Постанова № 43746176, 15.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 908/65/15-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - був присутній, при оголошенні резолютивної частині постанови

відповідача - Богінська Т.М., Коваль Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№1742 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.15 у справі № 908/65/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", Донецька область, м. Маріуполь

про стягнення 46 999 202,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (відповідача) на користь позивача 46999202,99 грн., які складаються з 29 695 555,37 грн. основного боргу, 8 852 534,77 грн. втрат від інфляції, 2 241 560,75 грн. - 3% річних та 6 209 552,10 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.02.2015р. у справі №908/65/15-г (суддя Колодій Н.А.) позов задоволено частково, стягнуто з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 29 695 555 (двадцять дев'ять мільйонів шістсот дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 37 коп. основного боргу, 8 793 165 (вісім мільйонів сімсот дев'яносто три тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 45 коп. інфляційних витрат, 2 230 073 (два мільйона двісті тридцять тисяч сімдесят три) грн. 12 коп. - 3% річних, 3 077 206 (три мільйона сімдесят сім тисяч двісті шість) грн. 00 коп. пені та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору, з посиланням на невиконання умов договору в частині оплати. В решті позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції частково не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3104776,05 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення у справі, яким позовні вимоги позивача задовольнити; в іншій частині рішення залишити без змін.

У апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції було неправомірно зменшено розмір неустойки в порушення вимог матеріального права, та без дослідження усіх істотних обставин справи, підстави для зменшення розміру пені відсутні.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати від 10.04.2015 року, у зв'язку з відпусткою судді Плужника О.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Істоміна О.А.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (покупець) був укладений договір № 13/2388-БО-7 купівлі-продажу природного газу.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю, у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 та/ або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У п. 3.3. договору зазначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла\ вузлів обліку газу покупця.

На виконання умов договору, позивач передав у власність покупцю протягом січня - грудень 2013 р. природний газ на загальну суму 129 776 224,10 грн., що підтверджується підписаними та завіреними печатками сторін Актами прийому передачі природного газу від 26.09.2013 р., від 31.08.2013 р., від 30.09.2013 р., від 31.10.2013 р., від 30.11.2013 р. від 31.12.2013 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідач прийняв без зауважень щодо якості та кількості, про що свідчить підпис та печатка відповідача на актах передачі-приймання природного газу за період січня -грудень 2013 р. за договором, які також були погоджені газорозподільною організацією ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз".

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідач свої зобов'язання по оплаті природного газу виконав частково, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 29 695 555, 37 грн.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а відповідач зобов'язання щодо своєчасної і повної оплати не здійснив, доказів повної та своєчасної оплати не надав, та правомірно задовольнив позов щодо стягнення заборгованості у сумі 29 695 555,37 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції при розгляді посилання позивача про стягнення з відповідача 8 852 534,77 грн. втрат від інфляції та 2 241 560,75 грн. 3% річних обґрунтовано зробив висновок, що період позивачем вказаний не вірно, оскільки прострочення оплати наступає з 15 числа місяця, та правомірно частково в сумі 8 793 165,45 грн. інфляційних витрат та 2 230 073,12 грн. - 3% річних задовольнив позовні вимоги, а в решті вимог щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних правомірно відмовив.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст.231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно кількості несплачених обсягів наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити покупцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Суд першої інстанції при перевірці правильності нарахування пені встановив, що розрахунок пені здійснено не вірно, стягненню з відповідача підлягала пеня в сумі 6154 412,01 грн.

Суд першої інстанції, при вирішенні питання щодо стягнення неустойки обґрунтовано врахував: причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, майновий стан сторін, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, ст.218 ГК України особа за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як свідчать матеріали справи, газ, який постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансується з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Колегія суддів вважає, що відповідач надав докази скрутного фінансового стану за період з 2012 по 2014р. ,на початку року підприємство не отримує оплат за надані послуги по теплопостачанню від бюджетних установ та організацій, в зв'язку з проведенням АТО в регіоні ускладнено проведення платежів.

Судом першої інстанції правомірно зменшив на 50 % розмір пені до 3077206грн., посилаючись на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, неможливість самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ; що покупцем газу за договором було Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", ступінь вини у порушенні зобов'язання, ступень виконання зобов'язання та невідповідність розміру пені наслідкам порушення, майновий стан сторін.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його часткового скасування, керуючись ст.ст. 525, 526, 551, 610, 611, 692 ЦК України, ст. 223 ГК України, ст.ст. 83, 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.15 у справі №908/65/15-г залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України

Повний текст постанови складено 20.04.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Істоміна О.А.