Постанова № 43746149, 20.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа № 920/2048/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю прокурора - Ногіна О.М. - посв. № 032167 від 11.02.2015р.,

та представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1720 С/1-9) на рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2015 р. у справі № 920/2048/14,

за позовом Заступника прокурора Сумської області - прокурора м. Суми в інтересах держави в особі позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України в Сумській області, м. Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодис", м. Суми,

третя особа: Сумський державний університет, м. Суми,

про стягнення 56 558,89 грн., розірвання договору та зобов'язання повернути майно, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.02.2015 р. (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодис" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області заборгованість по орендній платі в розмірі 62010,11 грн., 3252,94 грн. пені, 6201,01 грн. штрафу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодис" в доход Державного бюджету України 3045 грн. судового збору. Розірвано договір оренди державного майна від 23.07.2014 року № 2090 укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Сумській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нодис". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Нодис" повернути балансоутримувачу - Сумському державному університету орендоване за договором оренди від 23.07.2014 року № 2090 майно шляхом підписання акту приймання-передавання.

Відповідач, ТОВ "Нодис", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2015р. та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, на адресу суду з поштового відділення з відміткою "за зазначеною адресою не проживає" повернувся лист з копією ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка була надіслана відповідачу у відповідності до ст. 87 ГПК України на адресу, що була вказана в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Прокурор відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Сумській області, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 05.03.2015р. (а.с. 147).

Третя особа, Сумський державний університет, в судове засідання також не з'явився, у наданому її представником відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2015р. - без змін. Також, представник третьої особи надав заяву, в якій просить розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач, відповідач та третя особа не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаних осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення прокурора, перевіривши повноту встановлення господарським судом Сумської області обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.07.2014 р. між сторонами було укладено договір оренди державного майна № 2090, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - комплекс будівель та споруд для зберігання транспортних засобів на 180 машино-місць (майно), за адресою: м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, що перебуває на балансі Сумського державного університету (балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення стоянки для автомобілів.

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна між балансоутримувачем та орендарем. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на балансоутримувача (п. 2.4 договору).

Пунктом 7.1 договору визначено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується балансоутримувачем та орендарем, одночасно з цим договором.

Як свідчать матеріали справи, балансоутримувач передав відповідачу майно, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передавання майна від 23.07.2014 р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2014 року - 21060 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень, червень та липень місяці 2014 року.

У відповідності п. 3.2 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному законодавством. Пунктом 3.3 договору визначено, що орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

В п. 3.6 договору сторони передбачили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.3 договору орендаря зобов'язано своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та балансоутримувачу.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією № 18-09-04490 від 27.10.2014 року про сплату боргу.

Проте, відповідач борг за липень - грудень 2014 року не сплатив, тому позивач звернувся до прокуратури, щодо стягнення в судовому порядку з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 62010,11 грн., а оскільки позивач є органом державної влади, то прокурор, відповідно до ст. 121 Конституції України, звернувся до суду за захистом порушеного права позивача та для захисту інтересів держави.

Відповідно до ч.3. ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що борг в розмірі 62010,11 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідачем суду не надано, а тому вищезазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 6201,01 грн. штрафу та 3252,94 грн. пені за період 16.08.2014 р. по 21.01.2015 р.

Так, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що якщо на дату сплати орендної плати заборгованості за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована невчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що на момент укладення договору, позивач та третя особа не були власниками об'єкту оренди, так як не несли затрат по його створенню та не створювали такий об'єкт, а власниками об'єкту є треті особи, які побудували об'єкт.

Проте, такі посилання є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи виходячи з наступного.

Відповідно до Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом ФДМУ від 15.05.2012 № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2012 за № 935/21247 (Положення), регіональне відділення Фонду державного майна України реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно із п. 5.3 зазначеного Положення у сфері оренди державного майна регіональне відділення: виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Частиною 4 ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що Фонд державного майна України щодо державного майна, а

органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та

органами місцевого самоврядування, щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим, або комунального майна формують щороку на підставі інформації органів, уповноважених управляти відповідним майном, переліки цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів і нерухомого майна, що може бути передано в оренду.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Враховуючи вищезазначені норми позивач є органом, який реалізує політику у сфері оренди державного майна і у даному випадку є орендодавцем майна, який здійснює одну із функцій власника майна, що передалось в оренду за договором та виконує функції орендодавця відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та договору.

Міністерство освіти і науки України (орган управління майном, що передалось в оренду) листом повідомило позивача, що надає дозвіл на передачу в оренду майна терміном на один рік.

Листом №06.03/06-05/642 від 13.02.3014р. балансоутримувач - Сумський державний університет повідомив, що нерухоме майно - господарська споруда з місцями для тимчасового збереження транспортних засобів на 180 машино-місць знаходиться на його балансі та про те, що не заперечує щодо надання його в оренду.

Після проведеної процедури, організованої позивачем, відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", було проведено засідання конкурсної комісії на право оренди державного нерухомого майна і переможцем визначено відповідача.

Як правильно встановив суд першої інстанції, третьою особою підтверджено факт, що майно правомірно знаходиться у неї на балансі, про що надав до матеріалів справи відповідні докази: копію державного акту на право постійного користування землею; копію плану зовнішніх меж землекористування; копію постанови Зарічного районного суду м. Суми у справі № 2-а-696/2008; копію угоди № 3/5 про відшкодування витрат; копія додатку № 1 до угоди № 3/5; копія акту приймання-передачі поліпшення земельної ділянки; копія акту на установку огорожі; копію службової записки від 13.04.2011 року; копію акту оцінки від 15.04.2011 року; копію переліку матеріалів; копію приймального акту від 28.04.2011 року; копію заяв про спонсорську допомогу; довідку № 170 від 27.01.2015 року про знаходження майна на балансі.

Позивачем, в свою чергу, доведено, що він правомірно є орендодавцем за спірним договором, як орган, який реалізує політику у сфері оренди майна, яке належить державі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не застосував ст. 795 Цивільного кодексу України, в ч. 1 якої визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

В п. 2.1 спірного договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майном між балансоутримувачем та орендарем.

Акт приймання-передавання підписано 23.07.2014р. ТОВ „Нодис" та Сумським державним університетом та скріплено їх печатками. В п. 3 цього акту зазначено, що цей акт підтверджує відсутність претензій у сторін відносно майна, що передається в оренду.

07.08.2014р. ТОВ „Нодис" звернулось з листом до позивача про те, що балансоутримувач не забезпечив звільнення майна від користування третіми особами. Листом від 19.09.2014р. третя особа повідомила, що жодних речових прав на майно, що є предметом договору оренди, які б стали перешкодою в користуванні ТОВ „Нодис" цим майном, у будь-яких третіх осіб відсутні. Також зазначив, що не заперечує проти вжиття орендарем заходів до третіх осіб, що чинять перешкоди в правомірному користуванні майном, якщо такі заходи не завдадуть шкоди цьому майну. Листом №11-09-04071 від 01.10.2014р. про це було повідомлено ТОВ „Нодис".

Враховуючи вищевикладене та те, що договір в судовому порядку недійсним не визнаний, а сторони договором чітко встановили порядок передачі об'єкту в оренду - підписання акту приймання-передавання між відповідачем та балансоутримувачем, встановили порядок сплати та розмір орендної плати, а також те, що майно було передано орендарю - відповідачу і ним використовувалось, фактично півроку без заперечень стосовно договору, вищевказані посилання апелянта є безпідставними.

Стосовно позовної вимоги про розірвання договору оренди державного майна № 2090 від 23.07.2014 р., то суд першої інстанції також правомірно задовольнив ці вимоги.

Так, відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди за своєю правовою природою є оплатним, а тому орендна палата є істотною умовою такого договору, в тому числі це передбачено і ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільного кодексу України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стосовно договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладеннідоговору.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому, норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. (Така ж сама правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України від 08.05.2012р. по справі № 5021/966/2011).

Враховуючи викладене та те, що відповідач не виконав умов договору, майно не застрахував, орендну плату не сплачував, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про розірвання спірного договору.

Що стосується вимоги позивача про повернення орендованого майна, шляхом підписання акту приймання-передавання, то судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про її задоволення, оскільки з урахуванням ч.1. ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 10.10, п. 10.11 спірного договору та оскільки цей договір судом розірвано, відповідач зобов'язаний повернути орендоване майно шляхом підписання акту приймання-передавання.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2015 р. у справі № 920/2048/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2015 р. у справі № 920/2048/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22.04.2015 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.