ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
____________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" квітня 2015 р. Справа № 926/44/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Кузь В.Л.
Орищин Г.В.
розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 14/2-281 від 19.03.2015 р.
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.03.2015 р.
у справі № 926/44/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго", м.Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 30 973 222,47 грн.
за участі представників:
від позивача: не з»явився
від відповідача: не з»явився
Сторони в судове засідання не з»явились.
Судом після судового розгляду справи та прийняття постанови отримано від МКП «Чернівцітеплокомуненерго» клопотання про відкладення розгляду справи № 693 від 08.04.2015р. та відзив на апеляційну скаргу №694 від 08.04.2015р. (вх.ЛАГС №01-04/2297/15 від 14.04.2015р. 11.40 год.).
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.03.2015р. у справі №926/44/15 (суддя Байталюк В.Д.) позовні вимоги задоволено частково; стягнено з МКП "Чернівцітеплокомуненерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість за договором в сумі 0,02 грн., пеню в сумі 1 416 734,89 грн., інфляційні в сумі 3 150 975,35 грн., 3% річних в сумі 969 572,40 грн. та судовий збір в розмірі 20 131,72 грн.; в частині стягнення 1 578 332,48 грн. основної заборгованості за договором провадження у справі припинено.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ПАТ НАК "Нафтогаз України» подано апеляційну скаргу №14/2-281 від 19.03.2015р., в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні 1 416 734,89грн. пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 1 416 734,89грн. пені; в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об»єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін (а не лише відповідача), причини неналежного виконання або невиконання зобов»язання, невідповідності розміру нарахованої пені наслідкам порушення. Як зазначає скаржник, саме лише посилання судом на норму права не може вважатися належною мотивацією рішення або висновку, а також що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зменшення судом розміру пені спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.
Скаржник зазначає, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 9 місяців 2014 року за невиконання зобов»язань контрагентами, в даному випадку таких як підприємство відповідача, чистий збиток компанії складає більше 62 мільярдів гривень.
Також, скаржник посилається на те, що здійснюючи покладене державою завдання з забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, компанія діє у жорстких рамках затверджених тарифів на закупівлю та постачання природного газу споживачам.
Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду в цій частині.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
25.01.2013р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та МКП "Чернівцітеплокомуненерго" (покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу №13/3048-ТЕ-38 (а.с.11-15).
Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.
Відповідно до вимог п. 4.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяці наступного за місяцем поставки газу.
В силу п.9.3 укладеного договору сторонами збільшено позовну давність; строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав встановлено тривалістю у 5 років.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором, за період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2013 року позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 50 272 669,91 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2013р., 30.11.2013р., 31.12.2013р., 22.01.2014р. та від 21.05.2014р. (а.с.19-26). Отже, позивач свої зобов»язання за договором виконав належним чином.
Також, судом встановлено, що частина основної заборгованості в сумі 22 440 872,44 грн. відповідачем погашена до порушення провадження у справі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.53-56) Отже, в цій частині позов є необґрунтований та не підлягає задоволенню.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем погашено решту основної заборгованості в сумі 1 578 332,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1 від 26.01.2015р. (а.с.58) та № 943 від 02.03.2015р. (а.с.103). Тому, в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Станом на день винесення рішення відповідач заборгував позивачу 0,02 грн.
Згідно із п. 7.3. договору, у разі невиконання покупцем п. 4.1. договору покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.
Відтак, у відповідності до п.7.3. договору, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав з значним порушенням встановленого договором строку виконання, що підтверджується випискою з операцій по підприємству "Чернівцітеплокомуненерго МКП" (а.с.33-34), за порушення строків виконання грошового зобов"язання за договором, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої згідно розрахунку позивача, становить 2 833 469,78грн..
Окрім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 969 572,40грн. та інфляційні втрати в сумі 3 150 975,35грн..(а.с.27-31).
Вищенаведене стало підставою для звернення позивача із позовними вимогами про стягнення 2 833 469,78грн. пені, 3% річних у розмірі 969 572,40грн. та збитків внаслідок інфляції у розмірі 3 150 975,35грн.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Згідно із ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як зазначалось вище відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав з значним порушенням встановленого договором строку виконання.
Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно із ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору.
Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 7.3 договору, у разі невиконання покупцем п.4.1. договору, покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.
Здійснивши перерахунок суми пені, заявленої до стягнення, судом першої інстанції правомірно встановлено, що вимога позивача про стягнення пені підлягає до задоволення в розмірі 2 833 469,78грн.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок суми 3% річних та інфляційних правомірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 969 572,40грн. та збитків внаслідок інфляції у розмірі 3 150 975,35грн.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву №293 від 903.02.2015р. (а.с.47-51) відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50%.
В силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 статті 233 цього ж Кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Крім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 зазначено, що положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки (пені) господарський суд першої інстанції прийняв до уваги важкий майновий стан відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітом про фінансовий стан на 31.12.2014р., Довідкою про фінансово-економічний стан відповідача, в якій зазначено, що станом на 01.10.2014р. дебіторська заборгованість споживачів з оплати за послуги теплопостачання за даними бухгалтерського обліку становить 11 967,1тис. грн., а дебіторська заборгованість становить 75 370,3тис.грн. Окрім того відповідачем подано суду в підтвердження важкого майнового стану підприємства наказ №48 к/тр від 26.02.2015р. про скорочення з 06.05.2015р. працівників підприємства
Також судом першої інстанції правомірно взято до уваги, ступінь виконання (фактичне виконання) основного зобов'язання відповідачем, незначний строк прострочки оплати вартості природного газу (основного зобов»язання) за договором; важливість збереження господарської діяльності відповідача, як підприємства, обставини наявності заборгованості населення й інших споживачів газу перед відповідачем за спожиті комунальні послуги, відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Окрім того, суд враховує те, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також те, що майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальна значущість підприємств мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
Таким чином, суд першої інстанції повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України та прийшов до вірного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення стягнутої суми пені на 50 %, тобто до 1 416 734,89грн.
Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов"язань, з урахуванням зменшення пені, становить: заборгованість за договором в сумі 0,02 грн., пеня в сумі 1 416 734,89 грн., інфляційні в сумі 3 150 975,35 грн., 3 % річних в сумі 969 572,40 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного зменшення судом розміру пені на 50% не заслуговують на увагу, оскільки таке право передбачено статтею 83 ГПК України та можливість такого зменшення обгрунтовано в рішенні суду..
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.03.2015р. у справі №926/44/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити у господарський суд Чернівецької області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.04.2015р..
Головуючий суддя Галушко Н.А
Суддя Кузь В.Л.
Суддя Орищин Г.В.
Судове рішення № 43746049, Львівський апеляційний господарський суд було прийнято 14.04.2015. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 926/44/15. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: