Постанова № 43746155, 16.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. Справа № 908/5644/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Безлепкіній І.П.

за участю представників сторін:

позивача - Грабового О.А., дов. б/н від 20.01.2015

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ВАТ "Єнакіївський металургійний завод", м. Єнакієве (вх. №1912 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.15 у справі № 908/5644/14

за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Фактор капітал", м. Київ

до ПАТ "Єнакіївський металургійний завод", м. Єнакієве

про стягнення 375 170,36 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2015 у справі № 908/5644/14 (суддя Смірнов О.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Капітал" до Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Капітал" грошові кошти в сумі 375170,36 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 7503,41 грн.

Відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2015 у справі № 908/5644/14, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права в зв'язку з тим, що судом не в повному обсязі досліджені матеріали справи. При цьому, відповідач зазначає про те, що ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА» (первісним кредитором) не було надіслано відповідачу податкову накладну на суму виниклих податкових зобов'язань, як передбачено п. 6.4 договору, через що акти приймання-передачі не оформлювалися. Крім того, відповідач посилається на те, що станом на теперішній час відповідач знаходиться в епіцентрі проведення АТО, в зв'язку з чим позбавлений можливості належним чином виконувати зобов'язання, передбачені умовами договору.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою, яка була отримана уповноваженим представником ПАТ "Єнакіївський металургійний завод", м. Єнакієве

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою господарським судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 16.04.2015 за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору № 130/13/13-0007773 від 04.03.2013 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ УКРАЇНА-2020", як постачальником, останній зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити матеріали, далі ресурси, на умовах, передбачених договором. Кількість, номенклатура ресурсів вказиваються в специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною (п. 2.1.).

Так, на виконання умов вказаного договору, постачальником було поставлено, а покупцем прийнято ресурсів за видатковими накладними № 19 від 02.01.2014 року на суму 620691,30 грн., № 20 від 02.01.2014 року на суму 2555063,99 грн., № 103 від 15.01.2014 року на суму 2579501,82 грн., № 104 від 15.01.2014 року на суму 623492,35 грн., які підписані сторонами без зауважень та заперечень, та скріплені печатками підприємств.

Проте, відповідач отриманий товар оплатив частково, в зв'язку з чим у Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" виникла заборгованість перед ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" в розмірі 375170,36 грн.

Матеріали справи також свідчать про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-2020", як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор капітал", як фактором, укладено договір факторингу № 1/1Ф від 21.03.2014 року, відповідно до умов якого клієнт передає фактору, а фактор приймає усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, вказаним в п. 1.2. цього договору.

Пунктом 1.2 договору факторингу клієнт відступає фактору право вимагати виконання від боржника зобов'язання по сплаті заборгованості за поставлений товар, які виникли за договором поставки нафтопродуктів № 130/13/13-0007773 від 04.03.2013 року, укладеного між ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" та ПАТ "Єнакієвський металургійний завод", і не сплачені боржником на момент укладення цього договору. За це фактор зобов'язується оплатити клієнтові суму у розмірі та в порядку, зазначеному у розділі 4 цього договору.

Разом з тим, на виконання договору факторингу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-20202" надіслало на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги від 24.03.2014 року, в якому зазначило, що грошові кошти в сумі 375170, 36 грн. підлягають оплаті протягом п'яти днів з моменту отримання вказаного повідомлення на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Капітал", оскільки таке право вимоги клієнта до боржника відступлено відповідно до договору факторингу.

Проте, відповідач грошові кошти не сплатив, що стало підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

З урахуванням таких встановлених обставин справи, враховуючи, що факт наявності заборгованості відповідача в розмірі 375170, 36 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів на підтвердження сплати боргу на дату подання позову та на прийняття оскаржуваного рішення відповідач не надав, з урахуванням приписів ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, Цивільного Кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 375170, 36 грн. є обґрунтованими, відповідають, як вимогам зазначених норм чинного законодавства, так і матеріалам справи, не спростовані відповідачем, а тому визнані такими, що підлягають задоволенню.

З висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача боргу в розмірі 375170, 36 грн. за договором № 130/13/13-0007773 від 04.03.2013 року, право на стягнення якого у позивача виникло згідно договору факторингу № 1/1Ф від 21.03.2014 року.

01.03.2013 між ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020» та ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИИ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» укладено договір № 130/13, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити матеріали на умовах, визначених цим договором. Пунктом 2.1. договору передбачено, що кількість, номенклатура Ресурсів визначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 3.1. договору, постачання ресурсів здійснюється видами транспорту, визначеними в специфікаціях.

Відповідно до п. 3.2. договору, строки поставки ресурсів визначаються в специфікаціях.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися протягом строку, визначеного в специфікації, який буде відраховуватись з моменту поставки ресурсів та надання документів, визначених в пункті 6.4 договору.

Відповідно до п. 6.4 постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів наступні документи:

- рахунок на оплату ресурсів (оригінал);

- транспортні та супровідні документи (в т.ч. товарна-накладна, накладна на постачання ресурсів при поставці автомобільним транспортом, залізнодорожні накладні при поставці залізничним транспортом); пакувальні документи (копії);

- сертифікати та паспорти якості постачальника або виробника;

- та ін.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов договору та специфікацій № 1 від 04.03.2013 р., № 2 від 01.04.2013 р., № 3 від 20.12.2013 р. та на підставі видаткових накладних відповідачу було надано ресурс проте, відповідачем не було повністю оплачено поставлені та передані йому у власність ресурси. В наслідок цього у відповідача виникла заборгованість за поставлений ресурс у розмірі 375 170,36 грн.

Слід зазначити, що наявні у справі видаткові накладні, на підставі яких відбувалась поставка, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін без зауважень. Відповідач факт отримання товару, а також виниклу у нього заборгованість в розмірі 375170,36 грн. належними доказами не спростовує.

Проте, посилається на те, що пакет документів, передбачений п. 6.4. договору поставки № 130/13 від 01.03.2013 року, постачальником у повному обсязі не надавався, через що акти приймання-передачі не оформлювалися.

Однак, вказані обставини не можуть вважатися підставою для звільнення від сплати заборгованості за отриманий товар.

Так, умовами договору поставки № 130/13 від 01.03.2013 року не передбачено передачу зазначеного у п. 6.4 пакету документів з обов'язковим оформленням акту приймання-передачі таких документів. Ресурси були прийняті відповідачем на підставі узгоджених сторонами специфікацій.

Документи, зазначені в умовах п. 6.4 договору від 01.03.13 р. № 130/13, постачальник зобов'язаний надати до початку приймання ресурсів.

Разом з цим, п. 6.5 договору передбачено право покупця відмовитись від приймання поставлених ресурсів до надання постачальником документів, передбачених п. 6.4 договору.

Однак, відповідач не відмовився від прийняття ресурсів. Підпис представника відповідача та печатка ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИИ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» у видаткових накладних №19 від 02.01.2014 р., №20 від 02.01.2014 р., №103 від 15.01.2014 р., №104 від 15.01.2014 р., підтверджують прийняття відповідачем вищезазначених ресурсів.

Отже, відсутність документів, на які посилається відповідач, не спростовує факту поставки, наявність боргу та не звільняє Публічне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод" від обов'язку його сплати. Таким чином, у постачальника виникло право вимоги до відповідача щодо виконання зобов'язання з ресурсів на суму 375170,36 грн. за договором поставки 01.03.13 р. № 130/13.

Відповідно до договору факторингу №1/1Ф від 21 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗУКРАЇНА-2020» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор капітал» прийняло право вимоги за Договором поставки №130/13/13-7773 від 04.03.2013 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «ЄНАКІЄВСЬКИИ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Стаття 514 ЦК передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2014 року ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» було повідомлено про відступлення права вимоги (вх. №2213 від 20.05.2014 року ПАТ «ЄМЗ».

Отже, ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» було повідомлено про укладений договір факторингу, про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні була визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, право вимоги від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» перейшло до ТОВ «ФК «ФАКТОР КАПІТАЛ», в зв'язку з чим в силу вказаних вимог закону та умов укладеного договору факторингу №1/1Ф від 21 березня 2014 року ПАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД», зобов'язане сплатити заборгованість у розмірі 375170,36 грн. на користь ТОВ «ФК «ФАКТОР КАПІТАЛ».

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Слід зазначити, що відповідач в апеляційній скарзі не наводить жодного аргументованого доводу по суті заявлених позовних вимог, виниклу у нього заборгованість перед позивачем жодним доказом не спростовує. В той час, як, позивачем надано до суду переконливі докази на підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості в розмірі 375170,36 грн., право вимоги якої позивач набув згідно договору факторингу №1/1Ф від 21 березня 2014 року, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в зв'язку з доведеністю як самого факту наявності боргу, так і наявності правових підстав для його стягнення відповідно до приписів ст.ст. 512-516 ЦК України.

Посилання відповідача на складні обставини, пов'язані з проведенням антитерористичної операції в Донецькому регіоні приймаються судом до уваги. Однак вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку виконання своїх договірних зобов'язань, а можуть слугувати підставою звернення до господарського суду відповідно до приписів ст. 121 ГПК України.

До того ж, стаття 42 Господарського кодексу України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Враховуючи зазначену норму, а також положення ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання.

З огляду на викладене. обставини, пов'язані з проведенням антитерористичної операції в Донецькому регіоні приймаються судом до уваги., на які посилається відповідач, не можуть вважатися підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем з оплати отриманого товару.

З огляду на викладене, колегія суддів, діючи в межах повноважень, наданих суду апеляційної інстанції у відповідності з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що господарський суд Запорізької області відповідно до наявних у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а позивач згідно з чинним цивільним та господарським законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідача.

В свою чергу, відповідач не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених в апеляційній скарзі вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.15 у справі № 908/5644/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ВАТ "Єнакіївський металургійний завод", м. Єнакієве залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.15 у справі № 908/5644/14

залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 21 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.