимісячного строку позовної давності почався заново, з 28 липня 2014 року, і позов подано в межах строку позовної давності.

Зазначена правова позиція викладена у п.4.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року, згідно якого до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.02.15 р. у справі №924/52/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства агрофірма "Авіс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/52/15 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Савченко Г.І.