Постанова № 43746128, 15.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 908/4887/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мастеров О.В. за довіреністю №2/40-19юр від 09.01.2015 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" (вх. №1176 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.15 р. у справі № 908/4887/14

за позовом Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт"

про стягнення 183 227,54 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт" 183 227,54 грн. заборгованості в зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 6К від 04.04.2013.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.01.15 р. по справі № 908/4887/14 ( суддя Гончаренко С.А. ) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Запорізької області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/4887/14 від 23.01.15 р. та прийняти постанову, якою позовні вимоги Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про те, що на підставі договору № 6К про організацію та здійснення операцій по перевалці та транспортно-експедиторському обслуговуванню від 04.04.2013р. відповідачу надавались послуги з вивантаження вагонів на склад, розстановки вагонів, зачищення вагонів після вивантаження, зберігання вантажу, зачищення складських площ та переміщення вантажу. В ході виконання умов договору від відповідача 04.11.2013 надійшла партія вугілля, частина якого у кількості 690 тон, залишилася в порту після формування на завантаження судової партії на судно "Jasper". Залишок вугілля знаходився під митним контролем, оскільки призначався для експорту. Тривалий час від відповідача не надходило жодних розпоряджень стосовно цього залишку, що призвело до перевищення максимального строку зберігання. Відповідно до умов договору та норм діючого законодавства загальний строк тимчасового зберігання становить 90 діб, після чого, вантаж має бути переданий на склад митного органу. При цьому, до моменту передачі вантажу на склад митного органу експедитор має сплатити рахунки порту по перевалці вантажу та його зберіганню за весь період знаходження під митним контролем. Період зберігання вугілля в порту становив з 04.11.2013 по 22.05.2014. Таким чином, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити витрати на зберігання вугілля за час його знаходження під митним контролем. При цьому, позивач посилається на те, що тарифи, які застосовані Портом, є договірними, вони не підлягають регулюванню з боку держави, відтак позивач вважає, Порт не зобов'язаний доводити їх обґрунтованість.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними позивачем доводами не погоджується. Відповідач посилається на те, що залишок вугілля в кількості 690 тон, який залишився на складі порту, не був перевалений на судно, а був добровільно переданий позивачем зі зберігання всупереч вказівкам власника вугілля та експедитора. Відповідач вказує на те, що позивачем не були надані послуги з перевалки цього вугілля в порту на судно та його зберігання. В зв'язку з чим відповідач вважає, що вартість наданих послуг не підлягає сплаті.

В судовому засіданні 23.03.2015 оголошено перерву до 15.04.2015.

Позивач надав додаткові пояснення по апеляційній скарзі щодо розрахунку суми, заявленої до стягнення.

Відповідач надав додаткові заперечення на апеляційну скаргу щодо вимог про сплату за зберігання, в яких зокрема зазначив про порушення позивачем приписів ст.ст. 942, 943 ЦК України, а також невиконання вимог Митного Кодексу України.

Крім того, 14.04.2015 відповідач надіслав до суду телеграму, в якій просив розглянути справу за відсутності представника ТОВ "Агропромекспорт".

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 04 квітня 2013 року між Державним підприємством "Бердянський морський торгівельний порт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт" був укладений договір № 6К, предметом якого є організація та виконання операцій з перевалки і транспортно-експедиторському обслуговування портом експортного вугілля, що надходить для фірм, з якими відповідач (експедитор) має договори.

Згідно п. 1.1 договору вантаж надходить до порту у залізничних вагонах, вивантажується на склади порту для накопичення судової партії і подальшого навантаження на судно.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що в ході виконання умов договору від відповідача 04.11.2013 надійшла партія вугілля, частина якого у кількості 690 тон, залишилася в порту після формування на завантаження судової партії на судно "Jasper". Залишок вугілля знаходився під митним контролем, оскільки призначався для експорту. Тривалий час від відповідача не надходило жодних розпоряджень стосовно цього залишку, що призвело до перевищення максимального строку зберігання. Відповідно до умов договору та норм діючого законодавства загальний строк тимчасового зберігання становить 90 діб, після чого, вантаж має бути переданий на склад митного органу. Позовні вимоги вмотивовані невиконанням з боку відповідача умов договору № 6К від 04.04.2013, в частині оплати відповідачем наданих послуг на суму 183 227,54 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність підстав позову фактичним обставинам справи. Судом зазначено про те, що позивачем не надано належних доказів надання послуг за договором, пославшись при цьому на відсутність підписаного між сторонами акту прийняття виконаних робіт, відсутність доказів надання послуг по зачищенню складських площ та погодження сторонами вартості таких робіт, а також необґрунтованість вартості вивантаженого вугілля.

З висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю погоджується колегія суддів.

Так, предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 183 227,54 грн., яка утворилась внаслідок неналежного виконання умов договору № 6К від 04.04.2013.

В ході судового розгляду та дослідження наявних у справі доказів судом встановлено, що 11.11.2013 було здійснено навантаження судової партії на судно "Jasper". Отримувач - «Росморснаб». Після навантаження на складі порту залишилось вугілля кількістю 690 тон.

Листом № 12-3-25/1-234 від 15.05.2014 на адресу відповідача був направлений рахунок на оплату послуг порту з перевалки та зберігання вантажу у кількості 690,105т, виставлений у зв'язку із закінченням граничних строків зберігання, передбачених Митним кодексом України.

В подальшому, листом № 14/164 від 15.08.2014 відповідачу був направлений рахунок № 1404012800 від 15.08.2014 на суму 183 227,54, в т.ч. ПДВ, виставлений у відповідності до п. 5.2.5 договору № 26К від 02.01.2014.

Листом № 14/186 від 17.09.2014 позивач повідомив про відкликання всіх раніше виставлених рахунків і відповідних актів виконаних робіт, та направив новий рахунок №1404012800 від 15.08.2014 та два примірника Акту виконаних робіт (наданих послуг), які відповідачем не підписані. Слід зазначити, що останній рахунок містить посилання як на договір № 6К від 04.04.2013 та і на договір № 26К від 02.01.2014.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням з боку відповідача умов договору № 6К від 04.04.2013, в частині оплати відповідачем наданих послуг. Зокрема, відповідно до виставленого рахунку № 1404012800 від 15.08.2014 на суму 183 227,54 грн., який, як зазначалося, відкликаний позивачем, тобто не дійсний.

Таким чином, судом встановлено невідповідність підстав позову фактичним обставинам справи, про що свідчать наступні обставини.

Так, плата за вивантаження вантажу з вагонів на склад згідно рахунку складає 6279,96грн. без ПДВ (690,105 тон за ставкою 9,10 грн. за 1 тону).

З урахуванням того, що вантаж надійшов до ДП "Бердянський морський торговельний порт" 04.11.2013р. вивантаження вугілля з вагонів на склад фактично виконувалось у листопаді 2013 року, протягом дії договору № 6К від 04.04.2013, а відтак слід застосовувати умови саме цього договору.

Фактично вартість даної операції сторонами договору не визначена, а застосування ставки у 9,10 грн. за 1 тону є неправомірним виходячи з наступного:

П. 4.1 договору № 6К від 04.04.2013 (у редакції згідно з додатком № 1 від 13.06.2013) визначає тариф за виконання навантажувально-розвантажувальних робіт при перевалці 1 тони експортного вугілля у розмірі 30,37 грн. (3,80 долара США х 7,993 (курс НБУ за 13.06.2013р.)) що відповідає тарифам 1-ї категорії та затверджені наказом по ДП "Бердянський морський торговельний порт" №730 від 13.06.2013, який дублює положення "Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України", затверджений наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 № 392 (що діяв на момент здійснення операції). Відповідно до вказаних документів, за виконання навантажувально-розвантажувальних робіт у портах (обробка вантажів) стягується плата за акордними ставками. Ставки 1-ї категорії - установлені для вантажів, при перевалці яких порт виконує усі роботи, пов'язані з проходженням вантажів через порт (як через склад, так і за прямим варіантом): з моменту початку розвантаження вантажу, який прибув залізницею (на судні або автотранспортом клієнта), і до моменту закінчення його навантаження на судно (або навпаки).

Тобто, з вивантаження вантажу з вагона на склад є складовою частиною комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт, які входять до складу акордної ставки 1-ї категорії і мають оплачуватися за її рахунок. Оскільки експорт вугілля фактично не відбувся (вугілля на судно не завантажувалось) застосування для даної операції акордної ставки, передбаченої умовами договорів є неможливим.

Відповідно до п. 2.1.1.10 "Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України" за переробку в портах України вантажів, які не перевозяться водним транспортом і за виконання робіт, вартість яких не включена в акордні ставки, або на які ставки не встановлені… плата стягується за вільними тарифами.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни (тарифи) встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари (послуги), крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

В договорі № 6К від 04.04.2013 сторони не узгоджували такого тарифу, як "Плата за вивантаження вугілля з вагонів на склад". Відсутній такий тариф і наказах по ДП "Бердянський морський торговельний порт" № 730 від 13.06.2013 та № 2364 від 20.12.2013.

Водночас, п. 2.6 договору № 6К від 04.04.2013 передбачено, що за заявкою експедитора порт має право виконувати додаткові роботи. Оплата в такому разі здійснюється на підставі затвердженою портом калькуляції та акта виконаних робіт, підписаного обома сторонами. Жодних калькуляцій та актів, які б підтверджували правомірність застосування ставки у розмірі 9,10 грн. за вивантаження 1 тони вугілля з вагонів на склад у листопаді 2013 року позивачем суду не надано, а тому позовні вимоги в цій частині заявлені безпідставно.

Плата за розстановку вагонів силами та засобами порту згідно рахунку складає 2156,00 грн. без ПДВ (11 вагонів за ставкою 196,00 грн. за 1 вагон).

Під даною послугою мається на увазі забирання вагонів з вугіллям, що прибуло на залізничну станцію Бердянськ, тепловозом порту, розстановка їх на залізничних шляхах порту для вивантаження згідно з технологічним регламентом, що прийнятий у Бердянському порту та подання порожніх вагонів після вивантаження на залізничну станцію Бердянськ. Тобто, маніпуляції з вагонами є допоміжними та здійснювались безпосередньо з вивантаженням вугілля - у листопаді 2013 року, протягом дії договору № 6К від 04.04.2013.

Згідно з п. 4.4 зазначеного договору тариф за послуги з розстановки вагонів силами та засобами порту складає 180,00 грн. за 1 вагон.

Як зазначив у своїх поясненнях представник позивача ставка у 196,00 грн. за 1 вагон затверджена наказом ДП "Бердянський морський торговельний порт" №2353 від 20.12.2013р., а її застосування обумовлене датою закінчення операції - 21.05.2014 (передачею товару на склад митниці).

Однак, дана послуга надавалась у листопаді 2013 року, а не у травні 2014 року. Зміна вартості послуги в односторонньому порядку, через місяць після її надання суперечить принципам діючого законодавства та звичаїв ділового обігу.

Такої самої позиції суд дотримується відносно вимоги оплатити вартість послуги зачищення вагонів після забруднюючого вантажу за тарифом 115,46 грн. за один вагон на суму 1270,06 грн. Зачищення вагонів відбувається між вивантаженням та поданням порожніх вагонів на залізничну станцію Бердянськ, і дана операція також припадає на листопад 2013р. Застосування іншого тарифу, ніж встановлений п. 4.7 договору № 6К від 04.04.2013 (105,57 грн. за 1 вагон), є також безпідставним.

Згідно тексту позовної заяви вимога про стягнення плати за зберігання вантажу (на суму 137 291,33 грн. без ПДВ) ґрунтується на умовах договору № 6К від 04.04.2013.

Проте, за зберігання з 01.01.2014 по 21.05.2014 позивач безпідставно застосовує ставку, визначену в договорі №26К від 02.01.2014.

Слід звернути увагу і на той факт, що позивачем застосовується граничний термін зберігання вантажу під митним контролем у 180 діб, встановлений в договорі №26К від 02.01.2014, а не 90 діб, як передбачено договором № 6К від 04.04.2013. Крім цього, навіть 180-добовий термін позивач порушив і передав вугілля на митницю через 199 діб.

В обґрунтування вартості послуги по зачищенню складських площ (690,105 тон за ставкою 0,88 грн. за 1 тону, що складає 609,29 грн. без ПДВ) позивачем, по-перше, не надано жодного доказу виконання цих робіт; по-друге, знову ж таки застосована ставка не передбачена договором.

Так, згідно з п. 4.6 договору № 6К від 04.04.2013 експедитор сплачує порту вартість зачистки складських площ після вивозу судової партії вантажу в розмірі 0,77 грн. за одну тонну вантажу.

В свою чергу, доказом факту вивозу судової партії вантажу може слугувати коносамент, або інший транспортний документ. Акт приймання-передавання майна №7 від 22.05.2014 не є транспортним документом, який підтверджує переміщення вантажу. Крім того, в судовому засіданні представник позивача повідомив, що передача майна на склад митниці є формальністю, вугілля територію порту не залишало.

Відсутність таких доказів також спростовує законність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення вартості робіт з переміщення вантажу (265,000 тонн вугілля на суму 5 084,98 гривень без ПДВ). Крім того, як зазначалося раніше, плата за виконання робіт, вартість яких не включена в акордні ставки, або на які ставки не встановлені (саме такими є послуги з переміщення вантажу), стягується за вільними тарифами. Доказів узгодження сторонами вартості послуги суду не надано.

Стягнення плати із застосуванням ставок, введених в дію Наказами по ДП "Бердянський морський торговельний порт" щодо даної послуги є неможливим за відсутності затвердженої портом калькуляції та Акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами, як того вимагає п. 2.6 договору № 6К від 04.04.2013.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, враховуючи недоведеність належними доказами факту надання послуг за договором № 6К від 04.04.2013, документальну необґрунтованість вартості робіт по перевалці вантажу та його зберіганню за період знаходження під митним контролем, невідповідність підстав позову фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 183 227,54 грн. заборгованості в зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 6К від 04.04.2013.

Отже, позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Запорізької області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.15 р. у справі № 908/4887/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.15 р. у справі № 908/4887/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 17 квітня 2015 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.